Постанова № 64367570, 25.01.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2017 року Справа № 876/10617/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Мікули О.І.,

суддів - Кушнерика М.П., Старунського Д.М.,

з участю секретаря судового засідання - Кіри Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Львівської митниці ДФС, в якому просив стягнути середній заробіток за час затримки виконання постанови суду про поновлення на роботі за період з 27 грудня 2011 року по 19 листопада 2015 року в сумі 253578,60 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивач не вчинив жодних дій спрямованих на забезпечення виконання судового рішення в частині зверненій до негайного виконання щодо його поновлення на посаді, що є правовою підставою для відмови у позові. Разом з тим, на відповідачеві лежав обов'язок негайно виконати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2011 року у цій справі в частині поновлення позивача на посаді незалежно від того, чи звертався позивач за примусовим виконанням судового рішення до органів державної виконавчої служби. Таким чином, враховуючи, що час затримки виконання судового рішення становить 1423 дні (з 27 грудня 2011 року по 19 листопада 2015 року), а розмір середньоденного заробітку - 178,20 грн., то стягненню підлягає середньомісячний заробіток у розмірі 253578,60 грн. (1423 дні * 178,20 грн.). Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2016 року у справі № 809/4462/15 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Стягнено з Львівської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі в сумі 89278,20 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 грудня 2016 року касаційні скарги ОСОБА_1 та Львівської митниці ДФС задоволено частково. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, мотивуючи це тим, що період затримки виконання судового рішення про поновлення ОСОБА_1 становить з 27 грудня 2011 року по 19 листопада 2015 року, а тому необхідно встановити середню заробітну плату позивача, з врахуванням обчислення витрат отриманих ним за попередні два місяці роботи, а згідно з вимогами ч.5 ст.227 КАС України при новому розгляді справи такі вказівки є обов'язковими при розгляді справи.

Позивач - ОСОБА_1 та представник позивача - ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважають висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просять скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Представник відповідача - ОСОБА_3 у судовому засіданні не погодилася з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а оскаржувану постанову - скасувати з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Державної митної служби України, Львівської митниці про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на публічній службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2011 року у справі №2а-3109/11/0970 визнано незаконним наказ Державної митної служби України №1821-к від 29 серпня 2011 року в частині припинення перебування на службі в митних органах України ОСОБА_1, поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного інспектора відділу дізнання та провадження у справах про порушення митних правил служби боротьби з контрабандою та порушення митних правил Львівської митниці, стягнено з Львівської митниці на користь ОСОБА_1 14701,50 грн. за вимушений прогул. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2012 постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2011 року у справі №2а-3109/11/0970 скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 лютого 2014 року у справі №К/9991/27316/12 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2012 року скасовано, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2011 року залишено в силі.

Наказом Львівської митниці ДФС від 19 листопада 2015 року № 930-о "По особовому складу" ОСОБА_1 поновлено на посаді провідного інспектора відділу дізнання та провадження у справах про порушення митних правил служби боротьби з контрабандою та порушення митних правил Львівської митниці з 29 серпня 2011 року.

ОСОБА_1 звернувся з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення його на роботі.

Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий лист щодо негайного виконання судового рішення у частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць, позивач до виконання у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» не пред'являв, а також офіційно не доводив до відома Львівської митниці свого наміру приступити до виконання посадових обов'язків на підставі постанови Івано- Франківського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2011 року, тобто позивач не вчинив жодних дій спрямованих на забезпечення виконання судового рішення в частині звернення до негайного виконання щодо його поновлення на посаді. Таким чином, жодних протиправних дій чи бездіяльності Львівською митницею ДФС щодо затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді позивача та виплаті середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу немає, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з таких підстав.

Згідно зі ст.236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Відповідно до ч.1 ст.255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно з приписами ч.2 ст.257 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

При цьому п.3 ч.1 ст.256 КАС України передбачає, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Ч.4 ст.257 КАС України законодавець обумовив питання примусового виконання судових рішень у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Цим підкреслюється винятковість саме примусового виконання рішення адміністративного суду.

Відповідно до ст.2 вказаного Закону примусове виконання рішень покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень суду, в тому числі постанов судів про поновлення на посадах у відносинах публічної служби, які набрали законної сили, що і є підставою для негайного їх виконання. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов'язок. Зокрема, зазначений обов'язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці, зокрема, у пунктах 46, 48, 51, 53, 54 рішення від 15.10.2009 року у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява № 40450/04) зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що на відповідачеві лежав обов'язок негайно виконати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2011 року у цій справі в частині поновлення позивача на посаді, незалежно від того, чи звертався позивач за примусовим виконанням судового рішення до органів державної виконавчої служби.

При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Колегія суддів звертає увагу на те, що, виходячи із змістовного тлумачення поняття «затримка», застосованого у ст.236 КзпП України, затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення.

Враховуючи те, що постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2011 року в частині поновлення позивача на державній службі добровільно виконана відповідачем шляхом прийняття наказу лише від 19 листопада 2015 року № 930 "По особовому складу", колегія суддів дійшла висновку, що позивач має право відповідно до ст.236 КЗпП України на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що період вимушеного прогулу позивача при затримці виконання рішення про поновлення на роботі складає 977 днів та обраховується починаючи з 27 грудня 2011 року по 18 листопада 2015 року.

При розрахунку розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі необхідно виходити із кількості робочих днів, зазначених у листах Міністерства праці України від 25.08.2010 року № 9111/0/14-10/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2011 рік», листах Міністерства соціальної політики України від 23.08.2011 року № 8515/0/14-11/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2012 рік», від 21.08.2012 року № 9050/0/14-12/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2013 рік», від 04.09.2013 р. № 9884/0/14-13/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік», від 09.09.2014 р. N 10196/0/14-14/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік» (кількість робочих днів позивача у 2011 році становила 4 дні, у 2012 році - 251 день , у 2013 році - 251 день, у 2014 році - 251 день, у 2015 році - 220 днів), а також з розміру середньоденного заробітку - 178,20 грн. (згідно із довідкою Львівської митниці ДФС №13-70-05/40-12 від 19 січня 2017 року, долученою в суді апеляційної інстанції на виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 грудня 2016 року).

Таким чином, колегія суддів вважає, що вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення за період з 27 грудня 2011 року по 18 листопада 2015 року є підставними та підлягають до задоволення.

Згідно з п.32 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів", у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час невиконанням рішення про поновлення на роботі, він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менше двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95р. № 100.

Виходячи з наведеного, враховуючи кількість робочих днів за період з 27 грудня 2011 року по 18 листопада 2015 року, середньоденний заробіток позивача на дату звільнення, який становив - 178,20 грн., середній заробіток становить 174101,40 грн. (977 робочих днів х 178,20 грн. = 174101,40 грн.) та підлягає стягненню з Львівської митниці ДФС України в користь позивача у зв'язку з затримкою виконання рішення суду.

Колегія суддів також зазначає, що згідно з абз.5 п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" при задоволенні вимог про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян (податків з доходів фізичних осіб) є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про зазначає в резолютивній частині рішення.

Таким чином, виплата позивачу середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду повинна бути здійснена без утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 підставними та обґрунтованими, разом з тим не погоджується з сумою середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, оскільки вважає, що така обрахована не у відповідості з вищенаведеними нормативно-правовими актами.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що Європейський Суд з прав людини у рішенні в справі "Проніна проти України" від 18 липня 2006 року зазначає, що п.1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим в силу вимог ст.202 КАС України постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. 160, 195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.1,4 ч.1 ст.202, 205, 207, 254, 256 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2016 року у справі № 809/4462/15 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Стягнути з Львівської митниці ДФС України (79000 місто Львів, вулиця Костюшка,1, ідентифікаційний код 39420875) на користь ОСОБА_1 (76000 місто Івано - Франківськ, АДРЕСА_1) середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 27 грудня 2011 року по 18 листопада 2015 року у розмірі 174101,40 грн. (сто сімдесят чотири тисячі сто одна гривня сорок копійок) без утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.І. Мікула

Судді: М.П. Кушнерик

Д.М. Старунський

Повний текст постанови виготовлено 30 січня 2017 року.