Постанова № 64366893, 30.01.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5988/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2017 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Завальнюка І.В.,

за участю секретаря - Маковейчук Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова фірма «Фреш» до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову № 7 від 12.10.2016 р. про накладення стягнень, передбачених ст.20 Закону України «Про заходи попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у періоді з 05.09.2016 р. по 23.09.2016 р. на підставі наказу від 26.08.2016 р. № 159, направлення від 26.08.2016 р. № 103 посадовими особам ГУ Держспоживслужби в Одеській області з чисельними порушеннями проведено планову перевірку дотримання ТОВ «Торгова фірма «Фреш» законодавства про захист прав споживачів, за результатами якої складений акт від 22.09.2016 р. № 82/06. В ході перевірки було обстежено спеціально відведене місце для куріння, яке обладнано позначками з інформацією, передбаченою Законом України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення». Посадові особи висловили зауваження про необхідність обладнання відокремленого приміщення для куріння для забезпечення мешканцям готелю в холодну погоду зручного паління в такому приміщенні, обладнаному витяжною вентиляцією. 9 вересня 2016 р. посадовими особами ГУ Держспоживслужби в Одеській області проведено повторну перевірку, на підставі якої складено акти перевірки №№ 1, 2, які, на думку позивача, містять чисельні викривлення фактичних обставин. До акту № 1 додано припис від 23.09.2016 р. № 82/06, яким у термін до 20.10.2016 р. позивача зобов'язано обладнати додаткове відокремлене приміщення для куріння із обов'язковим розміщенням інформації, передбаченої ч.5 ст.13 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення». 19 жовтня 2016 р. про вжиті заходи було повідомлено листом від 18.10.2016 р., проте 19.10.2016 р. ТОВ «Торгова фірма «Фреш» отримало спірну постанову, якою на позивача накладено стягнення, передбачене ст.20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» в розмірі 10000 грн. за порушення вимог ч.7 ст.13 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення». Позивач вважає вказану постанову необґрунтованою, оскільки Товариством забезпечено наявність відведеного спеціального місця для куріння, обладнаного у відповідності до законодавства. При цьому жодних порушень приписів Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» позивачем не допущено, отже підстави для відповідальності позивача відсутні.

До суду з'явилися представники позивача, які позовні вимоги із викладених вище підстав підтримали у повному обсязі та просили задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених у письмових запереченнях проти адміністративного позову, зокрема виходячи з правомірності оскаржуваної постанови та допущення позивачем порушень Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення».

Вислухавши пояснення представників сторін, покази свідків та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що на підставі ст.26 Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», наказу ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області №159 від 26.08.2016 року та направлення на проведення перевірки №103 від 26.08.2016 року посадовим особам органу з питань захисту прав споживачів - начальнику відділу контролю у сфері торгівлі, послуг ОСОБА_1, головним спеціалісту відділу контролю у сфері торгівлі, послуг ОСОБА_2, головним спеціалістам відділу контролю за рекламою та дотрима законодавства про рекламою та дотриманням антитютюнового законодавства ОСОБА_3 та ОСОБА_4, головному спеціалісту відділу безпеки середовища життєдіяльності ОСОБА_5 доручено здійснити державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів у формі планової перевірки ТОВ «Торгова фірма «Фреш», готель «Лермонтовський» за адресою: пров. Лермонтовський, 2 з питань дотримання законодавства про захист прав споживачів, санітарного законодавства, додержання вимог нормативно-правовий актів щодо безпеки продукції, про заходи щодо попередження зменшення вживання тютюнових виробів, а також правил торгівлі та надання послуг. Строк проведення перевірки з 05.09.2016 року по 23.09.2016 року. Підставою проведення перевірки є план проведення перевірок суб'єктів господарювання на III квартал 2016 року.

Повідомленням про проведення перевірки № 92 від 08.07.2016 року ТОВ «ТФ«Фреш» було проінформовано про проведення планової перевірки. В матеріалах перевірки також міститься розписка № 921 від 08.07.2016 року про отримання вказаного повідомлення. Перевірка ТОВ «Торгова фірма «Фреш», готель «Лермонтовський» проводилась у присутності директора готелю ОСОБА_6

Відповідно до п. 6 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-У та Порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, затвердженого Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 07.03.2012 р. № 310, був складений акт перевірки дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів від 23.09.2016 р. № 82/06 (а.с.107-109).

Перевіркою, серед іншого, встановлено порушення ч.7 ст.13 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення», а саме: у приміщені готелю «Лермонтовський» ТОВ «Торгова фірма «Фреш» не відведені спеціальні місця для куріння, чи приміщення, обладнані витяжною вентиляцію чи іншими засобами для видалення тютюнового диму та з розміщеною інформацією, передбаченою ч.5 ст.13 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення».

Приписом до акту перевірки № 82/06 від 23.09.2016 року зобов'язано ТОВ «ТФ «Фреш», серед іншого, відвести у строк до 20.10.2016 р. спеціальні місця для куріння відповідно до вимог ч.7 ст.13 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення».

12 жовтня 2016 р. Головним управлінням Держпродспоживслужби в Одеській області була винесена постанова № 7 про накладання стягнень, передбачених абз. 12 ч. 2 ст. 20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров'я населення» та накладено на ТОВ «ТФ «Фреш» фінансову санкцію у розмірі 10000 грн. (а.с. 61).

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначену постанову необґрунтованою, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним.

З огляду на матеріали справи, фактичною підставою для накладення стягнення на ТОВ «ТФ «Фреш» за порушення ч.7 ст.13 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» слугував факт невідведення спеціальних місць для куріння, не обладнання їх витяжною вентиляцією чи іншими засобами для видалення тютюнового диму, нерозміщення обов'язкової інформації.

Так, на виконання вимог припису, викладеного в акті перевірки від 23.09.2016 р. № 82/06, ТОВ «ТФ «Фреш» листом від 18.10.2016 р. № 11 направлено докази усунення виявлених перевіркою недоліків, у т.ч. в частині невідведення спеціального місця для куріння. Зокрема, надано фотографії відведених та облаштованих спеціальних місць для куріння (а.с. 34, 35, 36). При цьому первісно відведене позивачем місце для куріння під навісом будинку готелю, яке зображено на фотографіях аркушів справи 34, 35, містить графічний знак з текстом такого змісту: «Місце для куріння» та інформацію про шкоду, яку завдає здоров'ю людини куріння тютюнових виробів, із текстом такого змісту: «Куріння шкодить Вашому здоров'ю!».

Згідно із частиною 2 статті 20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення, особи, винні у порушенні законодавства про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення, несуть відповідальність згідно з законом.

За порушення норм цього Закону центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, застосовує фінансові санкції до суб'єктів господарювання у разі: не відведення спеціальних місць для куріння, не обладнання їх витяжною вентиляцією чи іншими засобами для видалення тютюнового диму, нерозміщення інформації, передбаченої частиною п'ятою статті 13 цього Закону, - від 1 000 гривень до 10 000 гривень.

Згідно частин 7, 8 статті 13 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» власник або уповноважені ним особи чи орендарі відповідних споруд, окремих приміщень зобов'язані відвести спеціальні місця для куріння, обладнані витяжною вентиляцією чи іншими засобами для видалення тютюнового диму, а також розмістити наочну інформацію про розташування таких місць та про шкоду, яку завдає здоров'ю людини куріння тютюнових виробів.

У місцях для куріння має бути розміщено графічний знак з текстом такого змісту: «Місце для куріння» та інформація про шкоду, яку завдає здоров'ю людини куріння тютюнових виробів, із текстом такого змісту: «Куріння шкодить Вашому здоров'ю!».

Разом з тим, Законом України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» не передбачено імперативного правила про те, що спеціальне місце для куріння має бути відведене саме в приміщенні готелю.

В той же час, частиною 3 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» чітко заборонено куріння тютюнових виробів саме у приміщеннях готелів та аналогічних засобів розміщення громадян.

При цьому Закон України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» не містить заборони щодо розміщення спеціального місця для куріння на вулиці - під навісом будинку готелю.

Частиною 7 статті 13 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» передбачено лише обов'язок власника, уповноваженої ним особи, або орендарів відповідних споруд чи окремих приміщень: відвести таке спеціальне місце для куріння, а також розмістити інформацію, яка складається із відповідного графічного знака та тексту такого змісту: «Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров'ю».

Вимога щодо обладнання спеціального місця для куріння витяжною вентиляцією, чи іншими засобами для видалення тютюнового диму, стосується випадку відведення спеціального місця для куріння в окремому приміщенні, де немає природного провітрювання.

Разом з тим, з метою недопущення дискримінації, і задля задоволення потреб клієнтів (споживачів), позивачем було відведено і обладнано спеціальне місце для куріння під навісом будинку готелю (тобто поза межами приміщень готелю), де розміщено наочну інформацію, яка складається із відповідного графічного знака та тексту такого змісту: «Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров'ю».

Вирішуючи спір, суд також враховує, що позивач, розміщуючи спеціальне місце для куріння, діяв відповідно до рекомендації Міністерства охорони здоров'я України, викладеному у листі № 05.01-14-А-3344/3601-зв від 11.04.2013 року, з роз'яснень якого вбачається, що у випадку відсутності можливості відведення спеціального місця для куріння в приміщенні Міністерство рекомендує обладнати місце для куріння за межами приміщень у будь-якій невеликій споруді, якою може бути, наприклад, навіс біля будинку.

На переконання суду, позивач, влаштовуючи спеціальне місце для куріння біля будівлі готелю під навісом, діяв у повній відповідності до вищезазначеної рекомендації Міністерства охорони здоров'я України. При цьому відповідачем не доведено порушення позивачем приписів Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» в частині стверджувального правопорушення.

Так, вказаний Закон не дає визначення «спеціального місця для куріння». Однак суд не може погодитися із правовою позицією відповідача, що відведене ТОВ «ТФ «Фреш» місце для куріння фактично таким не є, чим нівельовано сам факт відведення позивачем такого місця. При цьому зазначені доводи та їх методологічна основа базуються виключно на засадах юридичного позитивізму, що суперечить засаді розумності правового регулювання та безумовно призводить до незабезпечення справедливого балансу. Таке твердження ґрунтується не на аналізі фактично відведеного місця для куріння вимогам законодавства, а лише на констатації про відсутність такого приміщення - без вдавання до будь-якого аналізу чи оцінювання вихідних даних для таких висновків, і без відповідного обґрунтування, яке повинно базуватись хоч на якихось фактах та обставинах та із застосуванням чітких та зрозумілих критеріїв.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2014 р. у справі № 826/10679/14.

Беручи до уваги всі зазначені міркування, суд вважає, що, позивач зазнав надмірного особистого обвинувачення та був позбавлений можливості позасудово успішно заперечити захід, вжитий стосовно нього. Загалом, стверджувані відповідачем порушення за встановлених судом обставин, викладених вище, призводять до висновку про порушення справедливої рівноваги, що має існувати між основою метою Закону - попередження куріння тютюнових виробів, зниження рівня їх вживання серед населення, обмеження доступу до них дітей, охорони здоров'я населення від шкоди, що завдається їхньому здоров'ю внаслідок розвитку захворювань, інвалідності, а також смертності, спричинених курінням тютюнових виробів чи іншим способом їх вживання, та виконанням господарюючим суб'єктом умов цього Закону.

Як зазначено у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії» і «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах («Онер'їлдіз проти Туреччини»).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.

Крім того, суд враховує, що принцип презумпції невинуватості за висновками ЄСПЛ є обов'язковим для всіх державних органів. Так, на думку ЄСПЛ замах на презумпцію невинуватості може виходити не тільки від суду чи судді, але й від інших публічних влад.

Вирішуючи спір, суд визнає, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд однак зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Європейського суду з прав людини (див. рішення у справі "Скордіно проти Італії" (N 1) [ВП], N 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V).

Зокрема, з наданих відповідачем матеріалів перевірки та прийнятого за її результатами спірного акту індивідуальної дії - постанови № 7 від 12.10.2016 р. про накладення стягнення, неможливо встановити, з яких обставин та критеріїв виходив відповідач, застосовуючи до ТОВ «ТФ «Фреш» максимально можливу санкцію за порушення ч.7 ст.13 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення».

Відповідно до абз.12 ч.2 ст.20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» за невідведення спеціальних місць для куріння, необладнання їх витяжною вентиляцією чи іншими засобами для видалення тютюнового диму, нерозміщення інформації, передбаченої частиною п'ятою статті 13 цього Закону, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, застосовує фінансові санкції до суб'єктів господарювання - від однієї тисячі гривень до десяти тисяч гривень.

Принцип пропорційності є складовою принципу верховенства права. Сам же принцип пропорційності має також три підпринципи: - адекватність (міра адекватна для досягнення завчасно встановленої цілі, якщо бажаний результат може бути досягнуто тільки за умови звертання до цієї міри); - необхідність (міра є законною з найменш можливими обмеженнями при умові досягнення легітимної цілі); - пропорційність як сувора вимога (серйозність втручання та серйозність причин, які виправдовують це втручання, повинні бути пропорційними одна до іншої).

Принцип пропорційності розвинув Європейський суд з прав людини в рішенні Handyside v. the United Kingdom (ECHR 5. - 1976. - para.18), де Суд відзначив, що кожна «спеціальна процедура», «умова», «обмеження» чи «покарання», які покладені, повинні бути пропорційні легітимній меті, що переслідується.

Пропорційність stricto sensu або «пропорційний результат» є найважливішою складовою принципу пропорційності. Згідно принципу пропорційності stricto iuris для того, щоб виправдати певні обмеження прав, має існувати відповідне відношення («пропорційні» у вузькому сенсі слова) між результатом, який досягається при задоволенні легітимної мети, та шкодою, яка завдається правам через використання законних засобів. Обмеження прав, яке не буде пропорційним stricto iuris, якщо шкода, заподіяна при обмеженні прав буде більшою за ту користь, що буде досягнута. При чому суть балансу полягає в найменшому обмеженні прав та найбільшому результаті для суспільства, а не в досягненні результату будь-якою ціною чи недопущенні обмеження прав.

Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував у своїх рішеннях, що встановлюючи пропорційність втручання, слід також брати до уваги характер і суворість накладеного на заявника покарання (див. рішення у справі "Сейлан проти Туреччини", [GC], N 23556/94, п. 49, ECHR 1999-IV). Має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Повертаючись до обставин справи, суд враховує, що не зважаючи на дотримання та забезпечення прав курців позивачем, спірною постановою до ТОВ «ТФ «Фреш» застосовано найбільшу міру стягнення у вигляді максимально можливого розміру штрафу. При цьому в судовому засіданні представник відповідача не зміг пояснити причини застосування найбільш суворого виду покарання, зазначити обставини, які були враховані при обранні такого розміру штрафу, або які були відхилені з певних мотивів. Фактично відповідачем в автоматичному режимі обрано найбільший розмір законодавчо встановленої санкції, без урахування будь-яких обставин скоєння стверджуваного суб'єктом владних повноважень позивачем правопорушення, що на переконання суду є безумовним порушенням принципу пропорційності. Таким чином, оскаржуване рішення не відповідає критеріям, визначеним в ч.3 ст.2 КАС України.

Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст.7 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, при прийнятті оскаржуваної постанови № 7 від 12.10.2016 р. про накладення стягнення, передбаченого абз.12 ч.2 ст.20 Закону України «Про заходи попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» в сумі 10000 грн., діяв без використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, у зв'язку із чим адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова фірма «Фреш» задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області № 7 від 12.10.2016 р. про накладення стягнень, передбачених ст.20 Закону України «Про заходи попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення».

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 30 січня 2017 року.

Суддя І.В. Завальнюк

.