Рішення № 643685, 13.04.2007, Господарський суд Кіровоградської області

У К Р А Ї Н А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2007 р.

Справа № 2/60

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Деревінської Л.В.,

розглянувши справу N 2/60 за позовом

відкритого акціонерного товариства «Кіровоградобленерго» м. Кіровоград

до обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» м. Кіровоград

про визнання недійсним правочину – заяви N 467/03 від 7.07.2005р.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивач – Григоренко В.В. – дов. від 23.01.207р.

Від відповідача – Слюсар О.В. – дов. від 10.07.06р., Омелькін О.М. – дов. від 10.07.2006р.

Подано позов про визнання недійсним правочину - заяви N 467/03 від 7.07.2005р.

відповідача про припинення зобов’язання зарахуванням в порядку ст. 601 ЦК України з підстав невідповідності її вимогам цивільного законодавства та Закону України «Про електроенергетику», який передбачає розрахунок за спожиту електроенергію лише грошовими коштами.

Відповідач позов заперечив, мотивуючи тим, що Цивільним кодексом України, ЗУ «Про електроенергетику» та умовами договору від 1.10.2004р. не встановлено прямої заборони припинення зобов’язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги. Крім того, позивач в листі від 4.08.2005р. не погодився з таким зарахуванням зустрічної однорідної вимоги на підставі спірного правочину, звернувся до суду про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію в т.ч. і на суму, зазначену в зустрічній вимозі. Відповідач погодився з заявленою до стягнення сумою боргу повністю. Рішенням господарського суду від 28.02.2006р. позов в частині стягнення суми боргу задоволено повністю. За таких обставин відповідач вважає відсутнім, на момент звернення з позовом до суду, порушення прав позивача на одержання суми, зазначеної в спірному правочині шляхом стягнення її за рішенням суду від 28.02.2006р.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін після оголошеної в засіданні суду 12.04.2007р. перерви до 13.04.2007р., господарський суд ,-

В С Т А Н О В И В :

Між сторонами 1.10.2004р. укладено договір N 1 про постачання електричної енергії. Відповідно до умов п.2.2.3. договору та п.п. 1 і 5 додатку N 1 до договору розрахунки за активну електроенергію... здійснюються споживачем виключно грошовими коштами шляхом безготівкового перерахування за платіжним дорученням через власний рахунок в установі банку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електроенергії або шляхом внесення грошових коштів в касу постачальника самостійно на протязі 5 операційних днів з дати виписки рахунку.

7.07.2005р. за N 467/03 відповідач звернувся до позивача з заявою про припинення зобов’язаня на суму 7715 грн. 51 коп. зарахуванням в порядку ст. 601 ЦК України, мотивуючи її тим, що за договором від 1.10.2004р. мається заборгованість перед позивачем за спожиту електроенерію в сумі 160900 грн. за червень 2005р., а позивач за цей же період має заборгованість перед ним на суму 7715 грн. 51 коп. згідно договору від 26.076.2002р. за транзит електроенергії. Вказана заява є односторонньою угодою.

Листом від 4.08.2005р. позивач відмовився провести таке зарахування однорідних вимог та звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 8388450 грн. 57 коп., в т.ч. і 5936329 грн. 36 коп. боргу за спожиту електроенергію за період з 1.11.203р. по 1.11.2005р. Тобто, питання про стягнення 7715 грн. 51 коп. вартості електроенергії, спожитої в червні 2005р., стало предметом розгляду в господарському суді. Відповідач позов в частині стягнення боргу в т.ч. і на суму 7715 грн. 51 коп. за червень 2005р. визнав. Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 28.02.2006р. позов в частині стягнення боргу за спожиту активну електроенергію в т.ч. і за червень 2005р. задоволено повністю.

При вирішенні спору суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 202, ч.1.ст. 203 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Стаття 215 ЦК України вказує на те, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною / сторонами/ вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Стаття 236 ЦК України визначає момент недійсності правочину, визнаного судом недійсним – з моменту його вчинення.

В ст. 26 Закону України « Про електроенергетику» вказано, що споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника. У разі проведення споживачем розрахунків в інших формах та/або сплати коштів на інші рахунки такі кошти не враховуються як оплата спожитої електричної енергії.

Вимога оплачувати вартість спожитої електроенергії постачальнику виключно грошовими коштами на його поточний рахунок із спеціальним режимом використання зазначена також і в ст. 15-1 ЗУ «Про електроенергетику» та в п. 6.3. Правил користування електроенергією, затверджених Постановою НКРЕ 31.07.1996р. N 28 /у редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005 N 910 /, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 2.08.1996 за N 417/1442 зі змінами та доповненнями та в п.2.2.3. договору і п.п. 1 і 5 додатку N 1 до договору від 1.10.2004р. між сторонами..

Відповідно до ст.602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог у випадках, встановлених законом або договором.

Враховуючи викладені обставини та вимоги ЗУ « Про електроенергетику» і інших наведених актів цивільного законодавства та умови договору від 1.10.2004р., які виключають проведення розрахунку за використану електроенергію іншим шляхом, ніж грошовими коштами, односторонню угоду, викладену в заяві відповідача від 7.0.7.2005р. за N 467/03 до позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 7715 грн. 51 коп. необхідно визнати недійсною з моменту її вчинення.

Заперечення відповідача стосовно того, що законом не встановлено прямої заборони на припинення зобов’язання шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги за договором про постачання електроенергії спростовуються аналізом наведених законодавчих та нормативних актів та умовами договору від 1.10.2004р.

Заперечення відповідача стосовно того, що позивач не виконав спірну угоду та не зарахував однорідні вимоги, а отже його право не порушене, а також те, що у позивача відсутнє, на момент пред’явлення позову, право на звернення до суду за захистом порушеного права, оскільки своє право на одержання грошових коштів в сумі 7715 грн. 51 коп., як частини вартості спожитої відповідачем в червні 2005р. електроенергії, позивач захистив рішенням господарського суду Кіровоградської області від 28.02.2006р., спростовується наступним.

Загальною підставою визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною / сторонами / вимог закону щодо умов його дійсності, які встановлені ст. 203 ЦК України. Однак визнання правочину недійсним не потребує від сторін його реального виконання, оскільки воно не має значення для визнання правочину недійсним. Це обумовлено тим, що за загальним правилом правочин вважається недійсним з моменту його вчинення.

Викладені обставини свідчать про те, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати по оплаті вартості послуг по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 202, 203, 215, 236, 602 Цивільного кодексу України, ст. ст. 49, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-

В И Р І Ш И В

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати недійсним односторонній правочин, який оформлено заявою обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» м. Кіровоград N 467/03 від 7.07.2005р. до відкритого акціонерного товариства «Кіровоградобленерго» м. Кіровоград, про припинення зобов’язаня на суму 7715 грн. 51 коп. зарахуванням в порядку ст. 601 ЦК України з моменту його вчинення.

Стягнути з обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» м. Кіровоград вул.. 50 років Жовтня, 19 а / п.р. 2600530070526 в КОФ УСБ , МФО 323293, код 03346822/ на користь відкритого акціонерного товариства

« Кіровоградобленерго « м. Кіровоград пр-т Комуністичний, 15 /п.р.26008302331850 в ЦВ ПІБ м. Кіровограда, МФО 323301, код 23226362/ державного мита в сумі 85 грн. та 118 грн. витрат на оплату послуг по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

Наказ видати позивачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в установленому законом порядку.

Суддя