Постанова № 64366238, 25.01.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2017 р. Справа №805/5109/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 17-30

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Волгіної Н.П.,

при секретарі судового засідання Маковецькій О.О.,

за участю:

представника позивача - Караваєвої Н.В.,

представника відповідача - Вовченка С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" в особі Виробничої одиниці Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго"

до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області

про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Обласне комунальне підприємство "Донецьктеплокомуненерго" в особі Виробничої одиниці Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області, в якій просить суд скасувати рішення від 16 грудня 2016 року № 0024641303, яке прийнято заступником начальника Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області Бірюковим О.А. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені у загальному розмірі 1 890 609,83 грн за несвоєчасну сплату єдиного внеску до Виробничої одиниці Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго".

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Позивач визнає факт того, що протягом серпня - листопада 2013 року та квітня 2014 року - листопада 2015 року мала місце затримка у сплаті єдиного внеску, втім, вона обумовлена, по-перше, ненадходженням до позивача коштів від споживачів теплової енергії, зокрема, у неопалювальний період; по-друге, проведенням АТО у Південно-Східному регіоні. Разом із цим, підприємство добросовісно вживає всіх залежних від нього заходів щодо сплати ЄСВ у межах наявних в позивача коштів. Крім цього, позивачем зазначено, що на підставі п. 9-4 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VI він як платник єдиного соціального внеску є звільненим від виконання обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у період з 14 квітня 2014 року і до закінчення антитерористичної операції, так як знаходиться на території проведення антитерористичної операції, а, отже, відповідальність, штрафні та фінансові санкції до нього не застосовуються. До цього ж, позивач має сертифікат про засвідчення форс мажорних обставин з 2 червня 2014 року, у якому зазначено, що дату закінчення форс-мажорних обставин встановити неможливо (а.с. 4-12, 211).

Представник позивача у судовому засідання підтримала позов, наполягала на його задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав того, що позивач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати єдиний соціальний внесок незалежно від фінансового стану, як того вимагає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 8 липня 2010 року не залежно від фінансового стану. Також зазначив, що відповідно до п. 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішення Президії Торгово-промислової палати України від 15 липня 2014 року № 40 (3) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору, контракту, угоді тощо, а також по податкових та інших зобов'язаннях/обов'язках, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Враховуючи викладене відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

Письмові заперечення аналогічного змісту наявні в матеріалах справи (а.с. 37).

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач, Обласне комунальне підприємство "Донецьктеплокомуненерго" зареєстровано в якості юридичної особи за кодом ЄДРПОУ 03337119, місцезнаходження: 84307, Донецька область, місто Краматорськ, провулок Земляний, будинок 2 (а.с. 17, 21).

Виробнича одиниця Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго є відокремленим підрозділом позивача без статусу юридичної особи, перебуває на обліку у відповідача за податковим номером 05540965 (а.с. 18-20, 38).

16 грудня 2016 року відповідачем у відношенні відокремленого підрозділу позивача прийнято рішення № 0024641303 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 23 вересня 2013 року до 23 грудня 2015 року на суму 1 890 609,83 грн, з яких штраф в сумі 730 937,29 грн застосовано у 10 %-му розмірі від суми недоїмки за період з 23 вересня 2013 року до 1 січня 2015 року, штраф в сумі 768 810,77 грн - у 20 %-му розмірі за період з 1 січня 2015 року до 23 грудня 2015 року, також нарахована пеня в сумі 390 861,77 грн (0,1 % від суми недоїмки) (а.с. 25).

Будучи незгодним зі спірним рішенням, яке отримано відокремленим підрозділом позивача 22 грудня 2016 року (за поясненням позивача), підприємство 27 грудня 2016 року, тобто, у строк, передбачений ч. 5 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), звернулось до суду із даним позовом (а.с. 4-12).

При вирішенні справи суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 цього Закону, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є: роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Обов'язком платника єдиного внеску у розумінні положень Закону № 2464-VI є своєчасність, повність нараховування, обчислення та сплата єдиного внеску. Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п.п. 1 (крім абз. 7), 2, 3, 6, 7 і 8 ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний, крім іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

У відповідності до ч. 12 ст. 9 даного Закону єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до вимог ст. 25 цього Закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів та підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 39-174, 186-189) в строк, встановлений Законом № 2464-VI, позивачем не здійснені платежі в рахунок сплати єдиного соціального внеску за період з серпня 2013 року (строк сплати - до 20 вересня 2013 року) по листопад 2015 року (строк сплати - до 20 грудня 2015 року).

Відповідно до особової картки позивача, наданої суду відповідачем, за відокремленим підрозділом позивача рахувалась недоїмка за період з 23 вересня 2013 року по 1 жовтня 2013 року у зв'язку із несвоєчасною сплатою ЄСВ за серпень 2013 року в сумі 196 399,74 грн, з 20 листопада 2013 року по 26 листопада 2013 року - через несвоєчасну сплату ЄСВ за жовтень 2013 року в сумі 834 538,65 грн, з 20 грудня 2013 року по 30 грудня 2013 року - через несвоєчасну сплату ЄСВ за листопад 2013 року в сумі 940 708,20 грн (а.с. 39-174, 187-188).

Таким чином, у вказані періоди до відокремленого підрозділу позивача за несвоєчасну сплату ЄСВ відповідачем правомірно та обґрунтовано застосовано за період з 23 вересня 2013 року і до 14 квітня 2014 року штраф у сумі 197 164,67 грн та нараховано пеню у сумі 10 438,44 грн, що вбачається з картки особового рахунку платника, розрахунку штрафної санкції та пені до спірного рішення та наданого до суду відповідачем розрахунку щодо розмірів штрафу та пені, які нараховані податковим органом стосовно відокремленого підрозділу позивача із відображенням у відповідному розрахунку розміру, часу та підстав виникнення за позивачем недоїмки (а.с. 39-174, 187-188, 192-210).

Відповідно, суми штрафу у розмірі 197 164,67 грн та пені у розмірі 10 438,44 грн підлягають сплаті відокремленим підрозділом позивача, а позовні вимоги позивача про скасування спірного рішення відповідача в цій частині задоволенню не підлягають.

Разом із цим відповідачем застосовані до відокремленого підрозділу позивача у зв'язку із несплатою ЄСВ за період з квітня 2014 року (строк сплати - 20 травня 2014 року) по листопад 2015 року (строк сплати - 20 грудня 2015 року) штраф у сумі 1 302 583,39 грн та пеня у розмірі 380 423,33 грн.

Суд зазначає, що згідно з п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, визначені ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

З аналізу п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI вбачається, що тимчасово на період дії особливого правового режиму, визначеного Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", зупиняється застосування до платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася (або проводиться) антитерористична операція, приписів статей 25 (заходи впливу та стягнення) і 26 (відповідальність за порушення Закону) цього Закону.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення Ради національної безпеки України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції (АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 2 вересня 2014 року № 1669-VII період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших населених пунктів, зазначено м. Слов'янськ, де зареєстрований відокремлений підрозділ позивача та здійснював свої повноваження відповідач.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р від 5 листопада 2014 року зупинено дію Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, проте, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 826/18327/14 від 26 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року, Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1079-р від 5 листопада 2014 року визнано нечинним.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України по даній справі зупинено виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2015 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року до розгляду касаційної скарги Кабінету Міністрів України у Вищому адміністративному суду України.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року діяло у період з 30 жовтня 2014 року по 4 листопада 2014 року та у період з 2 квітня 2015 року по 27 квітня 2015 року. Відповідно, станом на час прийняття спірного рішення факт знаходження населених пунктів, зазначених у вказаному у Розпорядженні № 1053-р Переліку (м. Слов'янськ) у певні періоди часу (у тому числі у спірний період) на території, де проводилась антитерористична операція - є встановленим.

Крім цього, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р, яким визнано такими, що втратили чинність Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079, затверджено новий перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших, є м. Слов'янськ.

Як вже зазначалося судом, відповідно до п. 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться/проводилась антитерористична операція - звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. При цьому, єдиною та, відповідно, достатньою підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 6 листопада 2014 року відповідачем отримано заяву відокремленого підрозділу позивача від 5 листопада 2014 року № 01/4579 (а.с. 29) про звільнення підприємства від виконання своїх обов'язків, зокрема, від обов'язку своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок на підставі п. 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI.

Суд зазначає, що приписи п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI не ставлять факт звільнення платника від обов'язку зі сплати єдиного внеску у залежність від часу подання відповідної заяви, а прямо встановлює, що така заява подається у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Станом на день розгляду судом даної справи АТО у Донецькому та Луганському регіонах триває, як тривала і станом на спірний період та станом на дату прийняття відповідачем спірного рішення.

Суд звертає увагу відповідача та той факт, що обов'язок по сплаті єдиного внеску за квітень 2014 року виник у платника 20 травня 2014 року, тобто, у період після 14 квітня 2014 року.

Отже, з урахуванням подання до відповідача платником заяви про звільнення підприємства від виконання своїх обов'язків, зокрема, від обов'язку своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок на підставі п. 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI, останній є звільненим від сплати ЄСВ з квітня 2014 року.

Суд не приймає доводи відповідача про необхідність подання відокремленим підрозділом позивача до податкової інспекції сертифікату торгово-промислової палати, що є обов'язковим для підтвердження форс-мажорних обставин, що обумовлюють необхідність звільнення платника від обов'язку, зокрема, про сплаті ЄСВ, оскільки приписами п. 9-4 розділу VIII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 2464-VI не вимагається надання будь-якого сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин для звільнення платника від сплати ЄСВ - необхідним є подання до органу фіскальної служби лише заяви, складеної в довільній формі. Посилання у вказаному пункті Закону на порядок списання недоїмки, передбачений Податковим кодексом, стосується лише здійснення самої процедури/порядку списання недоїмки (чого у межах даної справи позивач не вимагає), а підтвердженням існування підстав для звільнення платника від сплати ЄСВ відповідно до зазначеного пункту є виключно знаходження платника на обліку в органах фіскальної служби, що розташовані на території населених пунктів, визначених відповідним переліком, де проходить АТО, та подання таким платником відповідної заяви до органу фіскальної служби.

Пунктом 9-4 розділу VIII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 2464-VI передбачено, що відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Крім цього, як встановлено під час розгляду справи, Обласне комунальне підприємство "Донецьктеплокомуненерго" отримало сертифікат (висновок) від 28 серпня 2014 року за вих. № 2644/05-4 Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили, відповідно до якого Торгово-промислова палата України на підставі п.п. 100.4, 100.5 статті 100 Податкового кодексу України засвідчує Обласному комунальному підприємству "Донецьктеплокомуненерго" настання обставин непереборної сили з 2 липня 2014 року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справлення та сплати податків та обов'язкових платежів. Зазначено, що на момент видачі сертифікату (висновку) ТПП України обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо (а.с. 22).

Аналогічний сертифікат (висновок) від 12 вересня 2014 року за вих. № 3071/05-4 Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили отримано Виробничою одиницею Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" із засвідченням обставин непереборної сили з 2 червня 2014 року (а.с. 23). Вказані сертифікати отримані відповідачем 8 грудня 2014 року та 12 березня 2015 року відповідно (а.с. 27, 28).

Суд також вважає за необхідне зазначити, що 24 грудня 2015 року Верховною Радою України був прийнятий Закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України) № 911-VIІІ (далі - Закон № 911-VIІІ), пунктом 28 якого з Закону № 1669-VII виключений пп. 8 п. 4 ст. 11 (вказаним пунктом 2 вересня 2014 року у Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI був внесений п. 9-3, яким певну категорію платників ЄСВ було звільнено від виконання своїх обов'язків на період проведення АТО).

Станом на час прийняття Закону № 911-VIІІ пункт Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI (яким певні особи звільняються від виконання зазначених вище обов'язків) на підставі Закону України "Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці" від 2 березня 2015 року № 219-VIII, мав (та має станом на час розгляду даної справи) нумерацію "9-4", а не "9-3". А ні Законом № 911-VIІІ, а ні будь-яким іншим законом приписи п. 9-4 Закону № 2464-VI виключені із цього закону (або змінені) станом на час виникнення спірних правовідносин (та станом на час розгляду даної справи) не були, а тому є чинними.

Суд зауважує, що відповідно до преамбули Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI саме цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Таким чином, станом на час розгляду справи та станом на час прийняття спірного рішення приписи Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо звільнення певної категорії платників ЄСВ від виконання обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 зазначеного Закону, - чинні.

Крім цього, період, за який до позивача застосовано штраф та пеню, - є періодом, що передував прийняттю Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIІІ.

Враховуючи наведене вище, беручи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що застосування до відокремленого підрозділу позивача штрафних санкцій у сумі 1 302 583,39 грн та пені у розмірі 380 423,33 грн за період з 21 травня 2014 року по 23 грудня 2015 року (у зв'язку із недоїмкою за період квітень 2014 року - листопад 2015 року) - є неправомірним.

Відповідно, спірне рішення в цій частині є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи при зверненні до суду із даним позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 28 359,15 грн (а.с. 3).

Беручи до уваги наведене, суд вважає за необхідне стягнути з бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 25 245,10 грн пропорційно задоволеним позовним вимогам ((1 302 583,39 грн + 380 423,33 грн) * 28 359,15 грн / 1 890 609,83 грн).

Керуючись ст.ст. 2, 7-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" в особі Виробничої одиниці Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області про скасування рішення - задовольнити частково.

Скасувати рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області від 16 грудня 2016 року № 0024641303 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в частині застосування до Виробничої одиниці Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" за період з 21 травня 2014 року по 23 грудня 2015 року штрафу в сумі 1 302 583,39 грн та нарахування пені у розмірі 380 423,33 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з бюджетних асигнувань Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39883094) на користь Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" (код ЄДРПОУ 03337119) в особі Виробничої одиниці Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", (код ЄДРПОУ 05540965) судовий збір у сумі 25 245 (двадцять п'ять тисяч двісті сорок п'ять) гривень 10 копійок.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні в присутності представників сторін.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, складеної в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складений та підписаний 30 січня 2017 року.

Суддя Волгіна Н.П.