Ухвала суду № 64360815, 30.01.2017, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/12425/16-к

1-кп/219/224/2017

УХВАЛА

30 січня 2017 року. Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі :

головуючого судді Радченко Л.А. ,

при секретарі Лосинської І.М.,

з участю прокурора Ганночки В.В.,

захисника ОСОБА_1,

потерпілого ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

провівши в приміщенні суду в м.Бахмуті підготовче судове засідання у кримінальному провадженні, внесеному 18.11.2016р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120160500000000958 відносно обвинуваченого:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 (м.Артемівськ) Донецької області, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3ст.368 , ч.ч.1,2 ст.190 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.368 , ч.ч.1,2 ст.190 КК України, надійшов до провадження судді 22.12.2016року.

Ухвалою судді від 26 грудня 2016р. підготовче судове засідання за дійсним кримінальним провадженням було призначено на 12.01.2017р., яке було відкладено на 30.01.2017р.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні просив постановити ухвалу про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, вважаючи, що під час досудового розслідуваннябули дотримані всі вимоги КПК України, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акту не вбачає. Заперечував проти клопотання захисника про повернення обвинувального акту прокурору, мотивуючи таке клопотання безпідставним.

Потерпілий ОСОБА_2 підтримав позицію прокурора щодо призначення обвинувального акту до судового розгляду та заперечував проти клопотання захисника про повернення обвинувального акту прокурору.

Захисник обвинуваченого заявив клопотання, яке підтримав обвинувачений, про повернення обвинувального акту прокурору, мотивуючи не відповідністю обвинувального акту вимогам КПК України, який підписаний лише прокурором ( за відсутністю відомостей в реєстрі матеріалів досудового розслідування про складання обвинувального акту слідчим), не містить формулювання обвинувачення, що є порушенням права його підзахисного на захист, не конкретністю викладення об,єктивної сторони обвинувачення за ч.ч.1,2 ст.190 КК України щодо зазначення способу вчинення шахрайства , та невідповідністю реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам ст.109 КПК України.

Вислухавши учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали обвинувального акту з додатками, суд приходить до наступного.

Згідно з п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Згідно з положеннями п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

У відповідності з ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.

Формулювання обвинувачення має бути конкретним, тобто в ньому повинно бути детально описано місце вчинення злочину, час, спосіб вчинення, зокрема конкретні дії (бездіяльність), які були скоєні обвинуваченим, ознаки суб'єктивної сторони злочину (форма вини, мотив, мета) та інші обставини, відповідно до положень ст. 91 КПК України.

Згідно ст.91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення та інше), але вказані вимоги КПК України не виконані належним чином.

На підставі ч.1 ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, за результатами якого, у разі визнання особи винуватою, мотивувальна частина вироку має містити, як на тому наголошується в п.2 ч.3 ст.374 КПК України, зокрема, формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення та статтю (частину статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Відповідно до пунктів 3, 5, 7 ч.2ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити: анкетні відомості потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність викладена в обвинувальному акті в наступній редакції: « ОСОБА_3, будучи службовою особою, вимагав та одержав від ОСОБА_4 неправомірну вигоду за виконання певних дій, з використанням свого службового становища, а також, заволодів майном ОСОБА_4 шляхом обману та зловживання довірою, вчинене повторно, тобто, вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.3 ст.368; ч.ч.1,2 ст.190 КК України».

Таким чином, виклад правової кваліфікації кримінального правопорушення в обвинувальному акті не відповідає ч.5 ст.291 КПК України, за якою правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність повинна бути викладена окремо за кожним кримінальним правопорушенням з зазначенням статті ( частини) КК України та її диспозиції .

Потерпілим у кримінальному провадженні, в розумінні положень ч.1ст. 55 КПК України, може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.

Згідно обвинувального акту потерпілими зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_2, при цьому, в обвинувальному акті вказано, що за вказаними кримінальними правопорушеннями лише потерпілому ОСОБА_4 завдано матеріальної шкоди в сумі 8800 гривень ( без зазначення окремо про розмір шкоди за кожним з інкримінованих кримінальних правопорушень) , та не зазначено про розмір шкоди, завданої потерпілому ОСОБА_2 Більше того, в реєстрі матеріалів досудового розслідування відсутні відомості про заяви зазначених осіб про вчинення щодо них кримінальних правопорушень або про заяви про залучення їх до провадження як потерпілих.

З обвинувального акта слідує, що ОСОБА_3 обвинувачується за ч.3 ст. 368 КК України в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дії з використанням службового становища, поєднаного з вимаганням .

При цьому, ні з фактичних обставин, ні з сформульованого прокурором обвинувачення не зрозуміло, за вчинення яких конкретних дій, які ОСОБА_3 міг або повинен був виконати з використанням наданого йому службового становища, або таких, які він не уповноважений був вчиняти, але до вчинення яких іншими службовими особами міг вжити заходів завдяки своєму службовому становищу, він одержав неправомірну вигоду ( в обвинувальному акті лише зазначено « він підготовить всі необхідні документи для розгляду на сесії Красненської ( на теперішній час Іванівської) сільської ради питання про виділення їм земельних ділянок»).

Ні з фактичних обставин ні з викладеного формулювання обвинувачення не зрозуміло, які та коли конкретно документи були підготовлені , перевірені та направлені ОСОБА_3 для розгляду на сесію Іванівської ( Красненської) сільської ради.

В обвинувального акті не знайшло свого відображення, якими діями та в який спосіб ОСОБА_3 вимагав неправомірну вигоду ( в обвинувальному акті лише зазначено, « що у разі відмови від надання йому неправомірної вигоди у розмірі у розмірі 1000 доларів США, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 чекають негативні наслідки у вигляді перешкоджання з його боку у підготовці вказаних документів» ( без зазначення таких документів), та не відображено, у який конкретно спосіб ОСОБА_3 одержав від ОСОБА_4 неправомірну вигоду у розмірі 1000 доларів США.

Також, не конкретно викладені фактичні обставини кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення за ч.ч.1,2 ст.190 КК України , а саме, не конкретно викладена об,єктивна сторона кримінальних правопорушень стосовно способу заволодіння чужим майном, без зазначення та розмежування зазначених одночасно обману та зловживання довірою , як і не зазначено , у який конкретно спосіб ОСОБА_4 передав ОСОБА_5 грошові кошти, а останній у який спосіб їх отримав.

При викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення та формулюванні обвинувачення при складанні обвинувального акту допущено суттєві протиріччя, які свідчать про відсутність фактичного викладення обставин та формулювання обвинувачення.

Так, при викладенні обставин та формулюванні обвинувачення за ч.3 ст.368 КК України спочатку зазначено про те, що ОСОБА_3 виконав всі необхідні дії, спрямовані на отримання від ОСОБА_4 та ОСОБА_2 неправомірної вигоди у розмірі 1000 доларів США за виділення останнім земельних ділянок, але потім зазначено, що ОСОБА_3 отримав неправомірну вигоду лише від ОСОБА_6 в розмірі 1000 доларів США, матеріальна шкода завдана лише ОСОБА_4 в розмірі 1000 доларів США , і що є незрозумілим, чи одержав обвинувачений неправомірну вигоду для себе лише за вчинення ним дій з використанням службового становища в інтересах лише того, хто надав неправомірну вигоду ( ОСОБА_4С.), або і в інтересах третьої особи ( ОСОБА_2Л.).

Також, з викладеного обвинувачення за ч.ч.1,2 ст.190 КК України незрозуміло, чиїми та в якому розмірі коштами ( ОСОБА_4 чи ОСОБА_2 ) заволодів ОСОБА_3

Так, з тексту обвинувального акту неможливо зробити висновок , кого ОСОБА_3 в телефонній розмові в середині серпня 2015р. повідомив про необхідність зустрічі 18.08.2015р. та передачі йому 6000 грн. При цьому, обвинувачення містить протиріччя щодо часу скоєння кримінального правопорушення за ч.2 ст.190 КК України, а саме, зазначивши, що ОСОБА_3 в телефонній розмові повідомив про необхідність зустрічі 18.08.2015р. , між тим, зазначено, що зустріч відбулася з ОСОБА_4 18.08.2016р., під час якої останній передав ОСОБА_3 6000 грн. Аналогічне стосується телефонної розмови ОСОБА_3 з ОСОБА_4 про необхідність зустрічі 01.09.2015р., але, яка відбулася 01.09.2016р., під час якої вже ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 4800 грн. ( в реєстрі матеріалів досудового розслідування відсутні відомості щодо подій, що мали місце 18.08.2016р. та 01.09.2016р., навпаки, зазначено про повідомлення про підозру ОСОБА_3 21.07.2016р. без зазначення норм КК України, постанову про перекваліфікацію кримінального правопорушення від 16.12.2016р. без зазначення норм КК України та повідомлення про нову підозру від 17.12.2016р. без зазначення норм КК України) . При цьому, далі в обвинувальному акті ( після подій 18.08.2016р. та 01.09.2016р. ) зазначено, « В подальшому, в перших числах березня 2016 р.» , що свідчить про наявність протиріч в зазначенні часу , у т.ч. за хронологією відбування подій, і є незрозумілим. Також, зазначено, що ОСОБА_3 заволодів лише грошовими коштами ОСОБА_4 на загальну суму 6800 грн. ( за мінусом 4000 грн., які ОСОБА_3 передав за роботи з розробки проектів землеустрою), за наявністю викладення обставин щодо передачі ОСОБА_2 ОСОБА_3 4800 грн., і що не дозволяє в зазначеній редакції обвинувального акту визначити встановлений органом досудового слідства розмір матеріальної шкоди , завданої потерпілим.

Заположеннями п. «а» ч.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.Тобто,викладення в обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та формулювання обвинувачення повинне бути в однозначно зрозумілій формі.

Такі суттєві недоліки обвинувального акту та його невідповідність вимогам ст. 291 КПК України перешкоджають об'єктивному розгляду справи.

З урахуванням того, що за правилами ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, наявні обставини, що перешкоджають подальшому судовому розгляду, а тому обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору.

При цьому суд враховує, що ст. 338 КПК України передбачена можливість зміни обвинувачення в суді, однак це є правом прокурора, а не обов'язком, а відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

Окрім того, такі недоліки обвинувального акта в подальшому є перешкодою для суду розглянути кримінальне провадження в порядку ч.3 ст.349 КПК України та порушенням права особи на розгляд кримінального провадження у найкоротший строк.

Дана неповнота і неконкретність обвинувачення та протиріччя в ньому дійсно порушує право обвинуваченого на захист та позбавляє суд першої інстанції можливості проводити судовий розгляд на підставі конкретного обвинувачення і повинна бути усунута саме органом досудового розслідування, тому, клопотання захисника про повернення обвинувального акту прокурору підлягає задоволенню.

Приймаючи таке рішення, суд, також, погоджується з позицією захисту про те, що реєстр матеріалів досудового розслідування не в повній мірі відповідає вимогам ст.109 КПК України , і не погоджується з позицією захисту щодо підписання обвинувального акту лише прокурором, оскільки, згідно до ст. ст.36, 291 КПК України обвинувальний акт може бути складений і прокурором.

Оскільки суд дійшов висновку про повернення обвинувального акту прокурору, тому, питання про судовий виклик свідків за клопотанням прокурора, судом не розглядається.

Керуючись ст.ст. 27, 31, 32, 33,36, 91, 109, 110, 291, 293, п.3 ч.3 ст.314 КПК України, суд-

У Х В А Л И В:

Клопотання захисника адвоката ОСОБА_1 про повернення обвинувального акту прокурору задовольнити.

Повернути обвинувальний акт з додатками за кримінальним провадженням, внесеним в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 120160500000000958 від 18.11.2016 року, відносно ОСОБА_3, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.368 , ч.ч.1,2 ст.190 КК України, прокурору відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду прокуратури Донецької області ОСОБА_7

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Донецької області через Артемівський міськрайонний суд протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя: Л.А.Радченко