Ухвала суду № 64367205, 25.01.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

25 січня 2017 рокусправа № 804/3070/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Прокопчук Т.С. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 липня 2016 року по справі за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

в с т а н о в и в:

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМталл Кривий Ріг», в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2015 році у розмірі 65 368 385,81грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 липня 2016 року в задоволені адміністративного позову відмовлено, з тих підстав, що відповідачем виконано вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» зі створення робочих місць для інвалідів, а відповідно підстави для стягнення адміністративно-господарських санкцій відсутні.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову, та винести нову, якою задовольнити позов. Зокрема, апелянтом стверджується, що суд не врахував всіх обставин, що мають значення для справи.

В судовому засіданні представник відповідача за довіреністю (ОСОБА_2) в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Представник позивача, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибув, надіслав до суду заяву про розгляд апеляційної скарги за його відсутності, апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі.

Згідно ч. 4 ст. 196 КАС України, нез'явлення в судове засідання представників сторін апеляційної скарги не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності з ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

В свою чергу, частиною 1 статті 20 Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, року сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати невідповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється відповідно до Закону, виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

В силу ст. 238 Господарського кодексу України до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, та за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, за статтею 218 цього Кодексу, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Отже, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 3 ст. 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Аналіз норм чинного законодавства України щодо соціальної захищеності інвалідів свідчить про те, що на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов'язок їх працевлаштування.

У відповідності до п.4.4 Рекомендації Вищого адміністративного суду України № 07.2-10/2 від 14.04.2008 року "Про деякі питання практики застосування адміністративними судами законодавства про забезпечення права інвалідів" при розгляді адміністративними судами справ зазначеної категорії потрібно встановлювати такі обставини: створення робочих місць відповідно до встановленого нормативу; інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад); спрямування центрами зайнятості інвалідів до роботодавців та випадки безпосереднього звернення інвалідів до роботодавців з питань працевлаштування; причини не працевлаштування роботодавцями інвалідів.

Письмовими доказами у справі підтверджується, що відповідачем у 2015 році вжито всі можливі і залежні від нього заходи для працевлаштування інвалідів.

Головою Правління ПАТ "АрселорМіталл Кривий Ріг" 11.05.2004 року видано наказ №341 "Про проведення атестації та організації робочих місць інвалідів», яким утворено комісію по атестації робочих місць інвалідів; розроблено типове положення по організації праці на робочому місці інваліда та 06.07.2004 року його затверджено (а.с. 45-48, т.1).

Крім того, 30.12.2005 року технічним директором - головним інженером видано наказ № 1055 «Про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів на комбінаті», яким зобов'язано фахівців виділити додаткову чисельність робочих місць для працевлаштування інвалідів; внести зміни до штатного розпису та працевлаштовувати інвалідів по мірі їх звернення (а.с.48, т.1).

Таож, на виконання вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відповідачем подано до позивача звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2015 рік за формою 10-ПІ (а.с.7, т.1). У вказаному звіті відповідач зазначив, що середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача, за звітний період складає 27461 осіб, таким чином, середньооблікова кількість інвалідів, відповідно до нормативу, встановленого ч.1 ст.19 Закону, на підприємстві відповідача повинна складати - 1098 особи, середньооблікова кількість інвалідів, працюючих у роботодавця, склала 409 осіб, що є менше ніж встановлено нормативом.

На підставі наданого відповідачем звіту за 2015 рік, позивачем здійснено розрахунок боргу, відповідно до якого окрім визначення суми адміністративно-господарських санкцій у розмірі 65 368 385,81 грн.

На виконання вимог ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", відповідачем протягом 2015 року щомісяця подавались до Криворізького міського центру зайнятості звіти про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з обмеженими можливостями за формою 3-ПН, що підтверджується копіями, наявними в матеріалах справи, звітів форми 3-ПН (а.с.157-250, т.1; а.с. 1-74, т.2).

Також з матеріалів справи вбачається, що відповідач протягом 2015 року звертався з листами до Управління праці та соціального захисту населення, в яких зазначали про можливість працевлаштування інвалідів (а.с. 75-82, т.2).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що у 2015 році відповідачем працевлаштовано направлених центром зайнятості осіб з інвалідністю, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, зокрема (а.с. 83-111, т.2):

Протягом 2015 року центрами зайнятості населення інваліди для працевлаштування до ПАТ «АрселорМіталл Кривий Ріг» направлялися 8 осіб та були працевлаштовані. Самостійно до відповідача звернулось 2 інваліди для працевлаштування, які були підприємтвом працевлаштовано. Беззпідставних відмов у працевлаштуванні інвалідам надано не було, протилежного позивачем не доведено.

Вирішуючи даний спір колегією суддів також враховано позицію Верховного Суду України, що викладена у постанові від 02.02.2010 року по справі № 21-1982во09 (номер у ЄДРСР 8089874), зокрема, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування; останнє повинно направляти до центру зайнятості відповідну звітність з інформацією щодо можливості працевлаштування інваліда.

Таким чином, колегія суддів, на підставі вищенаведеного, доходить висновку, що у позивача відсутні підстави для накладення адміністративно-господарських санкцій на відповідача за умов дотримання ним приписів Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи та не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки останнє винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 липня 2016 року по справі № 804/3070/16 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: Т.С. Прокопчук

Суддя: А.В. Шлай