Ухвала суду № 64367546, 26.01.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 711/3808/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Демчик Р.В. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

26 січня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.

за участю: секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради на постанову Придніпровського районного суду міста Черкаси від 22 листопада 2016 року у справі за позовом Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення надміру виплаченої соціальної допомоги,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому просив стягнути з відповідача суму переплати державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 15426 грн. 66 коп. та 13021 грн. 30 коп., як переплату по державній соціальній допомозі малозабезпеченим сім'ям.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що ОСОБА_2, будучи отримувачем вказаних видів державних допомог, не повідомила про отримані нею додаткові доходи, а тому виплачені їй суми підлягають стягненню, як виплачені надміру внаслідок зловживань з боку отримувача відповідно до п. 28 Порядку призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 №250 (далі за текстом - Порядок 250) та п. 49 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 175 (далі за текстом - Порядок №175).

Постановою Придніпровського районного суду міста Черкаси від 22 листопада 2016 року у задоволенні позову відмовлено. Місцевий суд мотивував своє рішення тим, що прощена особі пеня не є її доходом та додатковим благом у розумінні Податкового кодексу України, а тому підстави для стягнення зазначених сум відсутні.

В апеляційній скарзі позивач просить зазначене рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити, при цьому вказує на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування технічними засобами у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції виходить із таких фактичних обставин.

Місцевим судом установлено, що на підставі заяви ОСОБА_2 управлінням призначено державну соціальну допомогу при народженні дитини з 16 грудня 2011 року. Крім того, з лютого 2013 року відповідачу призначено державну соціальну допомогу по догляду за дитиною до 3-х років (по доходах) з 1 лютого 2013 року по 31 липня 2013 року та державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям з 1 лютого 2013 року по 31 липня 2013 року, з 1 березня 2014 року по 31 серпня 2014 року та з 1 лютого 2015 року по 31 березня 2015 року.

В результаті проведеної перевірки відділом державних соціальних інспекторів управління в лютому 2015 року виявлено наявність у відповідача додаткових доходів у вигляді анульованої заборгованості в ПАТ «Укрсоцбанк».

Згідно із позицією позивача, неповідомлення відповідачем про отримані нею додаткові доходи спричинило надмірну виплату вказаних видів державних допомог внаслідок зловживань з боку отримувача, що є підставою для їх стягнення у судовому порядку.

Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позову, суд попередньої інстанції виходив з того, що дана справа підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає такий висновок помилковим.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, законодавець чітко визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування у сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема обов'язку доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування. Тобто, однією з визначальних особливостей КАС є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем - орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи.

Відповідно до статті 50 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Колегія суддів доходить висновку, що правовий аналіз пунктів 1-4 частини четвертої статті 50 КАС України свідчить, що всі наведені підстави, коли громадяни, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб.

Однак і в цих випадках, водночас із перевіркою дій чи бездіяльності згаданих осіб, обставин, що стали підставою для втручання суб'єктів владних повноважень, суд має перевірити на відповідність чинному законодавству рішення, дії чи бездіяльність самих суб'єктів владних повноважень.

Логічний спосіб тлумачення частини четвертої статті 50 КАС України дозволяє колегії суддів дійти висновку, що і пункт 5 частини четвертої статті 50 КАС, який є частиною норми процесуального права, існує як послідовне продовження випадків «превентивного» судового контролю і має розумітися та застосовуватися судами саме в такому значенні, а не як норма, що давала би право для розширеного тлумачення права суб'єкта владних повноважень на адміністративний позов. Такий безпідставний підхід до розуміння змісту пункту 5 частини четвертої статті 50 КАС по суті призводить до відмови органів влади від виконання своїх функціональних обов'язків та можливої дискреційної поведінки.

За пунктом 5 частини четвертої статті 50 КАС України суб'єкт владних повноважень може звертатися до суду з адміністративним позовом до громадян України, іноземців чи осіб без громадянства, їх об'єднань, юридичних осіб, які не є суб'єктами владних повноважень, для превентивного судового контролю своєї ж діяльності і у випадках, визначених законом.

Водночас за змістом статті 177 Цивільного кодексу України гроші є об'єктами цивільних прав.

Отримавши кошти, ОСОБА_2 набула право власності на них. Оскільки спір виник щодо правомірності набуття відповідачем права власності на кошти та стягнення з нього суми як з недобросовісного набувача, спір має приватно-правовий, а не публічний характер.

У випадку, що розглядається, позов заявлений про стягнення грошових коштів, що стали власністю громадянки ОСОБА_2 і, на думку колегії суддів, не підпадає під дію пункту 5 частини четвертої статті 50 КАС України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо, зокрема, справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм процесуального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 22 вересня 2015 року (справи №№ 21-1884а15 та 21-2209а15) та від 13 вересня 2016 року (справа №826/20879/13-а).

Зважаючи на те, що вирішуваний спір не є публічно-правовим, натомість його належить розглядати у порядку цивільного судочинства, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Оскільки суд першої інстанції помилково розглянув за правилами Кодексу адміністративного судочинства України спір, вирішення якого повинно здійснюватися у порядку цивільного судочинства, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню як таке, що ухвалене з порушенням норм процесуального права, водночас, провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України.

Керуючись статтями 157, 160, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради на постанову Придніпровського районного суду міста Черкаси від 22 листопада 2016 року у справі за позовом Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення надміру виплаченої соціальної допомоги - задовольнити частково.

Постанову Придніпровського районного суду міста Черкаси від 22 листопада 2016 року скасувати.

Закрити провадження у адміністративній справі №711/3808/16-а.

Роз'яснити позивачеві, що даний спір підлягає розгляду місцевим загальним судом у порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяА.Б. Парінов СуддяО.О. Беспалов

Повний текст ухвали виготовлено 27 січня 2017 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.