Постанова № 64360382, 23.01.2017, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2-а-81/17

В справі № 760/9264/16-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2017 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря- Бугайчука О.Р.

позивача- Антюшина О.О.

відповідача- Герасименка Д.А.

розглянувши в відкритому судовому засіданні м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського роти №7 батальйону №1 Управління патрульної поліції в м. Києві капрала поліції Герасименка Дмитра Анатолійовича, Управління патрульної поліції в м. Києві про визнання дій незаконними, визнання постанови незаконною та її скасування та закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом і просить визнати дії відповідача щодо винесення постанови про адміністративне правопорушення серії ПС3 №014408 від 09 квітня 2016 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. 00 коп., незаконними та скасувати її, а провадження в справі закрити.

Посилається в позові на те, що постановою відповідача він підданий адміністративному стягненню в вигляді штрафу за, начебто, порушення п. 2.9 ПДР, а саме: розмову по мобільному телефону під часу руху автомобіля.

Зазначив, що він не порушував ПДР, не розмовляв по телефону під час руху, при складанні постанови жодних доказів такого правопорушення йому пред'явлено не було.

Незважаючи на це та його пояснення та заперечення з цього приводу, відповідач виніс відносно нього постанову за ч. 2 ст. 122 КУпАП за порушення п. 2.9 "д" ПДР, при цьому останнім не було вжито заходів для підтвердження його вини в скоєному адміністративному правопорушенні, як цього вимагав він.

Крім того, він неодноразово вимагав ознайомити з матеріалами справи, однак йому в цьому було відмовлено.

В порушення вимог закону відповідач склав постанову без доказової бази у вигляді фото-відеофіксації даного правопорушення. Можливості скористатися юридичною допомогою йому також не було надано.

Вважає такі дії відповідача незаконними, а тому просить задовольнити позов.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував.

Зазначив, що позивач правомірно притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП, оскільки порушив Правила дорожнього руху, користуючись засобами телефонного зв»язку, тримаючи їх у руці.

Виходячи з цього, просить у позові відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, пояснення відповідача, допитаного як свідка, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про обгрунтованість вимог позивача, виходячи з наступного.

Диспозиція частини 2 статті 122 КУпАП України передбачає відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонений сигнал світлофора або жест регулювальника, правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху ч зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспотного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Судом встановлено, що 09 квітня 2016 року поліцейським роти №7 батальйону №1 Управління патрульної поліції в м. Києві капралом поліції Герасименко Д.А. винесена постанова серії ПС3 №014408 у справі про адміністративне правопорушення, якою позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Зі змісту постанови вбачається, що 09 квітня 2016 року на вул. Івана Їжакевича в м. Києві водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки «Toyota» моделі «Аvensis», державний номерний знак НОМЕР_1, під час руху транспортного засобу користувався засобами зв'язку, тримаючи їх у руках, зокрема розмовляв по мобільному телефону, чим порушив п. 2.9 «д» Правил дорожнього руху.

Згідно зі ст. 251 КУпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В матеріалах, які були підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відсутні будь-які дані, які свідчать про вчинення зафіксованого відповідачем порушення правил дорожнього руху.

Відповідач в судовому засіданні доказів, які б спростовували доводи позивача, суду не надав, правомірність свого рішення суду не довів.

Разом з тим позивач, звертаючись у суд адміністративним позовом, в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що під час руху автомобіля телефоном не користувався.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 70 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Будь-яких доказів, які б свідчили про користування позивачем під час руху автомобіля мобільним телефоном, відповідач, як суб»єкт владних повноважень, суду не надав.

Враховуючи викладене вище, суд вважає вимоги позивача в цій частині обґрунтованими.

Суд не приймає до уваги пояснення відповідача, як свідка, в обгрунтування винності позивача в скоєнні адміністративного правопорушення, виходячи з наступного.

Як зазначено вище, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За змістом ч.4 ст.71 КАС України суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Так, відповідач у судовому засіданні пояснив, що порушення позивачем Правил дорожнього руху було зафіксовано ним за допомогою нагрудної камери патрульного.

За встановленими правилами диск з записом правопорушення зберігається протягом 3 місяців, а в подальшому знищується.

Коли надходить позов поліцейський, дії якого оскаржуються, звертається до відділу, де зберігаються такі записи, і за його запитом запис видається йому.

Оскільки справа тривалий час знаходиться в провадженні суду, позивачем оскаржувалася ухвала суду, адміністративний позов надійшов йому після сплину 3-х місяців і запис даного адміністративного правопорушення був знищений.

Тобто, даний доказ ним не може бути наданий суду.

Згідно з ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що виходячи з характеру спору та відсутності інших доказів, окрім пояснень відповідача, наданих в якості свідка, вони не можуть бути прийняті судом до уваги і не дають підстав для висновку про вину позивача в скоєнні адміністративного правопорушення.

За таких обставин вимоги позивача в частині скасування постанови серії ПСЗ № 14408 від 09 квітня 2016 року є обгрунтованими.

В той же час, будь-яких вимог до іншого відповідача - Управління патрульної поліції в м. Києві позивач не пред»являє, як і не зазначає, чи порушені його права даним відповідачем і якщо так, яким чином.

Відповідно до ст.161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Позивач у судовому засіданні на порушення його прав з боку даного відповідача не посилався і захистити його права у відносинах з даним відповідачем не просить.

За таких обставин підстави для задоволення вимог позивача в цій частині відсутні.

Що стосується вимоги позивача про закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Виходячи з цих обставин, відсутності у суду повноважень закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення, а також враховуючи наслідки скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача в цій частині.

Керуючись ст. ст. 11, 70, 71, 72, 105, 128, 161, 162, 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії поліцейського роти №7 батальйону №1 Управління патрульної поліції в м. Києві капрала поліції Герасименка Дмитра Анатолійовича щодо винесення постанови в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1.

Скасувати постанову ПСЗ № 14408 від 09 квітня 2016 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В решті позову відмовити.

В позові ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м. Києві відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя :