Рішення № 64356137, 25.01.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ 22-ц/781/232/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Суровицька Л. В.

РІШЕННЯ

Іменем України

25.01.2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючої судді Суровицької Л.В.,

суддів Авраменко Т.М., Чельник О.І.,

секретар Яковлєва Ю.Ю.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, прокуратури Кіровоградської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок незаконних дій чи бездіяльності органами досудового розслідування, прокуратури та суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, треті особи - Знамянська місцева прокуратура Кіровоградської області, Світловодський відділ поліції ГУ НП в Кіровоградській області, Міністерство внутрішніх справ України, Світловодський відділ Знамянської місцевої прокуратури про відшкодування заробітку та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури.

Позов обґрунтовував тим, що 30 вересня 2014 року ним було отримано повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України. Вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 березня 2015 року, який набрав законної сили 18 травня 2015 року його визнано невинуватим у вчиненні вказаного злочину та виправдано на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України у звязку з недоведеністю, що в його діях є склад кримінального правопорушення. Кримінальне провадження закрито. Вважає повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення незаконним і таким, що спричинило завдання йому моральної шкоди, оскільки під час перебування під слідством і судом протягом 8 місяців і 18 днів були порушені його нормальні життєві звязки, це вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, потягло за собою психоемоційне напруження, переживання. Крім того, через оголошення підозри у вчиненні злочину, він втратив можливість виїхати на роботу по попередньо укладеному трудовому договору від 15 серпня 2014 року із ТОВ «ВЕК" та отримати відповідно дохід. Просив суд стягнути з відповідача Державної казначейської служби України на його користь на відшкодування моральної шкоди 100000 грн. та втрачений заробіток в сумі 111102 грн. (а.с.2-5).

Ухвалою Світловодського міськрайонного суду від 25 жовтня 2016 року залучено до участі у справі в якості співвідповідачів Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області, прокуратуру Кіровоградської області, виключено третіх осіб з переліку учасників розгляду справи (а.с.156-157).

Ухвалою суду від 15 листопада 2016 року провадження в частині позовних вимог про відшкодуванні втраченого заробітку закрито (а.с.170-171).

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 листопада 2016 року у задоволенні позову відмовлено (а.с.200-202).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення його позову про відшкодування моральної шкоди (а.с.213-215).

В судове засідання апеляційного суду позивач не прибув, надав письмову заяву про розгляд справи в його відсутність.

Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України його неявка не перешкоджає розглядові справи.

Представники Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, прокуратури Кіровоградської області заперечили проти доводів апеляційної скарги, просили рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що позивач не довів наявністьсамої моральної шкоди.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 28 січня 2013 року СВ Світловодського МВ УМВС України в Кіровоградській області було розпочато кримінальне провадження № 12013120270000375 за заявою ОСОБА_3 про вчинення заволодіння її грошовими коштами шляхом шахрайства, за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України.

30 вересня 2014 року ОСОБА_2 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України (а.с.126-127).

31 жовтня 2014 року прокурором затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2 (а.с.134-140).

Вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 березня 2015 року ОСОБА_2 визнано невинуватим у вчиненні вказаного злочину, за ч.1 ст.190 КК України виправдано на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України у звязку з недоведеністю, що в його діянні є кримінальне правопорушення. Кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань від 28 січня 2013 року відносно ОСОБА_2 про скоєння ним злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України закрито (а.с.7-13).

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 18 травня 2015 року зазначений вирок суду залишено без змін (а.с.14-18).

Згідно зі ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.ч.1,2,7 ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Пунктом першим ч.1 ст.1 Закону України № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (в редакції Закону N 4652-VI від 13.04.2012 року) передбачено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.2 Закону№ 266/94-ВР право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Суд першої інстанції вказані положення закону не врахував та прийшов до неправильного висновку про відсутність правових підстав для відшкодування моральної шкоди, про недоведеність позивачем завдання такої шкоди.

Такі висновки суду не відповідають обставинам справи, до них суд прийшов з порушенням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин рішення суду не можна визнати законним і обґрунтованим, тому відповідно до п.3, п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Як свідчать матеріали справи, позивач перебував під слідством та судом у період з 30 вересня 2014 року ( з часу вручення повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення) по 18 травня 2015 року (постановлення виправдувального вироку судом), всього 8 місяців 18 днів.

Відповідно до п.5 ст.3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодуванню громадянинові підлягає моральна шкода у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не врахував зазначені положення закону, те що незаконне повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення свідчить про порушення прав позивача та заподіяння йому моральної шкоди,яка відповідно до Законупровадиться за рахунок коштів Державного бюджету.

Відповідно до частини 3 статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, межі якого визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, слід виходити з розміру мінімальної заробітної плати, що був установлений на час розгляду справи.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України у справі №6-2203цс15 від 02 грудня 2015 року та відповідно до ст.360-7 ЦПК України має враховуватися при застосуванні таких норм права.

Відповідно до статті 8 Закону України від 21 грудня 2016 року

№ 1801-VIII «Про Державний бюджет України на 2017 рік» установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 3200 гривень.

Тому, розмір відшкодування слід розраховувати, виходячи з установленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом.

Позивач не надав доказів на підтвердження своїх вимог про відшкодування моральної шкоди в сумі 100000 грн.. Але, враховуючи фактичні обставини справи, тривалість перебування позивача під слідством і судом, глибину його переживань у звязку з врученням підозри у вчиненні злочину, вимушені зміни у житті у звязку з цим, з урахуванням вимог розумності і справедливості, колегія суддів вважає, що позов підлягає частковому задоволенню в розмірі 27 520 гривень з розрахунку : 3200 грн. х 8 міс.=25600 + 1920 грн. за 18 днів(3200 грн.:30 дн.-106,66 грн.х18).

Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845(у редакціїпостанови КМ України від 30.01.2013 року № 45), визначено, що казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду.

Тому 27520 грн. підлягають до стягнення з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача на вішкодування моральної шкоди.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.2 ч.1 ст.307, ст.309, ч.2 ст.314, ст.316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 листопада 2016 року скасувати.

Позов ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, прокуратури Кіровоградської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, задовольнити частково.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди в сумі 27520 грн. (двадцять сім тисяч пятсот двадцять гривень).

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча суддя Л.В.Суровицька

Судді Т.М.Авраменко

ОСОБА_4