Ухвала суду № 64357501, 18.01.2017, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/314/17

УХВАЛА

18 січня 2017 року

Слідчий суддя Рівненського міського суду

Рівненської області ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання Шкіндер І.М.,

слідчого Василюка А.М.

представника скаржника ОСОБА_2

м.Рівне

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду м. Рівне скаргу ТОВ «СПМК-2-Рівне» на постанову від 26.12.2016 року старшого слідчого з ОВС другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Рівненській області майора податкової міліції ОСОБА_3 в частині розірвання договору про визнання електронних документів та скасування сертифікату електронного цифрового підпису ТОВ «СПМК-2-Рівне».

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «СПМК-2-Рівне» звернулось зі скаргою до Рівненського міського суду на постанову від 26.12.2016 року старшого слідчого з ОВС другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Рівненській області майора податкової міліції ОСОБА_3 в частині розірвання договору про визнання електронних документів та скасування сертифікату електронного цифрового підпису ТОВ «СПМК-2-Рівне»

В скарзі зазначає, що ТОВ «СПМК-2-Рівне» стверджує, що 04.01.2016 року наручно згідно листа №14/10/17-00-23-02 від 03.01.2017 року отримано копію постанови від 26.12.2016 року старшого слідчого з ОВС другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Рівненській області майора податкової міліції ОСОБА_3 про розірвання договору про визнання електронних-документів та скасування сертифікату електронного цифрового підпису ТОВ «СПМК-2-Рівне» винесеної у межах кримінального провадження №32016180000000107.

Постанова старшого слідчого з ОВС другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Рівненській області майора податкової міліції ОСОБА_3 покликається на наявність досудового розслідування за ч.І ст. 205 КК України в межах кримінального провадження №32016180000000107 від 04.11.2016 року.

Підставою для відкриття кримінального провадження №32016180000000107 слугували обставини перевірки наявності ознак кримінального правопорушення за ч.1 ст. 205 КК України за період з 01.06.2016 року по 31.10.2016 року за фактом створення (придбання) невстановленими особами, без наміру здійснення господарської діяльності повязаної із продажем товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт або наданням послуг ТОВ «СПМК-2-Рівне», (код ЄДРПОУ 00910624), ТОВ «Компанія ВБМ» (код ЄДРПОУ 40458797), ТОВ «Бісем Телеком) (код ЄДРПОУ 36424112).

Також слідчий в результативній частині постановляє з метою унеможливлення створення та подальшого формування ризикового податкового кредиту, реєстрації податкових накладних у ЄРПН та подачі іншої податкової звітності до ДПІ на час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні що носить ознаки злочину визначені ч. 1 ст. 365 КК України в діяїх слідчого.

Жодної перевірки визначеної податковим кодексом України проведено не було з метою констатації втрат надходжень до державного бюджету.

В судовому засіданні представник скаржника скаргу підтримав в повному обсязі, та просив її задоволити.

Слідчий в судовому засіданні заперечив з приводу задоволення скарги. Пояснив, що скарга необґрунтована та до задоволення не підлягає.

Заслухавши пояснення слідчого, представника скаржника, вивчивши матеріали скарги та перевіривши факти, які в ній викладені, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.303 КПК України передбачено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового провадження.

Зі змісту ст. 307 КПК України вбачається, що за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування слідчий суддя може винести ухвалу про: скасування рішення слідчого чи прокурора; зобовязання припинити дію; зобовязання вчинити певну дію; відмову в задоволенні скарги.

Поряд з цим, постанова слідчого повинна відповідати ст. 9 КПК України, де передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати цьому Кодексу. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить цьому Кодексу.

Відповідно до ст. 62 Конституції України. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на 'її користь.

Вироку у межах кримінального провадження №32016180000000107 постановлено не було. Підозри та обвинувачення не предявлено посадовим особам скаржника.

Натомість слідчий покликається на наказ ДФС України №543 від 28.07.2015 року «Про забезпечення комплексного контролю податкових ризиків з ПДВ», який носить рекомендаційний характер і не пройшов державну реєстрацію в Мінюсті.

Статтею 1 Указу Президента України від 3 жовтня 1992 року №493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» встановлено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

Відповідно до підпункту «б» пункту 4 Положення державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що мають міжвідомчий характер, тобто є обовязковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, а також підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.

Пунктом 15 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731 передбачено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування. У разі порушення зазначених вимог нормативно- правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.

Аналогічну правову позицію Верховний Суд України вже висловив у постанові від 22 січня 2013 року (справа № 21-408а12) від 21.05.2013 року (справа №21-118 аІЗ)

Відтак вимоги наказу ДФС України №543 від 28.07.2015 року не можуть застосовуватись до скаржника як наслідок покликання слідчого в постанові на даний наказ в обгрунтування своїх доводів є протиправним.

Відповідно до ст.55-1 Господарського кодексу України визначено, ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними: зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; незареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством; зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників

Таким чином, тільки на підставі рішення суду може бути припинена юридична особа або визнана недійсною. Однак, жодних судових рішень з приводу визнання фіктивності ТОВ «СПМК-2-Рівне» не має.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України обовязок доказування обставин, передбаченихстаттею 91цього Кодексу, за винятком випадків, передбаченихчастиною другоюцієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Як встановлено в судовому засіданні, що постанови від 26.12.2016 року старшого слідчого з ОВС другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Рівненській області майора податкової міліції ОСОБА_3 винесеної у межах кримінального провадження №32016180000000107 в частині розірвання договору про визнання електронних документів та скасування сертифікату електронного цифрового підпису ТОВ «СПМК-2-Рівне» та постанови від 26.12.2016 року старшого слідчого з ОВС другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Рівненській області майора податкової міліції ОСОБА_3 винесеної у межах кримінального провадження №32016180000000107 в частині зобовязання сектору користувачів при ГУ ДФС у Рівненській області управління сертифікації ключів інформаційно-довідкового департаменту ДФС скасувати сертифікат електронного цифрового підпису ТОВ «СПМК-2-Рівне», та постанови від 26.12.2016 року старшого слідчого з ОВС другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Рівненській області майора податкової міліції ОСОБА_3 винесеної у межах кримінального провадження №32016180000000107 в частині зобовязання ДПІ у місті Рівному ГУ ДФС у Рівненській області розірвати договору про визнання електронних документів та скасування сертифікату електронного цифрового підпису ТОВ «СПМК-2-Рівне» є незаконними і необґрунтованими, слідчий не вжив всіх заходів для перевірки обставин не провів усіх необхідних слідчих дій, не призначив відповідні судові експертизи за наслідками цих дій, не допитав усіх свідків, яким відомі обставини, що стосуються предмету доказування у цій справі, необґрунтовано поклав в основу оскаржуваної постанови, відтак передчасно виніс постанови.

Враховуючи те, що в постанова старшого слідчого з ОВС другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Рівненській області майора податкової міліції ОСОБА_3, не прийнята в порядку та спосіб яка не ґрунтується на вимогах закону та перевищив свої повноваження, оскільки не наділений такими повноваженнями відповідно до вимог КПК України.

У звязку з викладеним слідчий суддя вважає, що подана скарга ТОВ «СПМК-2-Рівне» є обгрунтованою, доводи підтверджені, а тому є такою, що підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 284, 303, 307 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

Скаргу ТОВ «СПМК-2-Рівне» на постанову від 26.12.2016 року старшого слідчого з ОВС другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Рівненській області майора податкової міліції ОСОБА_3 в частині розірвання договору про визнання електронних документів та скасування сертифікату електронного цифрового підпису ТОВ «СПМК-2-Рівне»- задоволити.

Скасувати постанову, винесену 26 грудня 2016 року старшим слідчим з ОВС другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Рівненській області майора податкової міліції ОСОБА_3, про розірвання договору про визнання електронних документів та скасування сертифікату електронного цифрового підпису (відповідно до ст.110 КПК України).

Копію даної ухвали направитив Рівненську місцеву прокуратуру для організації проведення досудового розслідування.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Рівненського міського суду К.Е.Ореховська