Ухвала суду № 64360224, 26.01.2017, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/4296/17-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2017 року Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Цокол Л.І. за участі секретаря Кравченко Х.С., прокурора Новікова О., підозрюваного ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідувнням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Новікова О.Ф. про продовження строку застосування запобіжного заходу підозрюваного ОСОБА_1 у вигляді домашнього арешту,

В С Т А Н О В И В :

Прокурор відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України старший радник юстиції Новіков Олександр Федорович, розглянувши матеріали кримінального провадження № 12017000000000005, звернувся до слідчого судді із клопотанням про продовження строку застосування запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_1 у вигляді домашнього арешту.

Клопотання підтримано прокурором Новіковим О. та обґрунтовано наступним. ГСУ НП України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017000000000005, у якому колишньому заступнику Міністра соціальної політики України - керівнику апарату ОСОБА_1 29.11.2016 повідомлено про підозру у вчиненні злочину за ч. 5 ст. 191 КК України. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30.1 1.2016 відмовлено у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному проваджені стосовно ОСОБА_1 та застосовано до нього домашній арешт в певний період доби з 22.00 годин до 6.00 годин наступної доби за місцем проживання: АДРЕСА_1, строком дії до 30 січня 2017 року. Крім того, на ОСОБА_1 було покладено такі обов'язки: прибувати по першому виклику до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду на визначений час;не відлучатися з місця проживання АДРЕСА_1 без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді, суду.

Ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30.11.2016 залишена в силі ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 19.12.2016.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 у період з грудня 2012 року до 15.07.2013 року, перебуваючи на посаді заступника Міністра соціальної політики України - керівника апарату відповідно до Указу Президента України від 15.03.2011№ 289/2011 та наказу Міністерства соціальної політики України від 23.03.2011№ 137к, умисно вчинив розтрату чужого майна, яке перебувало у його віданні, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, в особливо великих розмірах:

15.03.201 1 Указом Президента України № 289/2011 ОСОБА_1 призначено на посаду заступника Міністра соціальної політики України - керівника апарату.

23.03.201 1 наказом Міністерства соціальної політики України № 137к на підставі Указу Президента України № 289/2011 від 15.03.201 1 ОСОБА_1 призначено на посаду заступника Міністра соціальної політики України - керівника апарату.

22.04.2011 Наказом Міністерства соціальної політики України № 153 затверджено перелік посадових осіб Мінсоцполітики, які мають право підпису документів.

09.01.2013 Наказом Міністерства соціальної політики України № 4 від 09.01.2013 визнано таким, що втратив чинність наказ Мінсоцполітики № 153 від 22.04.2011 та затверджено оновлений перелік посадових осіб вказаного Міністерства, які мають право підпису вищевказаних документів.

Відповідно до додатків наказів № 153 від 22.04.2011 та № 4 від 09.01.2013 право першого підпису надано заступнику Міністра соціальної політики України - керівнику апарату ОСОБА_1 в тому числі: банківських документів; договорів, угод та гарантійних листів; касових документів, платіжних документів.

19.05.201 1 Наказом Міністерства соціальної політики України № 189 утворено Комітет з конкурсних торгів Мінсоцполітики, головою якого призначено заступника Міністра соціальної політики України - керівника апарату ОСОБА_1, на якого одночасно покладено контроль за виконанням цього наказу та обов'язок розробити проект Положення з конкурсних торгів Мінсоцполітики.

20.05.2011 Наказом Міністерства соціальної політики України № 194 затверджено Положення про Комітет з конкурсних торгів Міністерства.

Згідно пункту 2 розділу І вказаного Положення метою створення Комітету є організація та проведення процедур закупівель на засадах колегіальності та неупередженості. Пунктом 4 розділу II передбачено, що керівництво роботою Комітету здійснює голова, який зокрема має право на підписання договорів про закупівлю, а пунктом 5 даного розділу визначено, що голова Комітету організовує роботу Комітету і несе персональну відповідальність за виконання покладених на Комітет функцій. До головних функцій Комітету, визначених пунктом 1 розділу III Положення входять: проведення процедур закупівель та попередньої кваліфікації учасників (підпункт 4); забезпечення рівних умов для всіх учасників, об'єктивного та чесного вибору переможця (підпункт 5); організація приймання, зберігання, розкриття пропозиції конкурсних торгів (цінових та кваліфікаційних пропозицій), забезпечення вибору найбільш економічно вигідної пропозиції на підставі критеріїв та методики оцінки, визначених у документації з конкурсних торгів (кваліфікацій документації) (підпункт 7).

Підпунктом 1 пункту 5 розділу IV Положення закріплено, що голова Комітету організовує роботу Комітету і несе персональну відповідальність за виконання покладених на Комітет функцій.

Таким чином, ОСОБА_1 у період перебування на посаді заступника Міністра соціальної політики України - керівника апарату виконував організаційно - розпорядчі та адміністративно - господарські обов'язки, тобто відповідно до ч. З ст. 18 та пункту 1 примітки до ст. 364 КК України був службовою особою.

12.11.2012 протоколом комітету, з конкурсних торгів за № 1/12-11 під головуванням ОСОБА_1 затверджено документацію конкурсних торгів на закупівлю послуг з постачання готової їжі (послуги з харчування дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, у навчальних закладах, розташованих на територіях радіоактивного забруднення) шляхом проведення процедури відкритих торгів (далі - послуги з постачання готовою їжі).

У пункті 2.1. розділу III Документації конкурсних торгів визначено, що до пропозиції конкурсних торгів, які подаються учасником процедури закупівлі, включаються пропозиції конкурсних торгів за формою, що встановлена у Додатку № 4 до цієї Документації, а також калькуляції вартості послуг по лоту.

Підпунктом 1 пункту 7.3. розділу III Документації покладено обов'язок на учасника надати у складі пропозицій конкурсних торгів документи, які підтверджують відповідність пропозиції конкурсних торгів учасника технічним, якісним та кількісним вимогам до предмета закупівлі, серед яких калькуляцію вартості послуг з харчування з обов'язковим визначенням грошового та процентного співвідношення вартості сировини/продуктів харчування та розміру націнки до ціни пропозиції, відсоткового значення розміру націнки до вартості сировини.

У подальшому 13.11.2012 у Віснику державних закупівель № 127/4 (729/4) оприлюднено оголошення про проведення зазначеної процедури закупівлі.

13.12.2012 представником учасника конкурсних торгів ТОВ "Сінтезпродсервіс" (ідентифікаційний код 32397777) надано комітету з конкурсних торгів Міністерства соціальної політики України під головуванням ОСОБА_1 пропозиції конкурсних торгів за лотами №№ 1, 2, 3, 4, 5, 7, 42, 45, 48, 69, 70, 71, 72,73, 74, 75 на участь у закупівлі послуг з постачання готової їжі (послуги з харчування дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, у навчальних закладах, розташованих на територіях радіоактивного забруднення).

У тендерних пропозиціях ТОВ "Сінтезпродсервіс" (лоти №№ 1, 2, 3, 4, 5, 7, 42, 45, 48, 69, 70, 71, 72,73, 74 та 75) надана інформація про учасника (довідка від 12.12.2012 № 1251), в якій відсутні дані про місце приготування їжі, кількість осіб, які будуть залучені до роботи по навчальних закладах, спосіб доставки сировини або готової їжі, місце харчування дітей, основні постачальники сировини, як вимагає розд.ІІІ п.7.4 пп. 2 тендерної документації.

Відповідно до п. З ч. 1 ст. 29 Закону України "Про здійснення державних закупівель" від 01.06.2010 № 2289-УІ (далі - Закон) у разі якщо пропозиція конкурсних торгів не відповідає умовам документації конкурсних торгів, замовник відхиляє таку пропозицію. Згідно з ч. З ст. 11 Закону голова комітету з конкурсних торгів організовує роботу комітету і несе персональну відповідальність за виконання покладених на комітет функцій.

Проте 24.12.2012 комітетом з конкурсних торгів Міністерства соціальної політики України, під головуванням ОСОБА_1, усупереч вказаним нормам Закону пропозиції конкурсних торгів ТОВ "Сінтезпродсервіс" не відхилено та допущено до процедури оцінки, про що свідчить протокол №2/23-12 оцінки пропозиції конкурсних торгів (цінових пропозицій).

Відповідно до п. 7 Протоколу оцінки пропозицій конкурсних торгів від 24.12.2012 № 2/24-12, оскільки закупівля має спеціалізований характер (послуги надаються для трьох вікових категорій за встановленими нормами харчування в межах реалізації Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи") замовник відповідно до абз. 4 ч. 5 ст. 28 Закону визначив, що оцінка пропозицій конкурсних торгів здійснюється за наступними критеріями:ціна пропозиції - для спрощення оцінки до розрахунку береться вартість 1 діто-дня по кожній віковій категорії, оскільки ціна пропозиції складається із ціни харчування по кожній віковій категорії та кратна вартості 1 діто-дня по кожній віковій категорії (далі - ціна);експлуатаційні витрати - розмір націнки на продукти харчування (далі - націнка).

У той же день, тобто 24.12.2012, комітетом з конкурсних торгів Міністерства соціальної політики України, який очолював ОСОБА_1, проведено оцінку пропозицій учасників під час якої визнано найбільш економічно вигідними за всіма лотами пропозиції ТОВ "Сінтезпродсервіс", а саме: за лотом № 1 при експлуатаційних витратах (націнці) в розмірі 25,23 %, за лотом № 2 - 25 %, за лотом № 3 - 27,19 %, за лотом № 4 - 24,16 %, за лотом № 5 - 25,23 %, за лотом № 7 - 25,30 %, за лотом № 42 - 25,12 %, за лотом № 45 - 25,07 %, за лотом № - 25,13%, за лотом № 69 - 25,25 %, за лотом № 70 - 25,05 %, за лотом № 71 - 23,06 %, за лотом № 72 - 23,17 % та за лотом № 73 - 25,49 %.

Середній розмір націнки згідно пропозицій ТОВ "СІНТЕЗПРОДСЕРВІС" по всіх лотах склав 25,14%.

Запропонована націнка на продукти харчування стала підставою для визнання ТОВ "СІНТЕЗПРОДСЕРВІС" переможцем конкурсних торгів, що відображено у протоколі оцінки пропозицій № 2/24-12 від 24.12.2012.

Повідомлення про акцепт пропозиції переможців конкурсних торгів опубліковано в державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель від 24.12.2012 № 139/4 (741/4) (оголошення № 360401) та розміщено на розміщено на веб-порталі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

Відповідно до ч. 5 ст. 40 Закону Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі.

10.01.2013 заступником Міністра соціальної політики України - керівником апарату ОСОБА_1 від імені Міністерства соціальної політики України, який діяв на підставі Положення про Міністерство, у період з 20 по 23 вересня 2011 року пройшов у Міжнародній академії фінансів та інвестицій курс навчання у сфері здійснення державних закупівель та якому було достеменно відомо вимоги ч. 5 ст. 40 Закону, умисно укладено з ТОВ "Сінтезпродсервіс" договір № 13/23- ВТ про закупівлю послуг за державні кошти на розрахункову ціну 90 043 418,00 гривень без ПДВ, у якому не вказано розмір націнки, відповідний змісту пропозиції конкурсних торгів.

Натомість в пункті 6.4.3 договору ОСОБА_1 зазначено, що учасник має право встановлювати надбавку (націнку) на продукти харчування, які реалізуються у навчальних закладах, у розмірі, що не перевищує гранично допустимі розміри націнки по області, які встановлені розпорядком обласної державної адміністрації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" від 25.12.1996 № 1548. У випадку відсутності визначеного облдержадміністрацією граничного показника націнки по регіону Учасник має право встановлювати середній показник від розміру націнки по областях які входять до зони радіоактивного забруднення, у яких надаються послуги з харчування дітей.

Відповідно до актів приймання-передачі послуг з харчування дітей, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи, за період з 14.01.2013 по 01.07.2013 ТОВ "СІНТЕЗПРОДСЕРВІС" надано послуг в кількості 3680648 діто-днів на загальну суму 46 655 716,94 грн при видатках на продукти харчування - 31 885 053,34 грн (68,34 %) та націнці - 14 771 663,60 грн (31,66%).

У подальшому заступник Міністра соціальної політики України - керівник апарату ОСОБА_1, продовжуючи свою протиправну діяльність, направлену на розтрату коштів Державного бюджету України в особливо великому розмірі шляхом порушення вимог п. 5 ст. 40 Закону щодо недопущення різниці змісту договору про закупівлю та пропозиції конкурсних торгів переможця процедури закупівлі, наклав резолюції про проведення оплати на рахунках-фактурах № С-000001М від 07.02.2013, № С-002М від 07.03.2013, № С- 2М від 09.04.2013, № С-ЗМ від 20.05.2013, № С-4М від 21.06.2013, № С-5М від 15.07.2013, підписав зведені акти приймання-передачі наданих послуг № 1 від 07.02.2013, № 2 від 07.03.2013, № 3 від 09.04.2013, № 4 від 20.05.2013, № 5 від 21.06.2013, № 6 від 15.07.2013, зведені реєстри видатків № 1 від 07.02.2013, № 2 від 07.03.2013, № 3 від 09.04.2013, № 4 від 20.05.2013, № 5 від 21.06.2013, № 6 від 15.07.2013 та платіжні доручення № 24 від 20.02.2013, № 30 від 12.03.2013, № 61 від 10.04.2013, № 84 від 20.05.2013, № 120 від 25.06.2013, № 140 від 15.07.2013, за якими перераховано кошти Державного бюджету України на користь ТОВ "Сінтезпродсервіс" на суму 45 340 109,66 грн, з яких 1 725 291,02 грн, всупереч вимог ч. 5 ст. 40 Закону -понад запропонований в пропозиції конкурсних торгів розмір націнки, що в 600 і більше разів (у 3 008 разів) перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та на момент вчинення кримінального правопорушення відповідно до пункту 4 примітки до ст. 185 КК України становило особливо великий розмір.

Таким чином, своїми умисними діями, що виразилися у розтраті чужого майна, яке перебувало у його віданні, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненій в особливо великих розмірах, ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України.

Доказами, що дають підстави для підозри ОСОБА_1 у вчинені вказаного злочину є: наказ Міністерства соціальної політики України № 137к від 23.03.201 1 "Про призначення ОСОБА_1"; наказ Міністерства соціальної політики України № 153 від 22.04.2011 "Про затвердження переліку осіб, які мають право підпису фінансових документів та документів на розпорядження товарно-матеріальними цінностями" з додатками; наказ Міністерства соціальної політики України № 4 від 09.01.2013 "Про затвердження переліку осіб, які мають право підпису фінансових документів та документів на розпорядження товарно- матеріальними цінностями" з додатками; наказ Міністерства соціальної політики України № 189 від 19.05.2011 "Про утворення Комітету з конкурсних торгів Міністерства соціальної політики України"; Положення про Комітет з конкурсних торгів Міністерства соціальної політики України, затверджене наказом Міністерства соціальної політики України № 194 від 20.05.2011; документація конкурсних торгів на закупівлю 55.52.1 послуги з постачання готової їжі (послуги з харчування дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, у навчальних закладах, розташованих на територіях радіоактивного забруднення) шляхом проведення процедури відкритих торгів, затверджена Протоколом комітету з конкурсних торгів від 12.11.2012 № 1/12-11; договір № 13/23-ВТ про закупівлю послуг за державні кошти від 10.01.2013, укладений між Міністерством соціальної політики України та ТОВ "Сінтезпродсервіс"; акт ревізії Державної фінансової інспекції України використання бюджетних коштів, виділених на безплатне харчування дітей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у Міністерстві соціальної політики України за період з 01.09.2012 по 01.08.2013; висновок додаткової комісійної судово- економічної експертизи № 14217/17598/16-45 від 11.11.2016; висновком експерта № 4 від 26.02.2016 за результатами судово-почеркознавчої експертизи; показання свідка ОСОБА_5; інші матеріали кримінального провадження у їх сукупності.

Строк досудового розслідування у кримінальному провадженні постановою першого заступника Генерального прокурора України 23.01.2017 продовжено на один місяць - до трьох місяців, тобто до 02.03.2017.

Метою застосування запобіжного заходу до ОСОБА_1, згідно ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним (обвинуваченим) покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: п.1 переховуватись від органів досудового розслідування та суду; п.2 знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

п.З незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

п.4 перешкоджання кримінальному провадженню іншим способом. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити вищевказані дії, що зазначені в п.п. 1- 4 ст. 177 КПК України.

Наявність таких ризиків підтверджена ухвалами Печерського районного суду м. Києва від 30.1 1.2016 та апеляційного суду м. Києва від 19.12.2016, а обставини з якими вони пов'язані не змінились.

Зокрема, необхідність застосування запобіжного заходу ОСОБА_1 у вигляді домашнього арешту обґрунтовується наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років, а також наявністю ризиків, які дають підстави вважати, що він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інші кримінальні правопорушення.

Також про наявність зазначених ризиків свідчить і той факт, що ОСОБА_1 вчинив вказаний злочин із використанням службового становища, у зв'язку з чим є всі підстави вважати, що розуміючи долю відповідальності та подальше настання негативних наслідків може впливати на колишніх підлеглих або вчиняти дії спрямовані на укриття (знищення) доказів щодо його зв'язку з ними. ГІри цьому, залишаючись на волі та маючи реальну можливість до спілкування з певним колом осіб, у тому числі колишніх підлеглих, використовуючи свій вплив, авторитет, ОСОБА_1 безпосередньо або із використанням вказаних осіб може вчинити дії передбачені п.п. 2-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, матиме можливість незаконно впливати на свідків з метою схиляння їх до дачі неправдивих показань, таких що не у повній мірі відповідають дійсності, їх зміні, відмови від них тощо, що унеможливить подальше встановлення істини у

кримінальному провадженні, що унеможливить встановлення істини у кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 181 КПК України у разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 Кодексу.

Беручи до уваги те, що ОСОБА_1 обгрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років, а жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти наявним ризикам, прокурор просив клопотання задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_2 заперечували проти задоволення клопотання, подавши письмові заперечення, вказуючи на те, що підозрюваний належним чином виконував процесуальні обов'язки. При цьому прокурором не було доведено те, що ризики продовжують існувати або з'явились нові. В той же час сторона захисту звертала увагу на відсутність обґрунтованої підозри, навівши з цього приводу відповідні доводи.

Вислухавши клопотання прокурора, пояснення підозрюваного, його захисника, дослідивши надані прокурором матеріали, що обґрунтовують подане клопотання, слід дійти наступного висновку.

Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно ст. 181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.

Згідно ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:

1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Встановлено, що ухвалою слідчого судді до підозрюваного ОСОБА_1 30 листопада 2017 року було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби. При цьому слідчий суддя застосовуючи запобіжний захід прийшов до висновку про те, що підозра є обґрунтованою.

Зокрема обґрунтованість підозри встановлена тими фактами та інформацією, яка наявна у сторони обвинувачення в даний час та зібрана в ході досудового розслідування. При цьому вказана інформація та факти викладені у наданих матеріалах не можуть доводитись в розумінні положень КПК України в порядку встановлення винуватості або невинуватості особи щодо якої вирішується питання про застосування запобіжного заходу.

Зокрема, згідно ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Отже на досудовому розслідуванні встановлення обґрунтованості підозри оцінюється в сукупності наданих прокурором матеріалів та їх переконливості у тому, що підозрювана особа могла вчинити інкримінований їй злочин.

Обґрунтованість пред'явленої підозри висловлена в ухвалі слідчого судді від 30 листопада 2016 року, яка набрала законної сили, і слідчий суддя під час вирішення питання про продовження строків тримання під домашнім арештом не вправі давати оцінку встановленим обставинам.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.

Вирішуючи питання про наявність чи відсутність обставини, що виправдовують подальше тримання підозрюваного під домашнім арештом слід зазначити наступне.

Згідно з ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.

Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення із під варти. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду. При цьому, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).

Більше того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень (зокрема «Харченко проти України», «Єлоев проти України», «Фельдман проти України») неодноразово акцентував увагу на тому, що доцільність продовження строків тримання під вартою, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у право особи на свободу. Таким чином, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і органи досудового розслідування чи прокурор мають навести інші підстави для продовження строку тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані.

Клопотання органу досудового розслідування про наявність в кримінальному провадженні ризиків, які обумовлюють доцільність продовження строку тримання підозрюваного під домашнім арештом до 3-х місяців фактично обґрунтовано лише тяжкістю покарання, що загрожує підозрюваному за умови доведеності його вини у вчинені інкримінованого злочину, який є особливо тяжким. Проте, сама лише тяжкість вчиненого злочину, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Доводи клопотання слідчого в тій частині, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1,2, 3, 5 ст. 177 КПК України, на наявність яких міститься посилання в клопотанні, не підтвердженні належними та об'єктивними даними і прокурором в судовому засіданні не доведені.

Незважаючи на те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, він вперше притягується до кримінальної відповідальності, не має негативних характеристик, володіє високими моральними якостями і має міцні соціальні зв'язки.

З обставин, наведених в клопотанні органу досудового розслідування слідує, і зазначене встановлено в ході судового розгляду, що ризики, які були доведені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не збільшилися, об'єм висунутої ОСОБА_1 підозри не змінився, його процесуальна поведінка під час досудового розслідування відповідає застосованим заходам забезпечення кримінального провадження.

Враховуючи характер висунутої підозри, відсутність даних про наявність з його сторони спроб ухилитися від органу досудового розслідування та перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до висновку, що подальше тримання підозрюваного під домашнім арештом в якості запобіжного заходу не викликано об'єктивною необхідністю і не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного про який йдеться в клопотанні слідчого. Слідчим суддею також враховується стадія досудового розслідування, а також відсутність належного обґрунтування з боку прокурора неможливості завершення досудового розслідування у встановлені строки.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України слідчий суддя має право застосувати до підозрюваного інший, більш м'який запобіжний захід.

Оцінивши в сукупності всі вищезгадані обставини, слідчий суддя приходить до висновку, що запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання в буде співмірним з існуючими на даній стадії досудового розслідування ризиками, відповідає особі підозрюваного та тяжкості висунутої йому підозри і зможе забезпечити належне виконання ним процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. ст.ст. 177, 178, 179, 193,194, 196, 197, 199, 202, 205, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ :

клопотання задовольнити частково. Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 такі обов'язки:

- прибувати по першому виклику до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду на визначений час;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований і проживає (за адресою: м. Київ), без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання.

Строк дії запобіжного заходу та покладених обов'язків визначити в межах досудового розслідування, тобто до 26 лютого 2017 року.

Роз'яснити підозрюваному, що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід, може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого Зінорук М.М.

Ухвала в частині відмови в продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Цокол Л.І.