Рішення № 64358497, 25.01.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 635/3110/15-ц. Головуючий 1 інст.: - Пілюгіна О.М.

Провадження №22-ц/790/20/17. Суддя-доповідач: - Кокоша В.В. Категорія: договірні.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2017 року. Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді: - Кокоші В.В.,

суддів: - Пономаренко Ю.А., Міненкової Н.О.,

за участю секретаря : - Єрьоменко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 4 серпня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6 - про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

У квітня 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд із вказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, 5 вересня 2007 року ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_8 уклали кредитний договір, згідно з яким банк надав останній кредит в розмірі 20500 доларів США для придбання квартири, 6942,96 доларів США для сплати страхових внесків та інших платежів, на строк до 4 вересня 2037 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором 5 вересня 2007 року ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6 уклали договір поруки, згідно з яким останній зобов'язався перед кредитором відповідати солідарно за виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором.

Крім того, 5 вересня 2007 року ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_9 уклали договір поруки, згідно з яким останній зобов'язався перед кредитором відповідати солідарно за виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором.

Позичальник ОСОБА_8 умови договору не виконую та станом на 27 березня 2015 року має заборгованість за кредитним договором в розмірі 62779,01 доларів США з яких: 12323,06 доларів США - заборгованість за кредитом; 1,56 долар США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 47454,79 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором; 10,63 доларів США - штраф (фіксована частина ), 2988,97 доларів США - штраф (процентна складова).

27 березня 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» направив адресу ОСОБА_8, поручителів ОСОБА_9, ОСОБА_6 письмову вимогу про погашення кредитної заборгованості в розмірі 62 779,01 доларів США, однак ця вимога відповідачами не виконана.

Посилаючись на вказані обставини, ПАТ КБ «ПриватБанк» просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_8 ОСОБА_9, ОСОБА_6 заборгованість за кредитним договором №НАН2G114020098 від 5 вересня 2007 року в розмірі 62779,01 доларів США, що курсом 23,51 відповідно до службового розпорядження НБУ від 27 березня 2015 року складає 1 475 934 грн. 63 коп.

Відповідач ОСОБА_8 в особі свого представника, позов не визнала.

При цьому посилалась на те, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором вона надала право позивачу на реалізацію придбаної нею за кредитні кошти квартири, яка в подальшому була продана банком. Внаслідок світової кризи вона не має можливості на теперішній час сплачувати борг за кредитом.

Відповідач ОСОБА_6 в особі свого представника позов не визнав, посилаючись на його безпідставність.

Відповідач ОСОБА_9 в судове засідання не з'явився.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 4 серпня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №НАН2G114020098 від 5 вересня 2007 року в розмірі 27647 доларів 28 центів США, що в еквіваленті за курсом Національного банку України 2351,3024 грн. за 100 доларів США станом на 27 березня 2015 року становить 650 071 грн. 16 коп., з яких: 12323,06 доларів США - заборгованість за кредитом; 1,56 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 12323,06 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором; 10,63 доларів США - штраф (фіксована частина): 2988,97 доларів США - штраф (процентна складова).

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» судові витрати в розмірі по 1218 грн. з кожного.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6- ОСОБА_7, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині солідарного стягнення з ОСОБА_6 користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором №НАН2G114020098 від 5 вересня 2007 року в розмірі 27 647 доларів 28 центів США, що в еквіваленті за курсом Національного банку України 2351,3024 грн. за 100 доларів США станом на 27 березня 2015 року становить 650 071 грн. 16 коп., з яких: 12323,06 доларів США - заборгованість за кредитом; 1,56 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 12323,06 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором; 10,63 доларів США - штраф (фіксована частина), 2988,97 доларів США - штраф (процентна складова), судових витрат в розмірі 1218 грн. та ухвалити нове рішення, яким відмовити ПАТ КБ «Приватбанк» у задоволенні позову в цій частині.

При цьому посилається на те, що рішенням Харківського районного суду Харківської області від 30 листопада 2016 року визнано припиненим договір поруки №НАН2G114020098/1 від 5 вересня 2007 року, укладений між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6

Рішення суду першої інстанції відповідачами ОСОБА_8, ОСОБА_9 в апеляційному порядку не оскаржене.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині скасуванню з підстав, передбачених п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, з ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову в оскаржуваній частині.

Задовольняючи частково позов, суд виходив з того, що позичальник та його поручителі не виконали своїх зобов'язань за кредитним договором та договорами поруки, у зв'язку з чим з них на користь позивача необхідно стягнути солідарно заборгованість за кредитним договором.

Проте, погодитись повністю з таким висновком суду не можна, оскільки він дійшов його з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема договорів та інших правочинів ( ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що 5 вересня 2007 року ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_8 уклали кредитний договір №НАН2G114020098, згідно з яким банк надав ОСОБА_8 кредит в розмірі 20500 доларів США для придбання квартири, 6942,96 доларів США для сплати страхових внесків та інших платежів, на строк до 4 вересня 2037 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (а. с.13-16).

На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором 5 вересня 2007 року ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6 уклали договір поруки №НАН2G114020098/1, згідно з яким ОСОБА_6 зобов'язався перед банком відповідати солідарно за виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, включаючи сплату кредиту, відсотків за кредитним договором, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків (а. с. 17).

Крім того, 5 вересня 2007 року ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_9 уклали договір поруки №НАН2G114020098/2, згідно з яким ОСОБА_9 зобов'язався перед банком відповідати солідарно за виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, включаючи сплату кредиту, відсотків за кредитним договором, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків (а. с.18).

1 листопада 2007 року ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ЗАТ «Акцент-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Акцент-Банк», уклали договір факторингу, за умовами якого ЗАТ КБ «ПриватБанк» відступив ЗАТ «Акцент-Банк» право вимоги до боржників, що випливають з кредитних договорів, перелік яких визначено у додатку №1 до цього договору, в тому числі кредитним договором №НАН2G114020098 від 5 вересня 2007 року та договорами поруки №НАН2G114020098/1, №НАН2G114020098/2 від 5 вересня 2007 року (а. с. 166-170).

Крім того, 1 листопада 2007 року ЗАТ «Акцент-Банк» (замовник) та ЗАТ КБ «ПриватБанк» (виконавець) уклали договір №1.07 про надання послуг (аутсорсинг), зі змінами та доповненнями внесеними додатковими угодами №1 від 26 грудня 2007 року, №2 від 1 листопада 2012 року, згідно з яким ПАТ «Акцент-Банк» уповноважив ПАТ КБ «ПриватБанк» здійснювати від імені замовника дії спрямовані на погашення заборгованості, що виникла на підставі кредитних договорів, стороною в яких є замовник.

Пунктом 1.4 вказаного договору сторони передбачили, що на розсуд виконавця стягнення заборгованості з боржників замовника здійснюється в його інтересах як від його імені, так і від імені виконавця, при цьому у разі стягнення виконавцем при виконанні цього договору з боржника замовника заборгованості, все отримане (як на добровільній основі, за судовим рішенням, під час виконавчого провадження) підлягає передачі замовнику ( а. с. 171- 178).

За нормами ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що в разі укладення кількох договорів поруки, які забезпечують виконання одного зобов'язання, виникає кілька самостійних зобов'язань, сторони яких (поручителі) перебувають у правовідносинах з одним боржником, проте не пов'язані правовідносинами між собою. У такому разі кожен поручитель відповідає перед кредитором боржника в обсязі та відповідно до умов договору поруки, стороною якого він є.

Порука кількох осіб може визначатися як спільна в разі укладення договору поруки кількома поручителями та встановлення умовами договору волевиявлення цих осіб щодо спільного забезпечення зобов'язання. Лише в такому випадку поручителі відповідають перед кредитором солідарно з боржником та солідарно між собою (спільна порука).

Норми закону, якими врегульовано поруку, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого. У разі укладення між поручителями кількох договорів поруки на виконання одного й того самого зобов'язання у них не виникає солідарної відповідальності між собою.

За таких обставин кредитор, керуючись ст. 543 ЦК України, має право на свій розсуд пред'явити вимогу до боржника й кожного з поручителів разом чи окремо, в повному обсязі або частково, але поручитель, що виконав зобов'язання, не має права пред'явити вимогу до іншого поручителя щодо розподілу відповідальності перед кредитором.

У справі яка переглядається, предметом спору є різні самостійні договори поруки, за якими кожен з поручителів поручився відповідати перед кредитором разом з позичальником як солідарні боржники за порушення умов одного й того ж кредитного договору.

Отже, висновок суду про наявність підстав для солідарного стягнення з поручителів ОСОБА_6 та ОСОБА_9 суми заборгованості за кредитним договором не узгоджуються з вимогами ст. 554 ЦК України та умовами договорів поруки, оскільки зобов'язання за кредитним договором забезпечувалося кількома поручителями, які надали поруку за різними самостійними договорами поруки.

Згідно ч. 1 ст. 554 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», згідно з ч. 1 ст. 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання. Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

Таким чином, збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає у разі: підвищення розміру відсотків; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки тощо.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що п. 4.1 кредитного договору №НАН2G114020098 від 5 вересня 2007 року ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_8 передбачили, що при порушенні позичальником будь-якого зобов'язання, передбаченого п. п. 2.2.2, 2.2.3 даного договору, банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 грн. за кожний день прострочення.

23 березня 2012 року та 17 січня 2013 року ПАТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_8 уклали додаткові угоди №1, №2 до кредитного договору №НАН2G114020098 від 5 вересня 2009 року, згідно з якими передбачили, що починаючи з дня, який слідує за днем повернення кредиту, позивальник сплачує банку пеню в розмірі 1,12% від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом за кожний день прострочення (п. 1.5.3 додаткової угоди №2) (а. с. 53-61, 62-70).

Наведене свідчить, що додатковою угодою №2 від 17 січня 2013 року ПАТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_8 змінили умови основного зобов'язання, збільшивши розмір неустойки (пені) за кредитним договором з 0,15% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення до 1,12% від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом за кожний день прострочення.

Зазначені зміни внесені ПАТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_8 до кредитного договору без згоди поручителя ОСОБА_6, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності за кредитним договором.

Вказані обставини не були враховані судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Харківського районного суду Харківської області від 30 листопада 2016 року задоволено позов ОСОБА_6 до ОСОБА_8, ПАТ КБ «ПриватБанк», ПАТ «Акцепт-Банк» про визнання договору поруки припиненим та визнано припиненим договір поруки №НАН2G114020098/1 від 5 вересня 2007 року, укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6

Зазначене рішення набрало законної сили, не оскаржене сторонами у справі та підлягає обов'язковому виконанню ( а. с.222-225).

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду в частині солідарного стягнення з ОСОБА_6 користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором №НАН2G114020098 від 5 вересня 2007 року в розмірі 27 647 доларів 28 центів США, що в еквіваленті за курсом Національного банку України 2351,3024 грн. за 100 доларів США станом на 27 березня 2015 року становить 650 071 грн. 16 коп., з яких: 12323,06 доларів США - заборгованість за кредитом; 1,56 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 12323,06 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором; 10,63 доларів США - штраф (фіксована частина), 2988,97 доларів США - штраф (процентна складова), судових витрат в розмірі 1218 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити ПАТ КБ «Приватбанк» у задоволенні позову в цій частині.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 - задовольнити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 4 серпня 2015 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_6 користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором №НАН2G114020098 від 5 вересня 2007 року в розмірі 27 647 доларів 28 центів США, що в еквіваленті за курсом Національного банку України 2351,3024 грн. за 100 доларів США станом на 27 березня 2015 року становить 650 071 грн. 16 коп., з яких: 12323,06 доларів США - заборгованість за кредитом; 1,56 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 12323,06 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором; 10,63 доларів США - штраф (фіксована частина), 2988,97 доларів США - штраф (процентна складова), судових витрат в розмірі 1218 грн. скасувати та відмовити Публічному акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» у задоволенні позову в цій частині.

В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржене та колегією суддів не переглядається.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: