Ухвала суду № 64367512, 24.01.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 357/10610/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Подрєзова Г.О.

Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

24 січня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Губської Л.В., Федотова І.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Білій Церкві на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2016 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в місті Білій Церкві до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, -

В С Т А Н О В И Л А:

Управління Пенсійного фонду України в місті Білій Церкві звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2016 року позовну заяву повернено позивачу на підставі п.1 ч.3 ст.108 КАС України, у зв'язку з не усуненням недоліків позовної заяви, яку було залишено без руху.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дану ухвалу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді, розглянувши та перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2016 року позовну заяву залишено без руху на підставі статті 108 КАС України, а саме в зв'язку з несплатою позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір».

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не усунуті недоліки, визначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, а тому така позовна заява підлягає поверненню, відповідно до п.1 ч. 3 ст. 108 КАС України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною 3 ст.106 КАС України встановлено, що до позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюється Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, яка діяла на момент подання позову до суду першої інстанції, ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, складала 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Станом на 01 січня 2016 року приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25.12.2015 року № 928-VIII встановлено мінімальну заробітну плату в розмірі 1378,00 грн.

Таким чином, позивачем при поданні адміністративного позову до суду першої інстанції необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 1378,00 грн.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було сплачено судового збору за подання адміністративного позову.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що відповідно до ч. 1 ст. 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. На думку позивача, оскільки УПФУ в місті Білій Церкві не мало можливості сплатити судовий збір у зв'язку з відсутністю коштів, призначених на цю мету, то суд першої інстанції повинен був задовольнити його клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Так, дійсно відповідно до ч. 1 ст. 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

З наведеного випливає, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи.

Тобто, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи. Водночас якщо ці бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Зазначена позиція підтримується Вищим адміністративним судом України у постанові Пленуму від 23.01.2015 № 2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».

При цьому, судом враховується, що Європейський суд з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» зазначив, що вимога сплати зборів судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.

Відтак посилання апелянта на те, що відсутність на момент подання адміністративного позову до суду першої інстанції в УПФУ в місті Білій Церкві коштів на сплату судового збору є перешкодою для доступу у правосудді, є помилковим, оскільки, як вже було зазначено вище, обмежене фінансування суб'єкта владних повноважень не є підставою для звільнення від сплати судового збору.

Згідно частини першої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Таким чином, позовна заява повертається заявнику у разі, якщо він не усунув у встановлений судом строк невідповідності позову вимогам статті 106 Кодексу.

Отже, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про повернення позовної заяви позивачеві відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 108 КАС України.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 199 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 196, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Білій Церкві залишити без задоволення, а ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Федотов І.В.

Губська Л.В.