Постанова № 64366018, 25.01.2017, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2017 року Справа № 803/1942/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Дмитрука В. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Луцьку адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.10.2016 року №0055691304, №0055771304 та рішення про застосування штрафних санкцій від 20.12.2016 року № 0072881304.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

1) ФОП ОСОБА_1 вів книгу обліку доходів і витрат, але в січні 2016 року її було втрачено, що підтверджується довідкою ГУ НП Луцького ВП у Волинській області від 04.03.2016 року №3/4688. Під час перевірок за 2012 - 2013 роки вона пред'являлася, про що зазначено в попередніх актах перевірки. Позивачем ведеться облік доходів і витрат, що підтверджується первинними документами, податковою звітністю та книгою доходів та витрат за 2016 рік;

2) відповідно до акта перевірки інспектором під час проведення перевірки було використано дані банківських виписок про рух коштів на розрахунковому рахунку підприємця, відомості отримання із центральної бази Державного реєстру фізичних осіб ДФС України, акти виконаних робіт, видаткові накладні та зазначено, що не було пред'явлено залишки ТМЦ по позиціях станом на 01.01.2014 року та на 01.01.2015 року, оборотно-сальдові відомості по рахунках, регістри бухгалтерського обліку. Однак, позивачем під час перевірки дані документи та пояснення до них були надані інспектору, що підтверджується його відміткою на листі від 06.07.2016 року, але не взяті ним до уваги.

3) під час перевірки позивачем було надано договори консигнації від 25.11.2015 року, від 20.06.2015 року та акти прийому-передачі, відповідно до яких ФОП ОСОБА_1 було передано ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 товари на загальну суму 9 816 826,09 грн. Товари, передані до вищезазначених договорів, є власністю ФОП ОСОБА_1, тобто є залишками, які знаходяться на реалізації у третіх осіб. Відповідно операції з передачі товарів на консигнацію не впливають на розмір чистого оподаткованого доходу, тому вартість товарів, переданих на консигнацію, є витратами фізичної особи-підприємця.

4) в ході проведення перевірки інспектором було вручено вимогу від 08.07.2016 року №93 щодо проведення інвентаризації ТМЦ, на що позивачем було надано згоду та доступ до складів. За результатами інвентаризації встановлено, що станом на 11.07.2016 року залишки ТМЦ склали 5 561 одиницю на загальну суму 10 747 138,38 грн.

Представник відповідача в письмових запереченнях на адміністративний позов позовні вимоги не визнала, просила відмовити в їх задоволенні, посилаючись на те, що під час перевірки позивачем не пред'явлено залишки товарно-матеріальних цінностей по позиціях станом на 01.01.2014 року та на 01.01.2015 року, книгу обліку доходів і витрат, оборотно-сальдові відомості по рахунках, регістри (рахунки) бухгалтерського обліку та інші документи, тому для встановлення одержаного доходу були використанні отримані та видані видаткові накладні, видані та отримані податкові накладні, суми залишків ТМЦ на початок та на кінець періоду, дебіторська і кредиторська заборгованість. На підставі зазначених документів встановлено валовий дохід (без врахування націнки) за 2014 рік в сумі 15 247 121,88 грн., однак, підприємцем ОСОБА_1 задекларовано дохід за 2014 рік в сумі 5 704 605,18 грн., тобто занижено валовий дохід за 2014 рік на суму 9 542 516,70 грн. Перевіркою також встановлено витрати за 2014 рік в сумі 8 432 001,38 грн., позивачем задекларовано витрати в сумі 5 666 915,18, тобто занижено витрати на суму 2 765 086,20 грн. Таким чином, ФОП ОСОБА_1 занижено суму чистого доходу за 2014 рік на суму 6 777 430,50 грн., тому відповідно занижено податок з доходів фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету за 2014 рік на суму 1 149 993,78 грн. Крім того, позивачем за рахунок заниження чистого доходу за 2014 рік на суму 6 777 430,50 грн. занижено дохід, на який нараховується єдиний соціальний внесок, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету, за 2014 рік на суму 73 141,29 грн.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 29.06.2016 року по 18.07.2016 року Луцькою ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства, за результатами якого складено акт від 25.07.2016 року №3363/13-04/НОМЕР_2.

Перевіркою встановлено, ФОП ОСОБА_1 порушено:

- пункт 2 частини першої статті 7, пункти 2, 3, 9 статті 9 розділу ІІІ Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування», внаслідок чого занижено єдиний соціальний внесок за 2014 рік на суму 73 141,29 грн.;

- пункт 44.1 статті 44, пункти 177.2, 177.4, 177.10 статті 177, пункт 178.6 статті 178 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб за 2014 рік на суму 1 149 993,78 грн.;

- пункти 44.1, 44.3 статті 44 ПК України, а саме: платником не ведеться облік доходів і витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством;

- пункту 177.10 статті 177 ПК України, а саме: платником не ведеться книга обліку доходів і витрат;

- пункт 176.2 «б» статті 176 ПК України, Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДФС від 13.01.2015 року №4, а саме: не відображено виплачений дохід самозайнятим особам підприємцям за період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року.

Позивачем було подано до Луцької ОДПІ заперечення на акт перевірки від 25.07.2016 року №3363/13-04/НОМЕР_2.

За результатами розгляду заперечень Луцькою ОДПІ з 08.09.2016 року по 14.09.2016 року було проведено документальну позапланову перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань, що становлять предмет заперечення, за період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року, за результатами якої складено акт від 21.09.2016 року №4488/13-04/НОМЕР_2.

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено:

- пункт 2 частини першої статті 7, пункти 2, 3, 9 статті 9 розділу ІІІ Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування», внаслідок чого занижено єдиний соціальний внесок за 2014 рік на суму 73 141,29 грн.;

- пункт 44.1 статті 44, пункти 177.2, 177.4, 177.10 статті 177, пункт 178.6 статті 178 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб за 2014 рік на суму 1 149 993,78 грн.;

- пункти 44.1, 44.3 статті 44 ПК України, а саме: платником не ведеться облік доходів і витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством;

- пункту 177.10 статті 177 ПК України, а саме: платником не ведеться книга обліку доходів і витрат;

- пункт 176.2 «б» статті 176 ПК України, Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДФС від 13.01.2015 року №4, а самЕ6 не відображено виплачений дохід самозайнятим особам підприємцям за період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року.

На підставі акта перевірки від 21.09.2016 року №4488/13-04/НОМЕР_2 Луцькою ОДПІ винесено:

1) податкове повідомлення-рішення від 07.10.2016 року №0055691304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 1 437 492,23 грн., з яких: основний платіж - 1 149 993,78 грн., штрафні (фінансові) санкції - 287 498,45 грн.;

2) податкове повідомлення-рішення від 07.10.2016 року №0055771304, яким до позивача застосовано штрафні фінансові санкції за порушення порядку подання інформації про фізичних осіб - платників податку в сумі 510 грн.

3) рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 20.12.2016 року №0072881304, яким до позивача за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску застосовані фінансові санкції в розмірі 7 314,13 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, в періоді з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року здійснював господарську діяльність на загальній системі оподаткування та сплачував до бюджету самостійно розраховані авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначається статтею 177 ПК України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 177.1 цієї статті доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 177.2 статті 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Пунктом 177.4 статті 177 ПК України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Таким чином, в силу положень пункту 177.4 статті 177 ПК України фізична особа - підприємець, яка перебуває на загальній системі оподаткування, вправі зменшити свій загальний оподатковуваний дохід тільки на суму документально підтверджених витрат, які відносять до витрат операційної діяльності згідно із розділом ІІІ цього Кодексу.

Так, пунктом 138.1 статті 138 ПК України (в редакції, що діяла станом на 01.01.2015 року) визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України).

Відповідно до пункту 138.4 статті 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно із пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з акта від 21.09.2016 року №4488/13-04/НОМЕР_2, перевіркою встановлено, що на початку 2016 року ФОП ОСОБА_1 було втрачено книгу обліку доходів і витрат на загальній системі оподаткування, що підтверджується висновком Луцького ВП Головного управління Національної поліції у Волинській області від 02.03.2016 року №4688.

Під час перевірки позивачем не пред'явлено залишки товарно-матеріальних цінностей по позиціях станом на 01.01.2014 року та на 01.01.2015 року, книгу обліку доходів і витрат, оборотно-сальдові відомості по рахунках, регістри (рахунки) бухгалтерського обліку та інші документи, тому для встановлення одержаного доходу були використанні отримані та видані видаткові накладні, видані та отримані податкові накладні, суми залишків ТМЦ на початок та на кінець періоду, дебіторська і кредиторська заборгованість.

В ході перевірки встановлено, що залишки ТМЦ (без ПДВ) становили станом на 01.01.2014 року - 2 316 297,38 грн., станом на 31.12.2015 року - 9 230 507,50 грн. Залишки ТМЦ станом на 01.01.2015 року позивачем на дату завершення перевірки не надано, тому перевіркою враховано, що залишки ТМЦ станом на 01.01.2015 року відсутні. Так як залишки станом на 01.01.2014 року становили 2 316 297,38 грн., а станом на 01.01.2015 року відсутні, тому залишки товарів, які реалізовані, підлягають включенню до складу валового доходу.

Таким чином, перевіркою встановлено, що загальний валовий дохід позивача за 2014 рік становить 15 247 121,88 грн., однак ним задекларовано дохід за 2014 рік в сумі 5 704 605,18 грн., тобто занижено валовий дохід на суму 9 542 516,70 грн.

Перевіркою з врахуванням інших витрат, РКО, витрат на оплату праці та витрат на придбання ТМЦ, що реалізовані або використанні при наданні послуг, встановлені витрати за 2014 рік в сумі 8 432 001,38 грн., позивачем задекларовано витрати в сумі 5 666 915,18 грн., тобто занижено витрати за 2014 рік на суму 2 765 086,20 грн.

Отже, Луцькою ОДПІ зроблено висновок, що ФОП ОСОБА_1 занижено суму чистого доходу за 2014 рік на суму 6 777 430,50 грн., тому відповідно занижено податок з доходів фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету за 2014 рік на суму 1 149 993,78 грн.

Також перевіркою встановлено, що позивачем за рахунок заниження чистого доходу за 2014 рік на суму 6 777 430,50 грн. занижено дохід, на який нараховується єдиний соціальний внесок, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету, за 2014 рік на суму 73 141,29 грн.

З такими висновками контролюючого органу суд не погоджується, враховуючи наступне.

Як зазначено в актах перевірки від 25.07.2016 року №3363/13-04/НОМЕР_2 та від 21.09.2016 року №4488/13-04/НОМЕР_2, Луцькою ОДПІ позивачу було направлено листи від 01.07.2016 року №90 та від 12.07.2016 року з проханням надати для перевірки книгу обліку доходів і витрат, оборотно-сальдові відомості по рахунках, регістри (рахунки) бухгалтерського обліку, залишки товарно-матеріальних цінностей в розмірі товару станом на 01.01.2014 року, 31.12.2014 року, 31.12.2016 року; структуру валових доходів та витрат за 2014 та 2015 роки, але позивачем вказані документи не були надані.

Судом встановлено, що книгу обліку доходів і витрат за 2014 та 2015 роки позивачем не було надано контролюючому органу, оскільки вона на початку 2016 року була втрачена ФОП ОСОБА_1, що підтверджується висновком Луцького ВП Головного управління Національної поліції у Волинській області від 02.03.2016 року №4688.

Підтвердженням того, що ФОП ОСОБА_1 вів таку книгу обліку доходів і витрат є акт перевірки від 22.09.2014 року №7999/17.03/НОМЕР_2, в якому зазначено, що під час перевірки було використано дані книги обліку доходів і витрат.

У зв'язку з втратою книги обліку доходів і витрат позивачем було неможливим надання для перевірки суми залишків ТМЦ станом на 01.01.2015 року.

Разом з тим, позивачем на вимогу Луцької ОДПІ по всіх контрагентах було надано первинні документи, зокрема, відповідні договори, акти прийому-передачі, акти звірки взаєморозрахунків, оборотно-сальдові відомості по рахунках.

Так, позивачем відповідно до договору консигнації від 20.06.2015 року та акту прийому передачі позивачем передано ФОП ОСОБА_2 товарів на суму 3 821 743,09 грн. та відповідно до договору консигнації від 25.11.2016 року та акту прийому передачі передано ФОП ОСОБА_3 - на суму 5 995 083,24 грн.

Дані обставини також підтверджуються листами ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2, які подані на вимогу Луцької ОДПІ 25.07.2016 року.

Згідно із вищезазначеними договорами консигнації товари, передані ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 є власністю ФОП ОСОБА_1 до моменту їх продажу покупцю.

Крім того, Луцька ОДПІ листом від 08.07.2016 року №93 вимагала проведення інвентаризації (зняття залишків) товарно-матеріальних цінностей в присутності працівників фіскального органу, що проводять перевірку.

Так, відповідно до акта контрольної перевірки інвентаризації цінностей на складі від 11.07.2016 року станом на 11.07.2016 року залишки ТМЦ склали 5 561 одиницю на суму 8 955 948,64 грн. без ПДВ.

Таким чином, суд вважає безпідставним викладений в акті перевірки висновок щодо повної відсутності залишків ТМЦ станом на 2015 рік, оскільки він не знайшов свого підтвердження в ході судового розгляду, а відтак безпідставним є й висновок щодо віднесення залишків ТМЦ, що існували станом на 01.01.2014 року, як таких, що реалізовані у вказаний період часу - до доходів підприємця за 2014 рік.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що викладені в акті перевірки від 21.09.2016 року №4488/13-04/НОМЕР_2 висновки Луцької ОДПІ щодо заниження ФОП ОСОБА_1 суми чистого доходу за 2014 рік на суму 6 777 430,50 та суми податку з доходів фізичних осіб за 2014 рік на загальну суму 1 149 993,78 грн. не знайшли свого підтвердження в ході з'ясування обставин справі по суті, а відтак податкові повідомлення-рішення від 07.10.2016 року №0055691304 та №0055771304 є протиправними та підлягають скасуванню.

Надаючи правову оцінку рішенню про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 20.12.2016 року №0072881304 в розмірі 7 314,13 грн., суд зазначає, що воно є похідним від податкового повідомлення-рішення від 07.10.2016 року №0055691304.

З мотивів, викладених вище, суд дійшов висновку про відсутність завищення ФОП ОСОБА_1 чистого доходу за 2014 рік на суму 6 777 430,50 грн., який є базою для нарахування єдиного соціального внеску, що унеможливлює донарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та застосування штрафних санкцій, передбачених Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не подано належних доказів правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень від 07.10.2016 року №0055771304, №0055691304 та рішення про застосування штрафних санкцій від 20.12.2016 року №0072881304, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Луцької ОДПІ підлягає до стягнення на користь позивача судовий розмір в розмірі 6 890,00 грн., сплачений при поданні адміністративного позову.

Керуючись статтями 2, 69-72, 94, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати: податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 07 жовтня 2016 року №0055771304 та №0055691304, рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 20.12.2016 року №0072881304.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області судовий збір в розмірі 6 890 (шість тисяч вісімсот дев'яносто) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Дмитрук