Постанова № 64366385, 23.01.2017, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2017 року № 813/4302/16

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої - судді Кухар Н.А.

суддів - Грень Н.М., Хоми О.П.

секретаря судового засідання- Телиця О.В.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідачів - Сенюк В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Львівській області , третя особа - Державна казначейська служба України про визнання протиправним рішення,зобов"язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернулася до суду із позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 06.06.2016 року № 19456/7/99-99-04-02-02-17 щодо відмови у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала у період проходження служби в податковій міліції, відповідно до Закону України "Про міліцію";

- зобов'язати Державну фіскальну службу України та Головне управління ДФС у Львівській області здійснити нарахування і виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала у період проходження служби в податковій міліції, відповідно до Закону України "Про міліцію" в сумі 206 700 грн.;

- зобов'язати Державну фіскальну службу України надати ОСОБА_3 довідку на 50 відсоткову знижку з оплати комунальних послуг, палива та електроенергії як працівнику податкової міліції звільненого зі служби.

Ухвалою від 08 грудня 2016 року відкрито провадження у справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ГУ ДФС у Львівській області було ознайомлено позивача з рішеннями ДФС України «Про повернення матеріалів». Позивач вважає такі відмови відповідача помилковими та стверджує, що останнім невірно застосовано норми закону. Більш того, позивач, звертаючись із даним адміністративним позовом до суду, просить відновити її порушене право та зобов'язати відповідачів вчинити певні дії з метою призначення, нарахування і виплати належної одноразової грошової допомоги та надання довідки на 50 відсоткову знижку з оплати комунальних послуг, палива та електроенергії як працівнику податкової міліції звільненого зі служби.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав наведених у позовній заяві.

Позиція відповідачів 1, 2 викладена у запереченні на адміністративний позов, та обґрунтовується тим, що позивач 11.05.2016 звернулася із заявою про проведення виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що їй встановлена інвалідність та додано пакет документів відповідно до Методичних рекомендацій, затверджених Наказом ДФС України від 09.12.2015 № 973. Листом ДФС України від 06.06.2016 № 19456/7/99-99-04-02-02-17 повідомлено ГУ ДФС у Львівській області про відсутність законних підстав призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності та втратою працездатності, оскільки 07.11.2015 втратив чинність Закон України "Про міліцію", а тому приймати заяви та готувати висновки про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності та втратою працездатності колишнім працівникам податкової міліції після вказаної дати законні підстави відсутні. Вважають відмови Державної фіскальної служби України від 06.06.2016 у виплаті одноразової грошової допомоги та від 20.10.2016 року щодо надання довідок на пільги правомірними.

Представник відповідачів 1, 2 у судових засіданнях проти позову заперечувала, просила суд у позові відмовити повністю.

Третя особа в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

З матеріалів встановлено, що ОСОБА_3 з 01.09.2004 року по 02.12.2015 року проходила службу в органах податкової міліції, що підтверджується копією трудової книжки. (а.с. 19).

Згідно наказу ГУ ДФС у Львівській області №373-о від 02.12.2015 року ОСОБА_3, було звільнено зі служби за п.п."б" п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №114 від 29.07.1991 року із змінами та доповненнями та Постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.1998 року № 1716 «Про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції та обчислення вислуги років, призначення пенсії і грошової допомоги» (через хворобу). (а.с.8). Підставою для звільнення позивача слугувало свідоцтво про хворобу від 05.11.2015 року № 105.

За результатами визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках ОСОБА_3, було встановлено ступінь втрати професійної працездатності 45%, що підтверджується довідкою серії 12 ААА № 001278, виданою на підставі акта огляду медико-соціальної експертної комісії № 887144.

Згідно довідки до вищезазначеного акта огляду серії 10 ААВ № 887144, ОСОБА_3 було встановлено ІІІ групу інвалідності, з причин захворювання, пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Довідкою серії 12ААА № 359264 від 10.01.2017 року повторно встановлено позивачу ІІІ групу інвалідності пов'язаної з проходженням служби.

11.05.2016 року позивач зверталася до начальника ГУ ДФС в Львівській області із заявою, в якій просила здійснити виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності пов'язаної з проходженням служби в податковій міліції.

ДФС України надіслало на адресу ГУ ДФС у Львівській області лист, яким матеріали про виплату позивачу одноразової грошової допомоги були повернуті та повідомлено, що розгляд матеріалів про виплату одноразової грошової допомоги працівникам податкової міліції буде відновлено після внесення відповідних змін до нормативно-правових актів. При цьому, ДФС України посилалося в листі також на те, що з 07.11.2015 року втратив чинність Закон України "Про міліцію".

Крім того, позивачем через ГУ ДФС у Львівській області подано до ДФС України заяву щодо надання позивачу довідок на пільги 50 % знижку з оплати комунальних послуг, палива та електроенергії працівникам податкової міліції.

ДФС України надіслало на адресу ГУ ДФС у Львівській області лист, яким матеріали щодо надання довідок на пільги пенсіонеру податкової міліції повернуті та повідомлено, що з 07.11.2015 року втратив чинність Закон України «Про міліцію» тому підстави для надання довідок відсутні.

При вирішенні спору, суд керувався наступним.

Діяльність податкової міліції регулюється Розділом XVIII Податкового кодексу України.

Відповідно до ст.356 цього Кодексу, держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України "Про міліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Відповідно до вимог ст.357 Податкового кодексу України, форми та розмір матеріального забезпечення осіб начальницького і рядового складу податкової міліції, включаючи грошове утримання, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Пенсійне забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції здійснюється у порядку, встановленому законом для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ.

Згідно із ч.6 ст. 23 Закону України "Про міліцію" (в редакції від 13.02.2015 року, який набрав чинності 12.03.2015 року) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоровя здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Закон України "Про міліцію" втратив чинність 07 листопада 2015 р. в зв'язку з набранням чинності Закону України "Про Національну поліцію".

Разом з тим, абз.3 пункт 15 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.07.2015 року "Про Національну поліцію" передбачає, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Відповідно до пункту 1 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженого Постановою КМУ від 12.05.2007 року №707 (надалі по тексу - Порядок №707) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога (далі - грошова допомога) виплачується у разі: 1) загибелі (смерті) працівника міліції, податкової міліції під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю. Грошова допомога виплачується членам сім'ї загиблого (померлого), а в разі їх відсутності - його батькам та утриманцям у розмірі десятирічного грошового забезпечення; 2) установлення інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, органах державної податкової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення такого строку внаслідок захворювання або нещасного випадку, що сталися: під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, у розмірі: п'ятирічного грошового забезпечення - інвалідам I групи; чотирирічного грошового забезпечення - інвалідам II групи; трирічного грошового забезпечення - інвалідам III групи; у період проходження служби, - у відсотках відповідного розміру грошового забезпечення згідно із ступенем втрати працездатності, який визначається медико-соціальною експертною комісією; 3) поранення (контузії, травми або каліцтва), що сталося: під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, - у розмірі річного грошового забезпечення; у період проходження служби, - у відсотках до розміру річного грошового забезпечення, встановленого відповідно до ступеня втрати працездатності, що визначається медико-соціальною експертною комісією.

Порівнюючи наведені положення Закону України "Про міліцію" та Порядку №707, суд приходить до висновку, що ними по різному врегульовані питання стосовно розміру виплати одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності.

При цьому, згідно з вимогами ч.4 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що в даному випадку ДФС України та ГУ ДФС у Львівській області повинні застосувати Закон України "Про міліцію" та призначити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 150 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності групи.

При цьому порядок та умови призначення одноразової грошової допомоги залишаються визначеними Порядком №707.

Крім того, призначення позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі відповідно до Порядку №707 було б можливим лише за умови, якщо позивач мав право на отримання такої до 12.03.2015 року. Однак, оскільки таке право позивач набув після 12.03.2015 року та у період чинності ч.6 ст.26 Закону України "Про міліцію", розмір допомоги має бути визначений саме у відповідності із вказаним Законом.

Враховуючи наведене, суд вважає безпідставним незастосування ДФС України та ГУ ДФС у Львівській області положень ч.6 ст.23 Закону України "Про міліцію" до спірних правовідносин.

Таким чином, внаслідок помилкового застосування норм законодавства, відповідачами порушено право позивача на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі, визначеному Законом України "Про міліцію", тому рішення ДФС України від 06.06.2016 року № 19456/7/99-99-04-02-02-17 щодо відмови у виплаті ОСОБА_3, одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності та втрати працездатності, є незаконними.

Відтак, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Державної фіскальної служби України від 06.06.2016 року № 19456/7/99-99-04-02-02-17 щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_3, одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності та втрати працездатності згідно Закону України "Про міліцію" є підставними та підлягають до задоволення.

Відповідно до приписів статтей 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльність відповідача, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю. Встановивши, що відповідач у справі порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії протиправними і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату позивачу належних виплат відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення чи виплату їх конкретних розмірів, а також механізм їх виконання.

Таким чином, суд вважає помилковим посилання позивача на необхідність стягнення конкретної суми одноразової грошової допомоги, оскільки розрахунок конкретного розміру спірної одноразової допомоги не відноситься до повноважень суду і його повинен здійснити відповідний державний орган - ДСФ України.

Окрім цього, суд також вважає помилковим посилання позивача про те, що за ним зберігаються пільги (50% знижка з оплати комунальних послуг, палива та електроенергії працівникам податкової міліції) відповідно до Закону України "Про міліцію", тому відмова Державної фіскальної служби України у видачі довідок на пільги - про 50% знижку з оплати комунальних послуг, палива та електроенергії працівникам податкової міліції є протиправною, виходячи з наступного.

З 07 листопада 2015 року у зв'язку з набуттям чинності Законом України "Про Національну поліцію" втратив чинність Закон України "Про міліцію", відповідно до ст.22 якого позивач мав право на 50-відсоткову знижку по сплаті за користування житлом та комунальними послугами, за паливо.

Згідно з абз.2 пункту 15 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Проаналізувавши зміст Закону України "Про Національну поліцію", колегія суддів дійшла висновку, що цей правовий акт не містить норм, які б передбачали пільги, компенсації і гарантії не тільки для колишніх міліціонерів, а й для тих, які виходять на пенсію після вступу цього Закону в дію.

Крім того, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 03 жовтня 1997 року №4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Враховуючи те, що останнім в часі є Закон України "Про Національну поліцію", тому пріоритетними в даному випадку є положення саме цього Закону.

Таким чином, колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави для видачі позивачу довідок: про 50% знижку з оплати комунальних послуг, палива та електроенергії працівникам податкової міліції, оскільки вказані пільги не передбачені чинним законодавством, зокрема Законом України "Про Національну поліцію", тому зобов'язувати вчинити певні дії щодо видачі таких довідок немає підстав, і в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 3 ст.159 КАС України встановлено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Отже, суд приходить до переконання, що викладені доводи відповідача - ДФС України у письмових запереченнях є надуманими, свідчать про переоцінку ним фактичних обставин справи у свою користь, довільне і неправильне трактування наведених вимог законодавства.

Суд звертає увагу на те, що ДФС України діяла не у спосіб та не в порядку, що визначені чинним законодавством, а в свою чергу останньою не доведено протилежного.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача лише частково знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а відтак, позов підлягає до часткового задоволення.

У відповідності до положень ч.3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 69-72, 86, 94, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 06.06.2016 року №19456/7/99-99-04-02-02-17 в частині відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_3, одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності та втрати працездатності згідно Закону України "Про міліцію".

Зобов'язати Державну фіскальну службу України та Головне управління ДФС у Львівській області здійснити, в порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України за №707 від 12.05.2007 року, ОСОБА_3 нарахування (розрахунок) та виплату одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням групи інвалідності виходячи із 150-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України в користь ОСОБА_3 частину сплачених судових витрат у розмірі 1585,0 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області в користь ОСОБА_3 частину сплачених судових витрат у розмірі 1097,8 грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови виготовлено 27 січня 2017 року.

Головуючий - суддя Кухар Н.А.

Суддя Хома О.П.

Суддя Грень Н.М.