Постанова № 64367958, 26.01.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 686/6552/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Колієв С.А.

Суддя-доповідач: Біла Л.М.

26 січня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Граб Л.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області про визнання нечинною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження,

В С Т А Н О В И В :

В березні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до увідділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області про визнання нечинною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 серпня 2016 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, повноважних представників в судове засідання не направили.

За таких обставин, а також враховуючи, що судом участь сторін в судовому засіданні не визнавалась обов'язковою, колегія суддів прийшла до висновку щодо можливості апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Згідно з ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41 КАС України у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, зважаючи на таке.

Як встановлено судом першої інстанції, постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18.04.2014 у справі № 686/4528/14-а, яка була залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.07.2014 року, позов ОСОБА_2 був задоволений, визнано неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради щодо відмови перерахувати та виплатити ОСОБА_2 державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в періоди з 23 березня 2009 року до 23 березня 2010 року і з 18 листопада 2010 року до 1 серпня 2011 року; зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_2 державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за періоди з 23 березня 2009 року до 23 березня 2010 року і з 18 листопада 2010 року до 1 серпня 2011 року з урахуванням виплачених сум.

15 вересня 2014 року за вказаним судовим рішенням Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області був виданий виконавчий лист.

03 жовтня 2014 року на підставі вказаного виконавчого листа головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління виконавчої служби ГУЮ у Хмельницькій області була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.

25 жовтня 2015 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління виконавчої служби ГУЮ у Хмельницькій області була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV), а виконавчий лист був направлений на адресу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницькогї області, як органу, який видав виконавчий документ.

Зазначена постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28.07.2015 у справі №686/12947/15-а була визнана протиправною та скасована.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління виконавчої служби ГУЮ у Хмельницькій області від 07.09.2015 виконавче провадження за вищевказаним виконавчим листом було відновлено у зв'язку із скасуванням судом постанови про закінчення виконавчого провадження.

07.09.2015 на адресу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області була направлена копія постанови про відновлення виконавчого провадження та лист щодо направлення на адресу виконавчої служби оригіналу виконавчого документа.

12 березня 2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління виконавчої служби ГУЮ у Хмельницькій області було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 49 Закону № 606-XIV.

Не погоджуючись з такими діями державного виконавця, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскаржувана постанова державного виконавця від 12.03.2016 про закінчення виконавчого провадження є законною та обґрунтованою.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Статтею 1 Закону № 606-XIV передбачено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (надалі - рішення).

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону № 606-XIV у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

Про відновлення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, копії якої не пізніше наступного дня надсилаються до суду, який визнав незаконною постанову державного виконавця, сторонам, а також органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ. У разі відновлення виконавчого провадження, стягувач, суд або орган (посадова особа), якому повернуто виконавчий документ, зобов'язаний у тримісячний строк з дня надходження відповідної постанови пред'явити його до виконання (ч. 3 і ч. 4 ст. 51 Закону № 606-XIV).

За приписами п. 13 ч. 1 ст. 49 Закону № 606-XIV виконавче провадження підлягає закінченню в разі непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону.

Отже, вказана правова норма вказує на те, що перебіг строку на пред'явлення виконавчого листа розпочинається з дня надходження відповідної постанови до особи, яка має пред'явити виконавчий лист.

Як вбачається з матеріалів справи, копія постанови про відновлення виконавчого провадження та вимога про направлення оригіналу виконавчого листа надіслана державним виконавцем на адресу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області як органу, що видав виконавчий документ простою кореспонденцією (а. с. 49-51).

Відповідно до ч. 4 ст. 51 Закону № 606-XIV у разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), якому повернуто виконавчий документ, зобов'язаний у тримісячний строк з дня надходження відповідної постанови пред'явити його до виконання.

Проте, в оскаржуваній постанові про закінчення виконавчого провадження не зазначено дати, з якої почався перебіг трьохмісячного строку пред'явлення виконавчого листа.

Також в матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтверджували, що на момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження в державного виконавця були наявні відомості щодо дати отримання Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області як органом, що видав виконавчий документ, вимоги про направлення виконавчого листа для подальшого виконання.

Таким чином, судова колегія вважає обгрунтованими доводи апелянта, що судом першої інстанції не досліджену ту обставину, що при винесені постанови про закінчення виконавчого провадження державним виконавцем не було належним чином встановлено початок перебігу строку на пред'явлення виконавчого листа після відновлення виконавчого провадження відповідно до приписів ст. 51 Закону № 606-XIV.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на теперішній час виконавчий лист у справі № 686/4528/14-а залишається в повній мірі не виконаним, при цьому за умови залишення в силі постанови про закінчення виконавчого провадження позивач буде позбавлена права повторно пред'явити виконавчий лист до виконання у зв'язку зі спливом строку на його пред'явлення.

В той же час, ст. 129-1 Конституції України та ст. 14 КАС України закріплюють принцип обов'язковості судового рішення.

Також суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського суду з прав людини з даного приводу, який в рішенні від 15.10.2009 року у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява № 40450/04) зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, взагалі не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про протиправність та передчасність постанови про закінчення виконавчого провадження та, як наслідок, необхідність її скасування. Доводи апеляційної скарги повністю спростовують висновки суду першої інстанції.

Крім того, при відкритті апеляційного провадження апеляційним судом було вирішено питання щодо відстрочення сплати судового збору до моменту вирішення справи по суті.

Оскільки апелянтом судовий збір сплачений не був, то апеляційний суд одночасно з ухваленням судового рішення вирішує питання про стягнення судового збору згідно з правилами розподілу судових витрат, встановленими цим Кодексом.

Розміри та ставки судового збору встановлюються відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" та розраховуються відповідно до встановленого розміру мінімальної заробітної плати, станом на 1 січня календарного року.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 4 даного Закону зазначено, що за подання до суду апеляційної інстанції скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами судовий збір становить 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

За результатами розгляду справи апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги позивача, у зв'язку з чим з відповідача необхідно стягнути несплачену суму судового збору у розмірі 606,32 грн.

Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та допущено порушення норм матеріального та процесуального права, - з огляду на що колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду підлягає скасуванню, з ухваленням нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області про визнання нечинною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області про визнання нечинною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження задовольнити.

Визнати нечинною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Секрети О.М. від 12 березня 2016 року про закінчення виконавчого провадження №44966870.

Стягнути з відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області за рахунок його бюджетних асигнувань судовий збір за подання апеляційної скарги ОСОБА_2 в розмірі 606 (шістсот шість) гривень 32 коп. за наступними реквізитами: отримувач коштів УК у м. Вінниці (м. Вінниця), код платежу 22030101; код ЄДРПОУ суду: 38054707; банк отримувача ГУ ДКСУ у Вінницькій області; код банку отримувача 802015; розрахунковий рахунок: 31212206781002; призначення платежу: судовий збір за подання апеляційної скарги у справі № 686/6552/16-а до Вінницького апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі протягом трьох днів з дня закінчення розгляду справи.

Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Граб Л.С.