Ухвала суду № 64355622, 24.01.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 382/569/16-ц Головуючий у І інстанції Бурзель Ю. В.Провадження № 22-ц/780/368/17 Доповідач у 2 інстанції Лівінський С. В.Категорія 40 24.01.2017

УХВАЛА

Іменем України

24 січня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді Лівінського С.В.

суддів: Березовенко Р.В.,

Олійника В.І.

за участю секретаря судового засідання Спеней І.С.

розглянувши справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Яготинського районного суду Київської області від 28 жовтня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом.

Зазначав, що 09 березня 2016 року ним було встановлено факт того, що місцеві мешканки населених пунктів, що входять до складу Капустинської сільської ради, яку він очолює на посаді сільського голови з листопада 2015 року, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 склали відозву до голови Яготинської районної ради Грицая В.Г. з тим, щоб порушити питання про його усунення у зв'язку з тим, що він «проявив себе як недолугий керівник, що наводить смуту у селі» та «зловживаючи службовим становищем, гнобить людей, які сумлінно працюють на благо села».

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 28 жовтня 2016 року у задоволенні позову відмовлено. Розподілено судові витрати.

Позивач з рішенням суду не погодився та подав апеляційну скаргу. Просив вказане рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі. Вважав, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а витрати на правову допомогу не спів мірні з позовними вимогами.

Заслухавши доповідь головуючого, пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається таке.

Позивач з листопада 2005 року обіймає посаду сільського голови Капустинської сільської ради та являється публічною особою, що є загально відомим фактом.

У березні 2016 року місцеві мешканки населених пунктів, що входять до складу Капустинської сільської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 склали звернення на ім'я голови Яготинської районної ради, яким звернули його увагу недоліки в роботі, зловживання посадовим становищем та переслідування за критику з боку ОСОБА_3, а також висловили недовіру цьому голові сільської ради. Під цим зверненням відповідачі збирали підписи жителів сел: ОСОБА_4, - Добраничівка і Плужники; ОСОБА_6 і ОСОБА_5 - Капустинці.

Відмовляючи в позові, районний суд прийшов до висновку, що його позивачем доведено не було, а інформація, висловлена відносно ОСОБА_3 у зверненні до голови районної ради є оціночними судженнями членами громади недоліків у роботі позивача, як голови сільської ради.

Колегія суддів з цим висновком місцевого суду погоджується за такого.

Згідно зі ч. 1 ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про нформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

У п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності, честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» ( далі Постанови) судам роз'яснено, що, відповідно до ст. 277 ЦК України, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції.

Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов'язок відшкодувати моральну шкоду.

Відповідно до п. 21 Постанови, при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація), схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя.

Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися "виставити" себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У зв'язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Належним чином встановивши фактичні обставини та дослідивши докази, суд має надати їм оцінку на відповідність наведеним вище нормам матеріального права.

Згідно із ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

При вирішенні питання про наявність підстав для відшкодування завданої моральної шкоди відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 57, 58 цього ж кодексу, передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Розглядаючи спір, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції, не зважаючи на доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, в тому числі й ті на які посилається апелянт, і ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Районний суд, не зважаючи на доводи апелянта, дійшов правильного висновку про те, що у спірному зверненні викладена критика позивача, оцінка йото дій, які є суб'єктивними думками членів громади - авторів даного звернення.

Тому, в даному конкретному випадку в діях відповідачів має місце реалізація свого конституційного права на звернення, на вираження своїх поглядів, а не намір поширити недостовірну інформацію з метою приниження ділової репутації позивача.

В порушення вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, позивачем, не зважаючи на його позицію в апеляційній скарзі, не доведено належними та допустимими доказами фактів на які він посилається в обґрунтування свого позову.

Не зважаючи на посилання ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, обґрунтованим являється також і висновок районного суду в частині розподілу судових витрат.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм цивільного або циівільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить.

Тому, керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Яготинського районного суду Київської області від 28 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя С.В. Лівінський

судді: Р.В. Березовенко

В.І. Олійник