Рішення № 64368287, 12.01.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.01.2017 Справа № 905/3286/16

за позовом Державного підприємства "Бердянський морський торговельний порт", м.Бердянськ, Запорізька область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приазовбуд", м. Маріуполь, Донецька область

про стягнення заборгованості у розмірі 327189грн12коп.

Суддя Говорун О.В.

Представники:

від позивача не зявився;

від відповідача не зявився.

Державне підприємство "Бердянський морський торговельний порт" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приазовбуд" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 327189грн12коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 01.06.2010 між позивачем та відповідачем був укладений договір № 6 оренди майна, а саме: баштовий будівельний кран КБ-308, який знаходиться на балансі Державного підприємства "Бердянський морський торговельний порт". Згідно з рішенням господарського суду від 18.08.2015 зазначений договір було розірвано та зобовязано відповідача повернути позивачу предмет оренди. Відповідачем рішення суду виконано не було, у звязку з чим позивачем, на підставі ст. 785 ЦК України, нарахована неустойка в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення в сумі 327189грн12коп.

Відповідач у судове засідання не зявився, відзив на позов не надав, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, тому справу, на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд, дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

01.06.2010 між позивачем та відповідачем укладено договір №6 оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності (далі договір), що діє зі змінами та доповненнями внесеними:

- додатковою угодою №1 від 15.11.2010;

- додатковою угодою №2 від 06.09.2012 (а.с.11-12, 14-15).

Відповідно до п.1.1. договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно, а саме: баштовий будівничий кран КБ-308, яке знаходиться на балансі ДП Бердянський морський торговельний порт.

Згідно з п.3.1 договору, орендна плата визначається на підставі п.7 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженою постановою кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786 з урахуванням всіх змін і доповнень.

Розмір місячної орендної плати за перший місяць оренди червень 2010, за домовленістю сторін становить 5000 грн, в тому числі ПДВ, з врахуванням індексу інфляції за червень 2010 (п.3.2 договору).

Відповідно до п.3.5 договору встановлено, сплата орендних платежів орендодавцю проводиться щомісячно до 15 числа, наступного за тим, що підлягає оплаті.

Пунктом 5.2 договору на орендаря покладено обовязок своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно з п. 10.6 договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором за умови погодження уповноваженим органом управління державним майном.

Позивачем належним чином були виконані умови договору, що підтверджується, актом прийому-передачі від 01.06.2010 (а.с.13).

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.08.2015 у справі №905/862/15, договір було розірвано та зобовязано відповідача повернути позивачу предмет оренди, а саме баштовий кран КБ - 308 (а.с.11-13).

На час прийняття рішення у даній справі, доказів виконання відповідачем рішення господарського суду Донецької області від 18.08.2015 у справі №905/862/15 не надано.

Частиною 1 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі ГК України), яка кореспондується зі ст.526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст.785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч.2 ст.785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

В порушення зазначених вимог закону та договору, відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, своєчасно та в повному обсязі оплату за договором не сплатив, предмет оренди вчасно орендодавцю не повернув.

Позивачем були виставлені та направлені відповідачу відповідні рахунки, що підтверджуються поштовими відправленнями, які містяться в матеріалах справи (а.с.16-48).

01.11.2016 позивачем було направлено відповідачу претензію №317/40юр, в якій останньому було запропоновано сплатити неустойку у розмірі 307942грн7коп. (а.с.50).

На час прийняття рішення у справі, відповідачем доказів оплати неустойки не надано.

Здійснивши перевірку розрахунку позивача, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню в розмірі 327189грн12коп., за період з червня 2015 року по жовтень 2016 року.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 327189грн12коп. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Водночас, судом зазначається, що, на підставі ст.38 ГПК України, господарський суд витребовує докази за наявності відповідного клопотання, у разі неможливості самостійно надати докази сторонами.

Згідно з ч.1 ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю.

Господарські витрати розподілити відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приазовбуд" (87525, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код юридичної особи - 20336699) на користь Державного підприємства "Бердянський морський торговельний порт" (71112, Запорізька область, м.Бердянськ, Горького, 13/7, ідентифікаційний код юридичної особи - 01125761) неустойку у розмірі 327189грн12коп. та 4907грн84коп. витрат з оплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, через господарський суд, який розглянув справу.

Повний текст рішення складений 17 січня 2017 року.

Суддя О.В. Говорун