Ухвала суду № 64368052, 23.01.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2017 р.Справа № 818/668/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Бегунца А.О. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

представника позивача - Кисіль А.В.,

представника відповідача - Шаповал О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.09.2016р. по справі № 818/668/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче акціонерне товариство "ВНДІкомпресормаш"

до Головного управління ДФС у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Науково-виробниче акціонерне товариство "ВНДІкомпресормаш", звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Сумській області, в якому просив суд:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Сумській області від 20.05.16р. № 0000531410.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21.09.16р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000531410 від 20.05.2016 року, яким збільшено суму зобов'язання з податку на додану вартість на 15 322,06 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 7661,03 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволені позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Позивач не скористався своїм правом на подання заперечень на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивач вважав рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим та просив залишити його без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ГУ ДФС у Сумській області проведено планову документальну виїзну перевірку дотримання позивачем законодавства України з питань митної справи за період з 01.01.13р., по 31.12.15р.

За наслідками перевірки 20.05.16р., винесено податкове повідомлення-рішення № 0000531410 про збільшення зобов'язання з податку на додану вартість з ввезених на територію України товарів на суму 15322 грн. 06 коп., застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 7661 грн. 03 коп. (а.с. 33).

Відповідно до акту перевірки в ході її проведення відповідачем встановлено ввезення позивачем товарів на митну територію України. Відповідач вважає, що при декларуванні ввезених товарів позивачем безпідставно не було включено до складу митної вартості товарів частину витрат по оплаті послуг транспортування та витрати по оплаті послуг експедирування. Задекларований розмір витрат на транспортування товарів не підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку. Зокрема, в наданих документах не виділено окремо вартість транспортування до митного переходу та по території України, а тому витрати в повному обсязі мали бути включені до митної вартості. Податок на додану вартість при ввезені товарів розраховується з розміру митної вартості, а тому ПАТ "НВАТ "ВНДІкомпресормаш" податок сплачено не в повному обсязі.

Колегією суддів встановлено, що в періоді, який перевірявся, позивачем неодноразово ввозились на митну територію України товари. Для організації перевезень та доставки товарів позивачем укладались договори про надання послуг по організації міжнародних та міжміських вантажних автоперевезень та транспортно-експедиційне обслуговування з ПП "ТЕК "Успіх", про надання транспортно-експедиційних послуг з ПП ОСОБА_3, ТОВ "АМС Логістика", ПТЕП "Автотрансекспедиція", ТОВ "Агарді Україна", ТОВ "Транспортне агентство Окланд ТЛС", генеральний договір про надання транспортно-експедиційних послуг з ТОВ "ТК "Луганськзовніштранс", договори про надання транспортно-експедиційних послуг з ПП ОСОБА_4, ПП ОСОБА_5, ПП "Логістик компані", ТОВ "Тайм Тревел", ПП ОСОБА_6, ПП ОСОБА_7, ПП ОСОБА_8, договір заявка з ПП ОСОБА_9 (а.с. 58-88). Відповідно до умов зазначених договорів позивач отримував на платній основі від виконавців послуги з перевезення товарів з-за меж України до місця знаходження підприємства в м. Суми та експедиційні послуги.

Відповідно до ст. 185 п. 185.1 п.п. "в" Податкового кодексу України одним з об'єктів оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.

Згідно з ст. 190 п.190.1 Податкового кодексу України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з п. 5 ч.10 ст. 58 при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

В ході перевірки відповідачем встановлено, що позивачем при ввезені товарів до їх митної вартості включалась частина витрат на транспортування.

Витрати на оплату експедиційних послуг до митної вартості не включались. За твердженням позивача до митної вартості включались лише витрати по транспортуванню товарів до митного переходу. На підтвердження цього надано копії митних декларацій, довідки надавачів послуг про витрати та акти виконаних робіт (а.с.89-159). Твердження позивача про включення до митної вартості витрат по оплаті транспортування товарів у зазначеному обсязі відповідачем ніякими доказами не спростовано.

Таким чином, колегія суддів вважає безпідставним висновок відповідача про те, що наданими первинними документами розмір таких витрат не підтверджується, оскільки в актах виконаних робіт та довідці виконавця послуг окремо відображена вартість витрат по транспортуванню товарів за межами України та по території України та окремо зазначено вартість експедиційних послуг.

Також, колегія суддів не бере до уваги доводи фінансового органу про те, що довідка надавача послуг про вартість транспортних витрат не є первинним документом, у зв'язку з наступним.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1,2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведених норм вбачається, що законом не встановлено будь-якого вичерпного переліку первинних документів, а лише визначено їх обов'язкові реквізити.

З наявних в матеріалах справи копій довідок про транспортно-експедиційні витрати вбачається, що вони містять інформацію про сторони господарської операції, суть та обсяг такої операції, її вартість, що підлягає оплаті позивачем, підпис службової особи надавача послуг, тобто містить обов'язкові реквізити, встановлені ст. 9 закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ст. 185 ч. 1 п. "б" ПК України постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України є одним з об'єктів оподаткування податком на додану вартість.

Як було зазначено вище, позивачем укладались договори про надання послуг з транспортування товарів та експедиційних послуг. Вартість експедиційних послуг визначалась окремо.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Відповідно до ст. 186 п. 186.3 п.п. "ж", 186.4 ПК України місцем надання транспортно-експедиційних послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання.

Згідно з свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи позивач, що є отримувачем експедиційних послуг, зареєстрований на території України: м. Суми, пр. Курський 6, тобто місцем надання послуги є територія України (а.с. 34).

Відповідно до ст. ст. 49, 58 Митного кодексу України, як було зазначено вище, до митної вартості товарів включаються витрати по їх транспортуванню до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що операції з надання послуг експедирування підлягають оподаткуванню податком на додану вартість, однак вимога відповідача про включення таких витрат до складу митної вартості товарів, що ввозились позивачем, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Таким чином, включення позивачем до складу митної вартості витрат на оплату послуг з транспортування до митного переходу та не включення в частині оплати послуг по транспортуванню територією України, колегія суддів вважає правомірним.

Відповідно до ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Натомість, відповідачем не подано доказів правомірності прийнятого ним рішення. Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 21.09.2016р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.09.2016р. по справі № 818/668/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Рєзнікова С.С.Судді(підпис) (підпис) Бегунц А.О. Старостін В.В. Повний текст ухвали виготовлений 30.01.2017 р.