Ухвала суду № 64359843, 11.01.2017, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/14321/16-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2017 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва Дзюба О.А., при секретарі Коцюрба Л. О., за участю сторін: адвоката Куян М.В., прокурора Вигівського М.І., скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність слідчого щодо неповернення тимчасово вилученого майна, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернулася зі скаргою до слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва, в порядку ст. 303 КПК України, на дії слідчого відділу Дніпровського УП у рамках кримінального провадження унесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100000000511, в якій вона просить зобов»язати слідчого вчинити дії, а саме повернути майно, яке являється власністю скаржниці та власністю її мами а саме грошові кошти в сумі 66500 доларів США, 4500 Євро і 20000 грн.

У судовому засіданні представник особи, що подала скаргу її підтримав, просив задовольнити з підстав викладених у її мотивувальній частині.

Прокурор заперечував , просив суд відмовити в задоволенні скарги.

Слідчий будучи належним чином повідомленим про розгляд скарги до суду не з'явився, у зв'язку з чим, слідчий суддя, враховуючи положення ч. 3 ст. 306 КПК України, вважає за можливе провести розгляд останньої у його відсутність.

Тож, слідчий суддя, вивчивши скаргу, заслухавши доводи особи, що її подала, вивчивши матеріали за скаргою, приходить до наступного.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України (ч. 1 ст. 1 КПК України).

Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ч. 2 ст. 1 КПК України).

Зокрема, Кримінальний процесуальний Кодекс України розділяє поняття «тимчасово вилученого майна» та «майна до якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку».

Так, згідно ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

В свою чергу, відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України майном до якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку є вилучені речі та документи, які входять до переліку майна, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та/або відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу.

Особа, яка подала скаргу, у ній посилається на неповернення тимчасово вилученого майна згідно з вимогами Кримінального процесуального Кодексу України.

Але, стаття ст. 303 КПК України, яка містить в собі виключний перелік дій та бездіяльності слідчого, що може бути оскаржена під час досудового розслідування, вказує на те, що під час досудового розслідування маже бути оскаржена лише бездіяльність слідчого, яка полягає у неповерненні саме тимчасово вилученого майна, подання ж скарги на не повернення «майна до якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку» цією статтею Кодексу не передбачено.

У відповідності до положень ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

З норм ст. 26 КПК України випливає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

За таких умов, враховуючи те, що в ухвалі суду про надання дозволу на проведення обшуку зазначено на необхідності відшукання та вилучення, зокрема, кошти отримані в результаті вчинення злочинів не є тимчасово вилученим майном в розумінні положень ч. 7 ст. 236 КПК України, а тому посилання в скарзі на положення ст.ст. 169, 171, 173 КПК України є безпідставним.

За таких обставини, слідчий суддя враховуючи вищезазначене, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що скарга не підлягає задоволенню, як необґрунтована, тобто являється за своєю суттю такою, що є сумнівною, однак наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1-29, 167-169, 171, 173, 236, 303-307, 309, 310, 369-372, 376, 395 КПК України слідчий суддя

п о с т а н о в и в :

У задоволенні скарги ОСОБА_2 на бездіяльність слідчого, у рамках кримінального провадження унесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100000000511, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 Кримінального процесуального Кодексу України, - відмовити.

Ухвала оскарження не підлягає та є обов'язковою до виконання на всій території України.

Слідчий суддя: