Ухвала суду № 64369896, 18.01.2017, Апеляційний суд міста Києва

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

У Х В А Л А

Іменем України

18 січня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді - Дзюбіна В.В.

суддів - Лашевича В.М., Рибака І.О.

при секретарі судового засідання - Цаплій Є.Г.,

переглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в режимі ВКЗ із Київським СІЗО УДПтС України в м. Києві та Київській області матеріали судового провадження за апеляційною скаргою адвоката Медіна Віталія Григоровича, який діє у захист прав і інтересів підозрюваного ОСОБА_2, на ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 22 грудня 2016 року,

за участю прокурора - Приходька І.О.

підозрюваного - ОСОБА_2,

захисника - адвоката Медіна В.Г.,

у с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 22 грудня 2016 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12016100050012752 від 20.12.2016 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, було задоволено клопотання слідчого слідчого відділу Оболонського управління поліції ГУ Національної поліції в м. Києві Коханюка В.В., погоджене із прокурором Київської місцевої прокуратури № 5 Андрієнко О.І., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, українця, який народився в м. Києві, одруженого, працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого вироком Оболонського районного суду м. Києва від 31.08.2016 р. за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 186 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі п'ятдесят неоподаткованих мінімумів доходів громадян, -

якому оголошена підозра у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на шістдесят днів, який обраховувати з 00:30 години 20.12.2016 р.

Одночасно підозрюваному ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 30 мінімальних заробітних плат, що складає 41340 (сорок одну тисячу триста сорок) гривень у національній грошовій одиниці України.

У разі внесення застави, у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, покладено на підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, наступні процесуальні обов'язки:

- з'являтися до визначеної службової особи з установленою періодичністю;

- не відлучатися із міста Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання.

Термін дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_2 закінчується о 00:30 годині 18.02.2017 р.

Ухвала суду мотивована тим, що з урахуванням тяжкості покарання, що загрожує ОСОБА_2, у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого останній обґрунтовано підозрюється, характеризуючих даних про особу підозрюваного в їх сукупності, конкретних обставин вчинення кримінальних правопорушень, а також з урахування наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, слідчий суддя дійшов висновку, що обрання підозрюваному більш м'якого запобіжного заходу не зможе запобігти вказаним ризикам, та забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_2

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, захисник підозрюваного подав апеляційну скаргу, в якій вважає що слідчий суддя при постановлені ухвали не дотримався вимог кримінального процесуального закону та Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а тому оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, просить скасувати ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 22.12.2016 р. та постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_2 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою з можливістю в денний час працювати, або зменшити розмір застави.

Мотивуючи свої доводи, викладені в апеляційних скаргах, захисник підозрюваного вказує на те, що слідчий суддя не взяв до уваги, що в клопотанні слідчого відсутні докази, які підтверджують наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а прокурором в судовому засіданні не доведено, що вказані ризики існують і в самій ухвалі слідчий суддя не зазначив конкретних обставин, які свідчать про існування ризиків, також слідчим суддею не зазначено та належним чином не обґрунтовано свої висновки про неможливість застосування до ОСОБА_2 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Також, на думку апелянта, слідчий суддя, в порушення вимог ст. 178 КПК України, не взяв до уваги характеризуючі дані про особу підозрюваного ОСОБА_2, який має незадовільний стан здоров'я, має молодий вік, щиро розкаявся у вчиненому діянні та допомагає органу досудового розслідування встановити істину, працює в ФОП «ОСОБА_5» інструктором автодрому в ТРЦ «Дрім Таун», одружений, має на утриманні малолітню дитину, має постійне місце проживання та реєстрації в м. Києві.

Крім того, захисник вказує на порушення слідчим суддею вимог ст. 182 КПК України, оскільки слідчий суддя визначаючи альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, не врахував вище вказані дані про особу підозрюваного, зокрема його майновий та сімейний стан, інші дані про особу підозрюваного, як того вимагають вимоги кримінального процесуального закону та визначив завідомо непомірний для підозрюваного та його родини розмір застави.

Заслухавши доповідь судді, думку захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити в повному обсязі, доводи прокурора, який вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні слідчого відділу Оболонського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12016100050012752 від 20.12.2016 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Органом досудовим розслідуванням ОСОБА_2 підозрюється в умисних діях, що виразилися у повторному відкритому викраденні чужого майна (грабіж), а саме в тому, що 20.12.2016, приблизно о 00 годин 20 хвилин, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, перебуваючи неподалік від будинку № 29 по вул. Маршала Тимошенка в м. Києві, де попереду нього проходила ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка тримала в своїй руці належний їй мобільний телефон «Meizu МХ6», сріблястого кольору, ІМЕІ: НОМЕР_1, ІМЕІ2: НОМЕР_2. вартістю 7999 гривень, та реалізуючи свій умисел, спрямований на повторне відкрите викрадення чужого майна, діючи відкрито, умисно, з корисливих мотивів, бажаючи збагатитись за рахунок чужого майна, підійшов ззаду до ОСОБА_7, вихопив з руки останньої мобільний телефон «MeizuMX6», вартістю 7999 гривень, після чого побіг у напрямку станції метро «Мінська» в м. Києві, тим самим залишив місце вчинення кримінального правопорушення з викраденим майном. Внаслідок вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_7 було завдано майнової шкоди на суму 7999 гривень 00 копійок.

20.12.2016 р. ОСОБА_2 було затримано, в порядку ст. 208 КПК України, того ж дня останньому відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 276 Кримінального процесуального кодексу України було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

21.12.2016 р. слідчий слідчого відділу Оболонського управління поліції ГУ Національної поліції в м. Києві Коханюк В.В., за погодженням із прокурором Київської місцевої прокуратури № 5 Андрієнко О.І., звернувся до слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_2, посилаючись на те, що останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, а також з урахуванням даних про особу підозрюваного, наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_2, покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.

22.12.2016 року ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва задоволено клопотання слідчого, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 строком на шістдесят днів, а саме до 00:30 години 18.02.2017 р., з одночасним визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 30 мінімальних заробітних плат, що складає 41340 (сорок одну тисячу триста сорок) гривень у національній грошовій одиниці України, а також покладенням зазначених процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою і підставами застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись судом при розгляді клопотання. При цьому був допитаний підозрюваний ОСОБА_2, вислухана думка прокурора та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання обрання запобіжного заходу.

Під час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді встановлено, що зазначені вимоги закону суддею дотримані.

При розгляді клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_2, слідчим суддею з'ясовано, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Позиція слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 інкримінованого кримінального правопорушення узгоджується також з практикою Європейського суду з прав людини, а саме Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства», «Мюррей проти Об'єднаного Королівства», згідно з якими вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Так, підставами взяття під варту виступають, спочатку докази, що викривають особу у вчиненні злочину, достатні для пред'явлення звинувачення (у виняткових випадках запобіжний захід може бути застосований при недостатності доказів для пред'явлення звинувачення, але вказують на причетність особи до вчиненого злочину.

При судовому розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав застосування запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.

Відповідно до ст. 178 КПК України, судом також враховано вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_2, у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, характеризуючі дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, зокрема вік та стан здоров'я підозрюваного, його сімейний та майновий стан, те, що ОСОБА_2 раніше судимий, зокрема за вчинення корисливого злочину, підозрюється у вчиненні іншого корисливого злочину.

Як правильно зазначив в ухвалі слідчий суддя, з чим погоджується і колегія суддів, що враховуючи конкретні обставини справи та з метою забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків, запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також з урахуванням даних про особу підозрюваного, в їх сукупності, слідчий суддя прийшов до висновку про те, що застосування до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою буде доцільним та достатнім для забезпечення кримінального провадження та запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Доводи захисника, які зазначені в апеляційній скарзі щодо відсутності ризиків у даному кримінальному провадженні, які виправдовують тримання ОСОБА_2 під вартою, є необґрунтованими, оскільки наявність існуючих ризиків підтверджуються матеріалами справи, які були предметом дослідження судом першої інстанції.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії)). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови)).

На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з захисту прав людини слід звернути увагу на позицію Суду щодо повторного скоєння правопорушень: серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться (Clooth v. Belgium (Клоот проти Бельгії). Наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин (Selзuk v. Turkey (Сельчук проти Туреччини); Matznetter v. Austria (Мацнеттер проти Австрії).

Отже, враховуючи те, що ОСОБА_2 раніше судимий, зокрема за вчинення корисливого злочину, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та продовжив антисоціальний спосіб життя, а тому на переконання суду апеляційного інстанції підозрюваний ОСОБА_2 матиме схильність до вчинення нових кримінальних правопорушень, у разі застосування до нього більш м'якого, окрім виняткового запобіжного заходу.

Як встановлено колегією суддів, прокурором у судовому засіданні в повному обсязі було доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які дають підстави для застосування щодо ОСОБА_2 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам, що підтверджується викладеним.

Наявність характеризуючих даних про особу підозрюваного ОСОБА_2, на які посилається захисник та які на його думку не враховані судом першої інстанції, не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді, оскільки не спростовують висновки суду про те, що ОСОБА_2 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких захисник просить скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.

При цьому судом також враховано положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Ухвала слідчого судді відповідає вказаним вимогам.

Крім того, застосувавши до ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд, врахувавши конкретні обставини кримінального правопорушення, на законних підставах визначив підозрюваному розмір застави в порядку та межах, передбачених ч. 3 ст. 183 КПК України, з покладенням на ОСОБА_2 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Таким чином, слідчий суддя, при прийнятті рішення в кримінальному провадженні про обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, перевірив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування такого запобіжного заходу, і зазначені обставини підтверджені достатніми даними, які досліджені та оцінені суддею в судовому засіданні.

Порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а також яким дана належна оцінка, а тому апеляційна скарга захисника підозрюваного, з викладеними в ній доводами, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 182, 183, 184, 193, 194, 309, 336, 404, 405, 407 ч. 3 п. 1, 418 ч. 1, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва -

п о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 22 грудня 2016 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12016100050012752 від 20.12.2016 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, якою було задоволено клопотання слідчого слідчого відділу Оболонського управління поліції ГУ Національної поліції в м. Києві Коханюка В.В., погоджене із прокурором Київської місцевої прокуратури № 5 Андрієнко О.І., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на шістдесят днів, а саме до 00:30 години 18.02.2017 р., з одночасним визначеннямальтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 30 мінімальних заробітних плат, що складає 41340 (сорок одну тисячу триста сорок) гривень у національній грошовій одиниці України, а також покладенням зазначених процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, - залишити без змін.

Апеляційну скаргу адвоката Медіна ВіталіяГригоровича, який діє у захист прав і інтересів підозрюваного ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

С У Д Д І:

В.В. Д з ю б і н В. М. Л а ш е в и ч І.О. Р и б а к