Рішення № 64361557, 26.01.2017, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

провадження № 2/243/128/2017

справа № 243/9108/16-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2016 року

Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Ільяшевич О.В.,

при секретареві Гуменному М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Слов'янського міськрайонного суду Донецької області (вул. Добровольського, 2, м. Слов'янськ, Донецької області) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 яка діє від свого імені та в інтересах малолітнього ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

07 листопада 2016 року, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 яка діє від свого імені та малолітнього ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням. Свої вимоги мотивувала тим, що вона є власницею житлового приміщення, а саме квартирою АДРЕСА_1. У вказаному житловому приміщенні з 20 вересня 2006 року та по теперішній час значиться її нерідна онука ОСОБА_2, яка не проживає у вказаній квартирі з жовтня 2012 року, зазначає , що окрім ОСОБА_2 у спірній квартирі також малолітній син відповідачки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Зазначає, що у спірній квартирі особисті речі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відсутні. Допомоги по утриманню вказаного житлового будинку ОСОБА_2 не надає, комунальні платежі не сплачує, кореспонденцію за вказаною адресою не отримує .Вказує на те, що на теперішній час фактичне місце перебування відповідачки та її сина їй не відоме, зв'язок з ними вона не підтримує, та жодних контактів з ними не має. Зазначає, що зареєстровані особи забов'язують її нести додаткові витрати по сплаті житлово - комунальних послуг, а також перешкоджають в оформленні нею субсидії. З огляду на викладене просить визнати ОСОБА_2 яка діє від себе та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 такими , що втратили право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1.

Позивачка ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленою про дату та час розгляду справи, до судового засідання не з'явилася , надала до суду заяву з проханням розгляд справи проводити за її відсутності, позов задовольнити, проти розгляду справи у заочному порядку не заперечувала.

Відповідачка ОСОБА_2 яка діє від свого імені та в інтересах малолітнього ОСОБА_3 будучи належним чином повідомленою про дату та час розгляду справи, до судового засідання не з'явилась, відомостей про причини неявки суду не повідомила, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у її відсутності до суду не надходило.

Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням підлягають задоволенню з огляду на такі встановлені у судовому засіданні обставини та відповідні ним докази.

Позивачці ОСОБА_1 на підставі договору обміну від 18 жовтня 2002 року засвідченого приватним нотаріусом Панченко А.В. належить квартира АДРЕСА_1. Вказане також підтверджується реєстраційним посвідченням Слов'янського бюро технічної інвентаризації від 04 листопада 2002 року./а.с. 6-7/

Відповідно до довідки № 1257 від 31 жовтня 2016 року виданої Комунальним підприємством «ЖЕК № 7» , у квартирі АДРЕСА_1 власником якої є позивачка, зареєстровані ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 з 20 вересня 2006 року, а також ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 з 23 вересня 2014 р.

Актом огляду складеного 01 листопада 2016 року та затвердженого директором КП «ЖЕК № 7» вказано, що місцем огляду є квартира АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 При огляді квартири в присутності сусідів встановлено, що на теперішній час у вказаній квартирі прописані ОСОБА_2 та її малолітній син ОСОБА_3, які з вересня 2014 року та по теперішній час не проживають у вказаній квартирі

Суд виходить з вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості і кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачка в судове засідання не з'явилася, не скористалася своїми процесуальними правами сторони в процесі і не надала належних доказів, які спростовують доводи позивачки.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно зі статтею 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд виходив з таких міркувань.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК та ст. 150 ЖК, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

За змістом ст. 64 ЖК України, до членів сім'ї наймача належать зокрема їх діти.

Згідно ст.150 Житлового Кодексу України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частку будинку), користуються ним для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

За змістом ст. 156 ЖК України, члени сім'ї власника жилого будинку(квартири), які проживають разом з ним у будинку(квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку(квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку(квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.

Згідно із вимогами ч. 4 ст. 9 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Підстави позбавлення члена сім'ї права користування жилим приміщенням, яке належить громадянинові на праві власності, визначені ст. 405 ЦК України.

Так, частиною 2 ст. 405 ЦК України передбачено, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно ст. 3 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», місцем проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік; Особою визнається - фізична особа; реєстрація - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.

Відповідно ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється, зокрема, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Відповідно п.33 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року, застосовуючи положення ст. 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.

Відповідно положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном(речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Аналізуючи встановлені фактичні обставини по справі і надані докази, судом достовірно встановлено, що та обставина, що відповідачка була членом сім'ї власника спірної квартири та не є її власником(співвласником) визнається позивачем та підтверджується копією договору міни, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, даними КП БТІ. Договірні відносини між позивачкою та відповідачкою ОСОБА_2 яка діє від свого імені та в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_3 щодо винаймання спірного житла - відсутні. Відповідачка зі своєю дитиною без поважних причин понад один рік не проживає в спірному житловому приміщенні і добровільно знятися з реєстрації бажання не виявляє. Судом також не встановлено, що між позивачкою та відповідачкою існує домовленість про те, що відповідачка може бути відсутні понад рік за місцем проживання у квартирі АДРЕСА_1.

Відповідно ч.4 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Отже, щодо права неповнолітньої дитини на користування даним житловим приміщенням, суд зазначає, що дане право є також похідним від права її батьків, на яких, відповідно норм чинного сімейного законодавства покладається обов'язок щодо утримання, піклування та створення належних умов існування неповнолітньої дитини.

Крім того, у судовому засіданні достовірно встановлено, що дитина на час народження у вказаній квартирі не проживала, а була лише зареєстрована за встановленому у відповідному порядку зареєстрованому місці проживання відповідачки - матері дитини.

Реєстрація ОСОБА_2 та її малолітньої дитини ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1, створює перешкоди у реалізації позивачем права користування та розпоряджання своїм майном як власником.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що слід визнати ОСОБА_2 яка діє від свого імені та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 такими що втратили право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,10,60,212,213,214,215 ЦПК України, ст.ст. 405, 391 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 такими, що втратили право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1.

Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 ,зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, понесені нею витрати зі сплати судового збору у розмірі 551 ( п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 копійок.

До суду відповідачем може бути подана заява про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

На рішення суду позивачем може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення, а відповідачем, в такий же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення складено у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.

Повний текст рішення виготовлений 30 січня 2017 року.

Головуючий-суддя: О.В. Ільяшевич