Постанова № 64357795, 25.01.2017, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/10122/16-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2017 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Першко О.О.

з секретарем Корнійчук В.М.

з участю позивача ОСОБА_1,

відповідача Інспектора роти Лапчук А.О.,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в м. Рівне Департаменту патрульної поліції молодшого лейтенанта поліції Лапчук Ангеліни Олександрівни про скасування постанови серії ПС2 №779868 по справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Інспектора роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в м. Рівне Департаменту патрульної поліції молодшого лейтенанта поліції Лапчук А.О., в якій просить визнати протиправною та нечинною постанову у справі про адміністративне правопорушення №779868 серії ПС2 від 28 липня 2016 року, винесену відповідачем відносно позивача за ч. 1 ст. 122 КУпАП; скасувати вказану постанову та провадження по справі закрити за відсутністю у діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування позову посилається на те, що інспектором складена постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП за те, що він 28 липня 2016 року о 12 годині 15 хвилин в м. Рівне по вулиці Соборній, порушив вимогу дорожнього знаку 3.21 «В'їзд заборонено». Вважає, що постанову складено неправомірно, оскільки йому не були роз'яснені процесуальні права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст.ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України, його пояснення письмово не зафіксовані, оскільки він заперечував факт вчинення ним порушення, не допитані свідки, що були присутні на місці пригоди; в оскаржуваній постанові не зазначено жодного докажу вчинення ним порушення, інспектором не зазначено жодного мотивування на відхилення його наведених доказів. Також при винесенні постанови інспектор не намагався з'ясувати усі обставини справи, а саме: розташування знаку у дуже рухливій частині міста, відсутність паркувальних місць, паркінгів, виникнення даної обставини вперше, відсутність грубого порушення Правил дорожнього руху, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, майновий стан водія - наявність на утриманні дружини, що перебуває у відпустці по догляду за дитиною та двох малолітніх дітей, відсутність постійного місця роботи, що не дало можливості розглянути порушення як малозначне та звільнити порушника від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням. Також в позовній заяві зазначає, що оскаржувана постанова не відповідає «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2016 року №1395, оскільки інспектором використано старий бланк, також інспектором заповнено оскаржувану постанову нерозбірливим почерком.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві та пояснив, що 28 липня 2016 року він дійсно заїхав у двір будинку, по вулиці Соборній біля базару, знаку, який забороняв в'їзд у подвір'я він не бачив. До нього підійшли люди, та повідомили, що в'їзд у двір заборонено та викликали поліцію. Він хотів виїхати з двору, однак якісь активісти, можливо мешканці прилеглого будинку, закрили виїзд шлагбаумом, тому він також викликав поліцію. Просив позов задовольнити та скасувати постанову №779868 серії ПС2 від 28 липня 2016 року.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнала, оскільки діяла в межах наданих їй повноважень з дотримання вимог чинного законодавства. Так, 28 липня 2016 року її було повідомлено, про те, що мешканці будинку по АДРЕСА_1, зателефонували до поліції і повідомили про вчинення адміністративного правопорушення. Коли вона прибула за вказаною адресою, то встановила, що позивач заїхав до подвір'я будинку № 156 по вулиці Соборній порушивши вимоги дорожнього знаку 3.21 «В'їзд заборонено», тому нею було винесено постанову серії ПС 2 №779868 від 28 липня 2016 року, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Також вона намагалися врегулювати конфлікт, який виник між позивачем та мешканцями будинку, оскільки позивач на зауваження мешканців, що він вчинив порушення не реагував, тому вони закрили виїзд з подвір'я шлагбаумом. Під час винесення оскаржуваної постанови позивач був ознайомлений із своїми правами, про що він поставив свій підпис у відповідній графі постанови. Крім того, під час складання постанови позивач не заперечував, що він вчинив адміністративне правопорушення.

Представник відповідача позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити та пояснив, що інспектор поліції Лапчук А.О. діяла відповідно до всіх вимог закону, виявивши порушення винесла відповідну постанову роз'яснивши порушнику всі його права та заповнила бланк постанови, який відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» було дозволено використовувати до 31 грудня 2016 року. Крім того посилання позивача, що інспектор заповнила бланк постанови нерозбірливим почерком не відповідає дійсності, оскільки позивач його зміг прочитати і навіть оскаржив до суду. Також його посилання, що інспектор поліції під час винесення постанови не врахувала його майновий стан теж не заслуговують на увагу, оскільки відповідачем дотримано вимоги ч. 2 ст. 33 КУпАП.

Свідок ОСОБА_4 - інспектор УПП в м. Рівному ДПП в судовому засіданні показав, що 28 липня 2016 року було повідомлено, що невідомий громадянин здійснив рух в зоні дії знаку «В'їзд заборонено» за адресою м. Рівне, вул. Соборна, 156. Приїхавши на місце події, було встановлено, що позивач вчинив адміністративне порушення, тому було складено відносно нього постанову. Йому було роз'яснено всі права, про що він поставив особистий підпис у постанові у відповідній графі. Мешканці прилеглого будинку повідомили, що зупинили автомобіль позивача перед аркою, тобто перед в'їздом до двору, та повідомили, що в'їзд туди заборонено. Позивач на зауваження не відреагував, продовжив рух та заїхав у двір. Мешканці будинку викликали поліцію, і щоб позивач не залишив місце вчинення порушення, вони закрили виїзд із двору шлагбаумом.

Заслухавши пояснення сторін, представника відповідача, показання свідка, дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає, оскільки позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними.

У відповідності до ч.2 ст. 19 Конституції України, державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією України та Законами України.

Згідно п.1 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження, зокрема, рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що 28 липня 2016 року інспектором роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в м. Рівне Департаменту патрульної поліції молодшим лейтенантом поліції Лапчук А.О. була винесена постанова серії ПС2 № 779868 по справі про адміністративне правопорушення відносно позивача.

Як зазначено у вказаній постанові, 28 липня 2016 року о 12 годині 15 хвилин ОСОБА_1, керуючи автомобілем «SKODA SUPER B», номерний знак НОМЕР_1, порушив вимоги дорожнього знаку 3.21 «В'їзд заборонено», а саме здійснив заїзд в зону дії знаку, чим порушив п. 33 д.1 ПДР України.

Згідно постанови, інспектор, враховуючи, що водій автомобіля скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, постановив притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накласти на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень.

Вказані вище обставини встановлено з дослідженої в судовому засіданні копії оскаржуваної постанови, тому посилання позивача, на те що вона написана нерозбірливим почерком - необґрунтовані та не заслуговують на увагу.

Частиною 1 ст.122 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Як зазначено в оскаржуваній постанові, ОСОБА_1 здійснив заїзд в зоні дії дорожнього знаку 3.21 «В'їзд заборонено» та порушив вимоги п. 33 д.1 Правил дорожнього руху України.

Згідно п. 33 д. 1 Правил дорожнього руху України в зоні дії знаку 3.21 «В'їзд заборонено» забороняється в'їзд усіх транспортних засобів.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про Національну поліцію", у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Судом встановлено, що інспектор поліції в своїй діяльності керується «Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (надалі - Інструкція) затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року N 1395 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за N 1408/27853.

Із матеріалів справи вбачається, що постанова від 28 липня 2016 року серії ПС 2 №779868 відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, оскільки відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» - до 31 грудня 2016 року поліції дозволялося використання службових посвідчень, бланків, печаток, штампів, логотипів та емблем міліції та Міністерства внутрішніх справ України.

В той самий час, згідно статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В судовому засіданні позивач визнав та підтвердив, що здійснив рух в зоні дії знаку 3.21 «В'їзд заборонено» тобто, він визнав вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Також не заслуговують на увагу посилання позивача що йому не було роз'яснено його права під час винесення оскаржуваної постанови, оскільки в графі «Гр. ОСОБА_1 роз'яснені положення ст. ст. 307, 308, а також права, передбачені ст. 268 КУпАП, право, порядок та строки оскарження постанови згідно зі ст.ст. 287-289 КУпАП» він поставив свій підпис, чим підтвердив вчинення, зазначеної в цій графі дії інспектором поліції.

Щодо посилання позивача, що інспектором поліції при розгляді справи не було з'ясовано всіх обставин справи для подальшого розгляду адміністративного правопорушення як малозначого і звільнення його від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів статті 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Виходячи з приписів зазначеної статті, законодавець дає можливість органу (посадовій особі), що уповноважений вирішувати справу, за певних умов застосувати щодо порушника усне зауваження такий метод виховного впливу, що не пов'язаний ні з адміністративним стягненням, ні із заходом громадського впливу. Однак, застосування зазначеної статті ніяким чином не пов'язана з відсутністю вини, оскільки обмежившись усним зауваженням правопорушник повинен усвідомити протиправність своєї поведінки для того, щоб не допускати подібного в майбутньому.

При малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган/посадова особа/, уповноважена вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. Застосування до порушника усного зауваження є правом уповноваженої особи, а не її обов'язком.

Крім того, суд не наділений повноваженнями звільнення від покарання і винесення усного зауваження. Вказані процесуальні дії відносяться до прерогативи органу, який розглянув справу. Судом досліджується лише питання законності постанови посадової особи у справі про адміністративне правопорушення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дії інспектора роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в м. Рівне Департаменту патрульної поліції молодшого лейтенанта поліції Лапчук А.О щодо накладення адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП на позивача є правомірними та законними, а також суд наголошує, що доводи позивача про те, що вищевказана постанова являється незаконною та протиправною, є взагалі недоведеними та необґрунтованими, оскільки доказів, які б спростовували вищевказану постанову по справі про адміністративне правопорушення, з боку позивача не надано, підстав передбачених статтею 72 КАС України для звільнення позивача від доказування не встановлено.

Враховуючи вищевикладене та аналізуючи здобуті по справі докази, суд приходить до висновку, щодо безпідставності позовних вимог і тому підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись ст.ст.11, 17, 18, 71, 94, 160-163, 171-2, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до інспектора роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в м.Рівне Департаменту патрульної поліції молодшого лейтенанта поліції Лапчук Ангеліни Олександрівни про скасування постанови серії ПС2 №779868 по справі про адміністративне правопорушення відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський міський суд з поданням в десятиденний строк апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови виготовлено 30 січня 2017 року.

Суддя О.О. Першко