Ухвала суду № 64371736, 26.01.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/1136/16

Категорія: 12.2 Головуючий в 1 інстанції: Кисильова О.Й.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Миколаївського окружного адміністративного суду та 3-ї особи Державної судової адміністрації України про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

31.05.2016 року ОСОБА_1 звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Миколаївського окружного адміністративного суду та 3-ї особи Державної судової адміністрації України, в якому просила суд зобов'язати Миколаївський окружний адміністративний суд здійснити перерахунок та виплатити їй недоплачену заробітну плату в повному обсязі, з урахуванням премій та усіх надбавок, що нараховуються залежно від розміру посадового окладу та фактично виплаченої заробітної плати за періоди:

- з 26.10.2014 року по 28.03.2015 року включно відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України «Про прокуратуру»);

- з 29.03.2015 року 08.09.2015 року включно відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд»);

- з 09.09.2015 року по 31.12.2015 року, виходячи з посадового окладу - 0,4 від місячного посадового окладу судді місцевого суду без 50-відсоткового зменшення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що незважаючи на законодавчі зміни щодо розмірів посадових окладів, заробітна плата їй нараховувалась всупереч законодавству про оплату праці, чим порушено її конституційні права. Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, позивач зазначає, що відсутність бюджетних асигнувань не є підставою для невиконання органом державної влади своїх грошових зобов'язань.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.06.2016 року дану адміністративну справу №814/1136/16 передано для розгляду до Херсонського окружного адміністративного суду.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2016 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, ОСОБА_1 03.11.2016 року подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального і процесуального права та просила скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2016 року та прийняти нову, якою задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.

Заслухавши суддю - доповідача, та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Наказом від 10.03.2009 року №24-к ОСОБА_1 призначено на посаду секретаря судового засідання відділу забезпечення судового процесу та аналітично-статистичної роботи Миколаївського окружного адміністративного суду.

Наказом від 03.01.2012 року №1-к позивачку переведено на посаду помічника судді Миколаївського окружного адміністративного суду.

Наказом від 18.02.2016 року №12-к її переведено на посаду головного спеціаліста відділу забезпечення судового процесу та аналітично-статистичної роботи.

Пп. 6 «б» п. 1 розпорядження Кабінету Міністрів України «Про віднесення посад працівників апарату судів загальної юрисдикції до відповідних категорій посад державних службовців» від 24.02.2003 року №88-р, помічники суддів місцевих судів віднесені до 5 категорії посад державних службовців.

10.03.2009 року позивачці, на підставі Закону України «Про державну службу», присвоєно 13 ранг державного службовця, 10.03.2011 року - черговий 12 ранг державного службовця, в подальшому 03.01.2012 року, 03.01.2014 року та 03.01.2016 року їй присвоєно, відповідно, 11, 10 та 9 ранги державного службовця.

Відповідно до довідки, виданої Миколаївським окружним адміністративним судом, з 01.10.2014 року заробітна плата ОСОБА_1 нараховувалась, виходячи з посадового окладу у розмірі 1218 грн., а з 01.09.2015 року - 1378 грн., з 09.09.2015 року - 2756 грн.

Не погоджуюсь з діями та рішеннями відповідача, щодо виплати заробітної плати у неповному обсязі, т.б. не у встановленого законодавством розмірі, позивачка звернулася до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог, а також відповідно, з правомірності спірних дій та рішень відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Згідно приписів ст.33 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ (чинного на момент виникнення та реалізації спірних відносин), оплата праці державних службовців повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов'язків, сприяти укомплектуванню апарату державних органів компетентними і досвідченими кадрами, стимулювати їх сумлінну та ініціативну працю.

Так, заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Посадові ж оклади державних службовців установлюються залежно від складності та рівня відповідальності виконуваних службових обов'язків.

Доплата за ранг провадиться відповідно до рангу, присвоєного державному службовцю.

Надбавка за вислугу років виплачується державним службовцям щомісячно у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг і залежно від стажу державної служби у таких розмірах: понад 3 роки - 10, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків.

При цьому, державним службовцям можуть установлюватися надбавки і за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

14.10.2014 року Верховною Радою України було прийнято Закон України №1697-VII «Про прокуратуру».

Згідно з пп. 59 п. 5 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» вказаного Закону, ч.1 ст.144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» було доповнено абзацом 2: «При цьому, розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до 6-ї категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30% посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців».

П.1 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII визначено, що цей Закон набирає чинності через 6 місяців з дня його опублікування, крім п. 5 розділу XII (крім пп.3, 5, 8, 9, 12, 20, 42, 49, 63, 67), розділу XIII цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII опубліковано у газеті «Голос України» 25.10.2014 року (№206).

Таким чином, зміни, внесені пп.59 п.5 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про прокуратуру» до ч.1 ст.144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», набули чинності з 26.10.2014 року.

Отже, з 26.10.2014 року ч.1 ст. 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» було викладено у такій редакції: «Розмір заробітної плати працівників апаратів судів, Державної судової адміністрації України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади.

При цьому, розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30% посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.».

Також, з 28.03.2015 року Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року №192-VІІІ було затверджено нову редакцію Закону №2453-VІ, у ст.147 якого встановлено, що розмір заробітної плати працівників апаратів судів, ДСА, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади. При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Пп.2 п.13 Перехідних положень Закону №192-VІІІ Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із зазначеним Законом.

За правилами ст.142 Закону №2453-VІ (у редакції до 28.03.2015 року), фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює, зокрема, ДСА. Суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України (стаття 143 Закону №2453-VІ). Аналогічні правила закріплені і у статтях 145,146 Закону №2453-VІ у редакції з 28.03.2015 року.

З 01.01.2015 року пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» визначено, що норми і положення, зокрема, ч.1 ст.144 Закону №2453-VІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а з 13.03.2015 року установлено, що норми і положення Закону №2453-VІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Так, на час виникнення спірних відносин схема посадових окладів працівників апарату суду була визначена Постановою КМУ №268, зокрема Додатком 47, який залишався незмінним до 09.09.2015 року.

Згідно із ч.1,2 ст.23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Зважаючи на те, що з 26.10.2014 року по 09.09.2015 року розміри окладів працівників суду, в тому числі помічників суддів не змінені, а Законами України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» та «Про Державний бюджет України на 2015 рік» видатки на реалізацію положень абз.2 ч.1 ст.144 Закону №2453-VІ та ч.1 ст.147 цього ж Закону у редакції з 28.03.2015 року не передбачено, Державна судова адміністрація, як головний розпорядник бюджетних коштів, не мала правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати працівників апарату суду поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.

Слід також зазначити, що аналогічної правової позиції з цього спірного питання дотримується і Верховний суд України, зокрема, у своїх постановах від 12.07.2016 року (справа №820/4648/15), від 20.09.2016 року (справа №825/2609/15-а), від 08.11.2016 року (справа №822/5728/15).

А відповідно до вимог ч.1 ст.244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п.1,2 ч.1 ст.237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Що ж стосується інших п/вимог позивача про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити їй заробітну плату в повному обсязі з урахуванням надбавок до посадового окладу та премій за період 09.09.2015 року по 31.12.2015 року, виходячи з посадового окладу - 0,4 від місячного посадового окладу судді місцевого суду без 50-відсоткового зменшення, установленого постановою КМУ № 644, то з цього приводу слід зазначити наступне.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 року № 644 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» (набрала чинності 09.09.2015 року) визначено, що у 2015 році місячний посадовий оклад застосовується з урахуванням 50-відсоткового зменшення; інші виплати працівникам апарату судів, передбачені цією постановою, здійснюються виключно в межах фонду оплати праці суду», законами України від 16.01.2014 року №719-VII «Про Державний бюджет України на 2014 рік» та від 28.12.2014 року №80-VIII «Про Державний бюджет України на 2015 рік» видатки на реалізацію положень абз. 2 ч.1 ст.144 Закону №2453-VI, ч.1 ст.147 Закону №2453-VI (у редакції з 28.03.2015 року) не передбачено, відповідач не мав правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати працівникам апарату суду поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.

З огляду на зазначене, у 2015 році місячний посадовий оклад застосовується з урахуванням 50-відсоткового зменшення; інші виплати працівникам апарату судів, передбачені цією постановою, здійснюються виключно в межах фонду оплати праці суду.

Наведеної правової позиції також, в свою чергу, дотримується і Верховний Суд України, зокрема, у своїх постановах від 12.07.2016 року у справі №21-1726а16, від 13.07.2016 року у справах №21-1488а16 та № 21-1888а16.

Отже, з врахуванням викладеного, рішення суду 1-ї інстанції про правомірність дій управління ДСА при обчисленні й виплаті заробітної плати ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, а наведені вище положення дають підстави для висновку, що Державна судова адміністрації України не наділена правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості, здійснювати перерахунок посадового окладу позивачу та виплату заробітної плати у відповідному розмірі.

Разом з тим, у спірний період посадові оклади працівників апаратів місцевих судів Кабінетом Міністрів України були змінені та застосовувались з урахуванням 50-відсоткового зменшення, що вказує на відсутність ознак протиправності в діях відповідача щодо не нарахування та невиплати заробітної плати позивачці у заявлених нею розмірах.

А отже і суд 1-ї інстанції вірно встановив, що відповідач, як розпорядників бюджетних коштів, діяв у порядку, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, так як не наділений повноваженнями забезпечувати фінансування судів та визначати видатки на їх утримання.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,197,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2016 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко