Ухвала суду № 64366540, 30.01.2017, Луганський окружний адміністративний суд

12.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у задоволенні вимог про забезпечення позову

30 січня 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1622/16

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Смішливої Т.В.,

при секретарі судового засідання: Кравцовій Т.О.,

за участю сторін:

позивача - не прибув

від відповідачів - не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до атестаційної комісії № 4 Головного управління Національної поліції в Луганській області, Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення від 16.12.2016, -

ВСТАНОВИВ:

22 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до атестаційної комісії № 4 Головного управління Національної поліції в Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Національної поліції в Луганській області, у якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення атестаційної комісії № 4 Головного управління Національної поліції в Луганській області від 16 грудня 2016 року, яке зазначено у розділі ІV «Результати атестування (4- займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через невідповідність)», яке прийнято щодо позивача - інспектора роти дорожньо-патрульної служби підпорядкованої Головному управлінню Національної поліції в Луганській області, сержанта поліції ОСОБА_1.

26 січня 2017 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії рішення (висновку) атестаційної комісії № 4 Головного управління Національної поліції в Луганській області від 16.12.2016, складеного у відношенні ОСОБА_1.

Клопотання обгрунтовано тим, що 16.12.2016 позивач пройшов атестацію, за результатами якої складено висновок про те, що він займаній посаді не відповідає. Зазначений висновок позивач вважає протиправним, а оскільки на підставі вказаного рішення позивача можуть звільнити з роботи, вважав, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його інтересам, а для відновлення прав необхідно буде докласти великих зусиль і витрат та знову звертатись до суду. Зазначив, що вважає, що рішення прийнято неповноважним складом комісії, оскільки при атестації були присутні лише три члени комісії замість шести. Додатково вказав, що апеляційна комісія не прийняла до розгляду його апеляцію через те, що набрана ним кількість балів менша, ніж передбачено відповідною Інструкцією.

У судове засідання позивач та представники відповідачів не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Дослідивши необхідні матеріали справи, суд вважає заявлене клопотання безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що предметом вирішення даної справи є правомірність рішення (висновок) атестаційної комісії від 16.12.2016, в якому зазначено, що позивач займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню через службову невідповідність.

В клопотанні про забезпечення адміністративного позову позивач вказує, що необхідність забезпечення позову обумовлюється тим, що станом на день подачі даного позову відсутні будь-які юридичні обмеження щодо неправомірного звільнення позивача із займаної посади через протиправний висновок атестаційної комісії № 4 Головного управління Національної поліції в Луганській області про невідповідність займаній посаді без належних та допустимих на те правових підстав. У зв'язку з цим, на думку позивача, у разі невжиття заходів забезпечення адміністративного позову, на підставі оскаржуваного предмета спору може бути прийнято рішення відповідачем про звільнення зі служби в поліції, що створює очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача. За таких обставин, на думку позивача, необхідно зупинити дію рішення (висновку) атестаційної комісії № 4 Головного управління Національної поліції в Луганській області від 16.12.2016, складеного у відношенні ОСОБА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Згідно з ч. 3 ст. 117 КАС України подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються.

У порядку забезпечення адміністративного позову суд може зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються.

Однак, суд зазначає, що при постановленні ухвали про забезпечення позову суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з вказаних в ч. 1 ст. 117 КАС України обставин.

Суд звертає увагу на те, що згідно абз. 2 п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. В адміністративних справах щодо визнання незаконним рішення про звільнення з посад позовними вимогами є скасування правових актів індивідуальної дії та поновлення на посаді. Забезпечуючи такий позов шляхом зупинення дії правового акта індивідуальної дії про звільнення з посади, суд фактично продовжує службові відносини між позивачем та роботодавцем (суб'єктом владних повноважень) з відповідними наслідками - виконанням службових обов'язків, виплатою заробітної плати тощо. Таким чином, судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Отже, судам слід мати на увазі, що забезпеченням зазначеного адміністративного позову в такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, передбачених частиною першою статті 117 КАС України, що є неприпустимим.

У даному випадку позивач просить суд зупинити дію рішення (висновку) атестаційної комісії № 4 Головного управління Національної поліції в Луганській області від 16.12.2016 про те, що позивач займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через невідповідність.

Тобто, фактично позивач просить суд заборонити приймати рішення про його звільнення взагалі, навіть без зазначення періоду, на який позивач просить прийняти таке рішення (до прийняття рішення про суті спору, до набрання ним законної сили, тощо).

Крім того, відповідно до ст. 57 Закону України «Про національну поліцію» атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.

Рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.

Порядок проведення атестування поліцейських затверджується Міністром внутрішніх справ України.

Пунктом 3 розділу І «Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських», затвердженої наказом Національної поліції України від 17.11.2015 № 1465, зареєстрованим з Міністерстві юстиції України 18.11.2015 за № 1445/27890, передбачені такі ж підстави проведення атестації, що і у ч. 2 ст. 57 Закону України «Про національну поліцію».

Відповідно до п. п. 9, 15 розділу IV цієї Інструкції атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Прямі керівники зобов'язані всебічно розглянути зміст атестаційного листа, з'ясувати відповідність викладених у ньому даних дійсному стану справ у службовій діяльності поліцейського, який атестується, та внести до відповідного розділу атестаційного листа один з висновків таких, наведених у зазначеному вище пункті.

Атестаційний лист після розгляду прямими керівниками передається на розгляд до атестаційної комісії.

Згідно з п. 24 розділу IV цієї Інструкції за результатами атестування висновки, зазначені в протоколі атестаційної комісії, заносяться до атестаційного листа, який підписується головою та секретарем комісії та в місячний строк направляється до керівника, якому надано право на призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції.

А п. 28 даної Інструкції передбачено, що керівники органів поліції, яким надано право призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції, зобов'язані через 15 календарних днів з дня підписання атестаційного листа з висновками, визначеними підпунктом 3 або 4 пункту 15 цього розділу, забезпечити його виконання шляхом видання відповідного наказу.

Враховуючи положення наведених вище норм законодавства, суд вважає, що питання організації та проведення атестації поліцейських та прийняття рішень за результатами атестації належить до виключної компетенції керівників органів Національної поліції України.

Вище наведеними нормами передбачено, що за результатами атестації керівник органу Національної поліції України, якому надано право на призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції, має право (повноваження) прийняти за результатами атестації поліцейського одне з рішень, передбачених зазначеними нормами, шляхом видання відповідного наказу.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11.05.1980 на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Тобто керівник територіального органу Національної поліції України в межах своїх повноважень та з урахуванням результатів атестації уповноважений на власний розсуд приймати одне з передбачених законодавством рішень щодо поліцейського, який проходив атестацію.

В свою чергу, у суду відсутні повноваження зобов'язати керівника органу Національної поліції України прийняти конкретне рішення або утриматись від його прийняття, оскільки, як зазначено вище, такі його повноваження є дискреційними.

Завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Суд вважає, що зупинення дії рішення (висновку) атестаційної комісії № 4 Головного управління Національної поліції в Луганській області від 16.12.2016, є фактичною забороною Головному управлінню Національної поліції в Луганській області вчиняти дії шляхом видання наказу щодо забезпечення виконання рішення атестаційної комісії щодо позивача.

Адже в обгрунтування клопотання позивач вказує саме та те, що на підставі рішення атестаційної комісії щодо нього може бути прийнято рішення про звільнення.

Тобто, клопотання про забезпечення позову фактично спрямоване на майбутнє - на заборону приймати рішення про звільнення, що може створити умови для безпосереднього вирішення спору по суті без розгляду справи.

Таким чином, задоволення клопотання позивача про забезпечення позову в даному випадку є неможливим, оскільки це суперечить інституту забезпечення адміністративного позову.

Суд вважає, що позивачем не обґрунтовано та не доведено, що до ухвалення судового рішення у справі існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, що захист цих прав та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, що для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також, що є очевидними ознаки протиправності оскаржуваного рішення.

При цьому, оскарження рішення керівництва щодо його подальшої служби в поліції (звільнення з органів поліції, переведення на нижчу посаду тощо) до вищестоящого керівництва чи до суду, на думку суду, не можна розцінювати як ускладнення відновлення прав чи як необхідність докладення значних зусиль та витрат для їх відновлення як підстави забезпечення позову в розумінні ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також позивач не надав жодних доказів існування очевидних ознак протиправності оскарженого ним рішення атестаційної комісії № 4 Головного управління Національної поліції в Луганській області від 16.12.2016.

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що позивач не довів належними доказами існування інших визначених законодавством підстав для забезпечення адміністративного позову, а тому заявлене клопотання суд вважає необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 117, 118, 158, 160 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до атестаційної комісії № 4 Головного управління Національної поліції в Луганській області, Головного управління Національної поліції в Луганській області, про визнання протиправним та скасування рішення від 16.12.2016 відмовити за необґрунтованістю.

Роз'яснити позивачу, що відповідно до ст. 49 Кодексу адміністративного судочинства України особи, які беруть участь у справі, мають право заявляти клопотання про забезпечення позову протягом розгляду справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 КАС України ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що ухвала суду не набрала законної сили.

СуддяТ.В. Смішлива