Ухвала суду № 64367658, 23.01.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2017р. Справа № 876/9568/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Обрізка І.М.,

судді Сапіги В.П.,

за участю секретаря судового засідання Гелецького П.В.,

за участю представників:

апелянта (відповідач у справі): не з'явився

позивача у справі: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові

апеляційну скаргу Головного управління державної фіскальної служби у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.11.2016р. по справі № 813/2651/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамас"

до Головного управління державної фіскальної служби у Львівській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

29.07.2016р. позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Адамас" звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача: Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000262201 від 11.03.2016р., №0001542200 від 19.05.2016р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 31868,75грн.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що висновки зроблені відповідачем без об'єктивного аналізу господарських операцій та ґрунтуються лише на припущеннях податкового органу щодо відсутності здійснення гоcподарських операцій з ТзОВ "Олівець і К", ТзОВ "Вімнет", ТзОВ "Енерджіпауерсистемс", ПП "Лідер Сервіс Груп". Факт придбання товарів і послуг у контрагентів позивача підтверджується належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами. Відповідачем не надано доказів порушення податкового законодавства контрагентами позивача. Крім того, позивач вказував, що добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення законодавства його контрагентом. Податковий орган, стверджуючи про безтоварність господарських операцій позивача з вказаними контрагентами, ніяких заходів по встановленню фактичного постачальника товарів та виконавця послуг не встановив, відтак, висновки відповідача про порушення ТзОВ "Адамас" податкового законодавства є необґрунтованими.

За результатами розгляду справи Львівський окружний адміністративний суд позовні вимоги задоволив повністю, оскільки прийшов до висновку про те, що відповідачем не доведено правомірність складення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а позивачем, в свою чергу, надано належним чином оформленні докази на підтвердження здійснення господарських операцій.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, апелянт (відповідач у справі): ГУ ДФС у Львівській області оскаржило її в апеляційному порядку. В своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає, що первинна документація з господарських операцій позивача не була оформлена належним чином, а факт отримання послуг та ТМЦ не підтверджено з огляду на надані документи. Скаржник вважає, що надані до перевірки документи мають ряд недоліків, в договорах нечітко визначено предмет договору, в накладних неідентифіковано особи, не розкрито види та об'єми робіт, такі документи не дають можливість визначити об'єкт будівництва та не можуть належно підтвердити реальність проведення господарських операцій. Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

У судове засідання Львівського апеляційного адміністративного суду 23.01.2017 року представник апелянта (відповідача у справі) та позивача не з'явилися, хоча були повідомлені належним чином про час, дату і місце проведення судового засідання, суд вбачає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Фіксування судового засідання технічними засобами, керуючись вимогами ч.1 ст.41 КАС України, не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, сторін по справі, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, встановивши обставини та відповідні їм правовідносини, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегією суддів встановлено наступне:

Головним Управлінням ДФС у Львівській області проведено планову виїзну перевірку ТзОВ "Адамас" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012р. по 30.09.2015р.

Перевіркою встановлено порушенням:

- п.135.1, 135.2, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижений податок на прибуток на суму 51030,00грн., в тому числі, за 2013р. на суму 10443,00грн., за 2014р. на суму 40587,00грн.;

- п.п.14.1.10, 14.1.36, 14.1.202 п. 14.1 ст.14. п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст.187. п.188.1 ст.188, п.192.1 ст.192;.п.198.1, 198.2, 198.3 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижений податок на додану вартість за період з жовтня 2012р. по вересень 2015р. на загальну суму 1804452,00грн .;

- п.п.14.1.10. 14.1.36, 14.1.202 п. 14.1 ст.14; п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст.187. п.188.1 стЛ88, п.192.1 ст.192, -201.4 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення, що враховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 24 декларації) за вересень 2015р.у на суму 588988,00грн.:

- п.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993р. №15-93 "Про систему валютного регулювання та валютного контролю".

Результати перевірки оформлено актом перевірки від 16.02.2016р. №19/13-01-22-01/32484670.

На підставі висновків акта перевірки від 16.02.2016р. №19/13-01-22-01/32484670, контролюючим органом винесено податкові повідомлення рішення, зокрема від 11.03.2016р.:

- №0000262201, яким ТзОВ "Адамас" визначено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 63788,00грн., в тому числі, основний платіж - 51030,00грн., штрафні(фінансові) санкції 12758,00грн.;

- №0000272201, яким ТзОВ "Адамас" визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 2225634,00грн., в тому числі, основний платіж 1780507,00грн., штрафні(фінансові) санкції 445127,00грн.;

- №0000282201, яким ТзОВ "Адамас" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 588988,00грн.

ТзОВ "Адамас" оскаржено в адміністративному порядку вищезгадані податкові повідомлення-рішення.

Рішенням ДФС України від 16.05.16р. №10554/6/99-99-11-01-01-25 частково задоволено скаргу позивача, скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Львівській області від 11.03.2016р. №0000272201, №0000282201 в частині встановленого перевіркою заниження податкових зобов'язань з ПДВ на суми 403474,00грн. і 1 901258,00грн. і у відповідній частині штрафну санкцію, в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення №0000262201 від 11.03.2016р. залишено без змін.

ГУ ДФС у Львівській області, за результатами розгляду скарги та на підставі рішення ДФС України від 16.05.16р. №10554/6/99-99-11-01-01-25 були винесені податкові повідомлення-рішення від 19.05.2016р.:

- №0001542200, яким ТзОВ "Адамас" визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 79103,00грн., в тому числі, основний платіж 63282,00грн., штрафні(фінансові) санкції - 15821,00грн.;

- №0001452200, яким ТзОВ "Адамас" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1481,00грн.

Не погодившись із податковим повідомленням-рішенням №0000262201 від 11.03.2016р. та податковим повідомленням-рішенням №0001542200 від 19.05.2016р., в частині донарахування грошових зобов'язань по господарських операціях позивача з ТзОВ "Олівець і К", ТзОВ "Вімнет", ТзОВ "Енерджіпауерсистемс" та ПП "Лідер Сервіс Груп", ТзОВ "Адамас" звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги та висновки суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вдається до дослідження суті спірних господарських операцій та визначення норм права, що відповідають спірним правовідносинам.

Щодо господарських операцій з ПП "Лідер Сервіс Груп":

ТзОВ "Адамас"(Замовник) укладено з ПП "Лідер Сервіс Груп" (Виконавець) договір на виконання електромонтажних робіт від 25.12.2013р. №4/2. Договором визначено, що Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання виконати передбачені умовами цього договору роботи з встановлення зовнішнього освітлення по вул. Демн'янській 66, 6в, 24а.

На підтвердження здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом позивачем представлено: податкові накладні від 30.12.2013р. №15, від 25.12.2013р. №14, Акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року від 20.01.2016р., банківські виписки, що підтверджують розрахунок з ПП "Лідер Сервіс Груп".

Щодо господарських операцій з ПП "Вімнет":

ТзОВ "Адамас" (Замовник) укладено з ПП "Вімнет" (Виконавець) договір про облаштування системи блискавкозахисту на об'єкті "Житловий комплекс по вул. Демнянська" від 31.07.2013р. №24/13-БЗ. Договором визначено, що Виконавець зобов'язується власними або залученими силами і засобами виконати проектні роботи та роботи по монтажу системи блискавкозахисту на об'єкті по вул. Демнянська відповідно до погодженої та затвердженої у встановленому порядку проектно-кошторисної документації і здати їх Замовникові у встановлений Сторонами строк. Замовник передає Виконавцю затверджену і погоджену у встановленому порядку проектно-кошторисну документацію на проведення робіт по Об'єкту, а також усі необхідні дозволи для початку робіт, що передбачені законодавством.

На підтвердження здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом позивачем представлено: податкові накладні від 31.07.2013р. №24, 31.10.2013р. №7, Акт приймання виконаних робіт від 22.10.2013р. №24/10, банківські виписки що підтверджують розрахунок з ПП "Вімнет".

Щодо господарських операцій з ТзОВ "Олівець і К":

ТзОВ "Адамас" (Замовник) укладено з ТзОВ "Олівець і К" (Підрядник) договір підряду від 27.03.13р. №1. Договором визначено, що Підрядник зобов'язується виконати за завданням Замовника роботи по оздобленню стін житлового будинку, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Демнянська, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Підрядник виконує роботи із застосуванням власного обладнання та устаткування.

На підтвердження здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом позивачем представлено: податкові накладні від 26.06.2013р. №17, 31.10.2013р №7, Акт приймання виконаних робіт за червень 2013 року від 27.06.13р., банківські виписки, що підтверджують розрахунок з ТзОВ "Олівець і К".

Щодо господарських операцій з ТзОВ "Енерджіпауерсистемс":

Судом встановлено, що між ТзОВ "Адамас" та ТзОВ "Енерджіпауерсистемс" укладено договір поставки від 11.04.2014р.

На підтвердження здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом позивачем представлено: податкову накладну від 11.04.2014р. №18, видаткову накладну від 11.04.2014р. №РН-0000026, банківські виписки, що підтверджують розрахунок з ТзОВ "Енерджіпауерсистемс".

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами, апеляційний суд виходить з наступного:

Відповідно до вимог п.185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно із вимогами п.188.1 ст. 188 ПК України, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених, відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно норм до п. 198.1. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 цього кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із вимогами п. 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 вказаного Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 вказаного Кодексу, протягом такого звітного періоду, у зв'язку із: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до вимог пункту 198.6. ст. 198 вказаного Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 вказаного Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 вказаного Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до вказаного Кодексу.

Відповідно до положень пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Вимогами пункту 138.1 ст. 138 зазначеного Кодексу передбачено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються, згідно із вимогами пунктів 138.4, 138.6-138.9, підпунктів 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених вимогами пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, виходячи з положень пп. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 Кодексу витрати операційної діяльності включають, в тому числі, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно із вимогами п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Керуючись пунктом 138.4 вищезгаданої статті, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до положень пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки такі є безпідставними, жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із вимогами п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Надані позивачем первинні документи на обгрунтування реальності проведених господарських операцій оформленні належним чином, містять необхідні реквізити, відображають зміст господарських операцій і складені у відповідності до вимог законодавства.

Крім того, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом. Зокрема, у п.71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Допущені порушення податкового законодавства постачальником у ланцюгу постачання товару тягнуть негативні наслідки саме для такого постачальника та не впливають на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сум сплаченого в ціні товару податку на додану вартість.

Податковим органом не було наведено жодних доказів того, що контрагенти позивача мають ознаки того, що вони не можуть бути реальними учасниками господарських відносин а відтак не належать до реального сектора економіки. За таких умов відсутні будь-які підстави для задоволення апеляційної скарги та прийняття рішення про відмову в задоволенні позову.

Приписами статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись вимогами ст.9 КАС України, суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірність складення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а позивачем, в свою чергу, надано належним чином оформленні докази на підтвердження здійснення господарських операцій.

Відповідно до приписів ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись вимогами ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.11.2016р. по справі № 813/2651/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамас" до Головного управління державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, - залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.11.2016р. по справі № 813/2651/16,- залишити без змін.

3. Стягнути з Головного управління державної фіскальної служби у Львівській області судовий збір в сумі 2392,5 грн.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а у разі складення ухвали в повному обсязі, відповідно до статті 160 КАС України, з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя І.М. Обрізко

Суддя В.П. Сапіга

Повний текст ухвали виготовлено 27.01.2017р.