Рішення № 64355384, 30.01.2017, Миронівський районний суд Київської області

30.01.2017 Єдиний унікальний № 371/1406/16-ц

Провадження 2/371/57/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2017 року Миронівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Гаврищука А.В.

за участю секретаря Семерей Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миронівка в залі суду справу за позовом Кредитної спілки «СуперКредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

До Миронівського районного суду Київської області 22 листопада 2016 року в інтересах Кредитної спілки «СуперКредит» (далі позивач) звернулася ОСОБА_2 із позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 18 березня 2016 року між Кредитною спілкою «СуперКредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №СК-20/0009/16/134/99, згідно якого відповідачу було надано кредит у сумі 4727,30 грн. на умовах строковості, зворотності, платності та забезпеченості у відповідності до умов договору.

Проте відповідач свої договірні зобовязання не виконує, а тому у неї виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 6231,75 грн., яку представник просить стягнути на користь позивача.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з мотивів і підстав, викладених у позовній заяві, просила позов задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні позов не визнала, пояснила, що заборгованості перед позивачем не має, оскільки коштів за вказаним кредитним договором не отримувала, зазначила, що 28 лютого 2013 року укладала кредитний договір з відповідачем та за тим кредитним договором здійснювала вчасну щомісячну оплату кредитного зобовязання, а тому вважає вимогу позивача необґрунтованою.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно зясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18 березня 2016 року між Кредитною спілкою «СуперКредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №СК-20/0009/16/134/99. Як вбачається із кредитного договору, відповідачу було надано кредит у сумі 4727,30 грн. для ведення особистого селянського господарства на умовах строковості, зворотності, платності та забезпеченості у відповідності до умов договору /а.с. 4/. Для забезпечення виконання зобовязань позичальника перед кредитодавцем за цим договором сторони уклали договір застави №СК-20/0009/16/134/99 від 18.03.2016 /а.с.4 зі зворотнього боку/.

У той же час із платіжного доручення №2940 від 18 березня 2016 року вбачається, що кошти у сумі 4727,30 грн. відповідачу надано не було. Вказану суму було перераховано на підставі заяви ОСОБА_1 на картковий рахунок в ПАТ КБ «Приватбанк», отримувач - КС «СуперКредит» в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору №СК-20/0016/13/20/20 /а.с.7-8/. Про перерахунок вказаних коштів на рахунок КС «СуперКредит» також свідчать відомості з платіжного доручення №2940 від 18 березня 2016 р. /а.с.8/. Тобто, позивачем було перераховано кошти на власний рахунок начебто для погашення заборгованості відповідача за кредитним договором №СК-20/0016/13/20/20 від 28.02.2013.

У судовому засіданні відповідачем надано копію кредитного договору №СК-20/0016/13/20/20 від 28.02.2013, Додатковий договір №2 до Кредитного договору кредитної лінії, з яких вбачається, що загальна сума платежу за весь час дії договору становить 12 029 грн. 36 коп. (а.с. 27- 28).

Із наданих у судовому засіданні відповідачем копій квитанцій вбачається, що ОСОБА_1 було повністю здійснено оплату за договором №СК-20/0016/13/20/20 від 28.02.2013 у сумі: 12 029 грн. 36 коп., а також здійснено переплату за вказаним договором у сумі 6 347,13 грн.

Таким чином у відповідача була відсутня потреба у додатковому кредитуванні для погашення кредитного договору №СК-20/0016/13/20/20 від 28.02.2013.

Вказане вбачається із квитанцій, долучених до матеріалів справи /а.с. 29-36/:

-згідно квитанції №1 від 20.01.2016 здійснено оплату в сумі 225,00 грн. (призначення платежу проплата згідно договору №СК-20/0016/13/20/20 від 28.02.2016);

-згідно квитанції №21 від 23.12.2015 здійснено оплатув сумі 240,00 грн. (призначення платежу проплата згідно договору №СК-20/0016/13/20/20 від 28.02.2016);

-згідно квитанції №105 від 19.02.2016 здійснено оплату у сумі 126,00 грн. (призначення платежу проплата згідно договору №СК-20/0016/13/20/20 від 28.02.2016);

-згідно квитанції №14 від 18.05.2015 здійснено оплату у сумі 280,00 грн. (призначення платежу проплата згідно договору №СК-20/0016/13/20/20 від 28.02.2016);

-згідно квитанції №108 від 15.07.2015 здійснено оплату у сумі 290,00 грн. (призначення платежу проплата згідно договору №СК-20/0016/13/20/20 від 28.02.2016);

-згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №997 від 20.11.2015 здійснено оплату у сумі 250,00 грн. (призначення платежу проплата згідно договору №СК-20/0016/13/20/20 від 28.02.2016);

-згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №902/20 від 21.10.2015 року здійснено оплату у сумі 260,00 грн. (призначення платежу проплата згідно договору №СК-20/0016/13/20/20 від 28.02.2016);

-згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №820/20 від 22.09.2015 року здійснено оплату у сумі 270,00 грн. (призначення платежу проплата згідно договору №СК-20/0016/13/20/20 від 28.02.2016);

-згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №595/20 від 19.06.2015 року здійснено оплату здійснено оплату у сумі 303,00 грн. (призначення платежу проплата згідно договору №СК-20/0016/13/20/20 від 28.02.2016);

-згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №478/20 від 20.05.2015 року здійснено оплату у сумі 283,00 грн. (призначення платежу проплата згідно договору №СК-20/0016/13/20/20 від 28.02.2016);

-згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №366/20 від 21.04.2015 року здійснено оплату у сумі 326,00 грн. (призначення платежу проплата згідно договору №СК-20/0016/13/20/20 від 28.02.2016);

-згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №262/20 від 20.03.2015 року здійснено оплату у сумі 480,00 грн. (призначення платежу проплата згідно договору №СК-20/0016/13/20/20 від 28.02.2016);

-згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №51/20 від 21.01.2015 року здійснено оплату у сумі 360,00 грн. (призначення платежу проплата згідно договору №СК-20/0016/13/20/20 від 28.02.2016);

-згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №167/20 від 20.02.2015 року здійснено оплату у сумі 348,00 грн. (призначення платежу проплата згідно договору №СК-20/0016/13/20/20 від 28.02.2016);

-згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №1221/20 від 24.11.2015 року здійснено оплату у сумі 700,00 грн. (призначення платежу проплата згідно договору №СК-20/0016/13/20/20 від 28.02.2016);

-Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №1318/20 від 19.12.2014 року здійснено оплату у сумі 670,00 грн. (призначення платежу проплата згідно договору №СК-20/0016/13/20/20 від 28.02.2016);

-згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №1097/20 від 20.10.2014 року здійснено оплату у сумі 725,00 грн. (призначення платежу проплата згідно договору №СК-20/0016/13/20/20 від 28.02.2016);

-згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №990/20 від 19.09.2014 року здійснено оплату у сумі 660,00 грн. (призначення платежу проплата згідно договору №СК-20/0016/13/20/20 від 28.02.2016);

-згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №1014/20 від 23.09.2014 року здійснено оплату у сумі 39,79 грн. (призначення платежу проплата згідно договору №СК-20/0016/13/20/20 від 28.02.2016);

-згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №879/20 від 20.08.2014 року здійснено оплату у сумі 625,00 грн. (призначення платежу проплата згідно договору №СК-20/0016/13/20/20 від 28.02.2016);

-згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №777/20 від 22.07.2014 року здійснено оплату у сумі 590,00 грн. (призначення платежу проплата згідно договору №СК-20/0016/13/20/20 від 28.02.2016);

-згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №823/20 від 30.07.2014 року здійснено оплату у сумі 75,70 грн. (призначення платежу проплата згідно договору №СК-20/0016/13/20/20 від 28.02.2016);

-згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №305/20 від 23.04.2013 року здійснено оплату у сумі 550,00 грн. (призначення платежу проплата згідно договору №СК-20/0016/13/20/20 від 28.02.2016);

-згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №399/20 від 20.05.2013 року здійснено оплату у сумі 600,00 грн. (призначення платежу проплата згідно договору №СК-20/0016/13/20/20 від 28.02.2016);

-згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №482/20 від 06.06.2013 року здійснено оплату у сумі 2000,00 грн. (призначення платежу проплата згідно договору №СК-20/0016/13/20/20 від 28.02.2016);

-згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №626/20 від 15.07.2013 року здійснено оплату у сумі 500,00 грн. (призначення платежу проплата згідно договору №СК-20/0016/13/20/20 від 28.02.2016);

-згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №751/20 від 13.08.2013 року здійснено оплату у сумі 700,00 грн. (призначення платежу проплата згідно договору №СК-20/0016/13/20/20 від 28.02.2016);

-згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №933/20 від 23.09.2013 року здійснено оплату у сумі 570,00 грн. (призначення платежу проплата згідно договору №СК-20/0016/13/20/20 від 28.02.2016);

-згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №1077/20 від 24.10.2013 року здійснено оплату у сумі 550,00 грн. (призначення платежу проплата згідно договору №СК-20/0016/13/20/20 від 28.02.2016);

-згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №1199/20 від 22.11.2013 року здійснено оплату у сумі 540,00 грн. (призначення платежу проплата згідно договору №СК-20/0016/13/20/20 від 28.02.2016);

-згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №1318/20 від 20.12.2013 року здійснено оплату у сумі 520,00 грн. (призначення платежу проплата згідно договору №СК-20/0016/13/20/20 від 28.02.2016);

-згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №89/20 від 24.01.2014 року здійснено оплату у сумі 20,00 грн. (призначення платежу проплата згідно договору №СК-20/0016/13/20/20 від 28.02.2016);

-згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №71/20 від 22.01.2014 року здійснено оплату у сумі 500,00 грн. (призначення платежу проплата згідно договору №СК-20/0016/13/20/20 від 28.02.2016);

-згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №174/20 від 17.02.2014 року здійснено оплату у сумі 690,00 грн. (призначення платежу проплата згідно договору №СК-20/0016/13/20/20 від 28.02.2016);

-згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №542/20 від 21.05.2014 року здійснено оплату у сумі 620,00 грн. (призначення платежу проплата згідно договору №СК-20/0016/13/20/20 від 28.02.2016);

-згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №279/20 від 13.03.2014 року здійснено оплату у сумі 625,00 грн. (призначення платежу проплата згідно договору №СК-20/0016/13/20/20 від 28.02.2016);

-згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №450/20 від 23.04.2013 року здійснено оплату у сумі 645,00 грн. (призначення платежу проплата згідно договору №СК-20/0016/13/20/20 від 28.02.2016);

-згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №651/20 від 17.06.2014 року здійснено оплату у сумі 620,00 грн. (призначення платежу проплата згідно договору №СК-20/0016/13/20/20 від 28.02.2016).

Таким чином, із досліджених доказів, зокрема заяви про перерахування коштів, платіжного доручення №2940 від 18.03.2016 встановлено, що позивач безпідставно набув грошові кошти у сумі 4727,30 грн. з метою погашення заборгованості відповідача, якої насправді не існувало, за кредитним договором №СК-20/0016/13/20/20 від 28.02.2013.

З матеріалів справи вбачається також, що відповідачем самостійно здійснено погашення вказаного кредиту та навіть переплачено позивачу суму у розмірі 6 347,13 грн. (всього сплачено 18 376,49 грн.).

У ході розгляду справи суд також встановив, що ОСОБА_1 являється інвалідом ІІІ групи з дитинства, страждає на ДЦП /а.с. 23/, тому з огляду на дії працівників позивача вони можуть носити ознаки шахрайства з метою обману особи, яка не в повній мірі може надати оцінку своїм діям та чітко розуміти їх.

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовано ст.ст. 202, 509, 610-613, 626, 1054 ЦК України.

Згідно із ч. 1, ч. 2, ч. 4, ч. 5 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Таким чином правочин (договір) має бути спрямованим на реальне настання наслідків, а не удаване.

Спірний договір не був спрямований на реальне настання наслідків, відповідачу не надавалися кошти за вказаним договором, а ні на погашення існуючої заборгованості, а ні на ведення особистого селянського господарства. Кошти передані за вказаним договором було перераховано на рахунок самого позивача, однак правової підстави такого перерахування позивачем не зазначено.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, установлених ст.11 цього кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позивач свого обовязку щодо передачі коштів відповідачу не виконав, коштів не надав, а тому у нього відсутнє право вимагати від відповідача повернути кредит та сплатити проценти, одночасно у відповідача не виникло обовязку повернути кошти, які вона не отримала та проценти за користування.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ч. 2 ст. 613 ЦК України якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обовязок, виконання зобовязання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Згідно із ч. 4 ст. 613 ЦК України боржник за грошовим зобовязанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

У судовому засіданні було встановлено, що кредитний договір №СК-20/0009/16/134/99 сторонами підписувався, однак позивачем вимоги п. 1 договору щодо передачі коштів не виконано, кошти позичальнику не надано, натомість зараховано кошти на власний рахунок позивача.

Відповідач із зустрічним позовом не зверталася, питання про визнання договору недійсним не ставила, таким чином в силу вимог ст. 11 ЦПК України суд не має права визнавати спірний договір недійсним чи нікчемним з будь-яких підстав, в тому числі визначених ст.ст. 226-236 ЦК України.

Водночас, оскільки позивач до часу розгляду справи не передав коштів відповідачу, то у відповідача не виникло обовязку щодо виконання зобовязання в силу вимог ст. 613 ЦК України.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, враховуючи, що заборгованість за кредитним договором у відповідача відсутня, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 213 - 215, 218 ЦПК України, відповідно статей 3, 11, 15, 16, 22, 526, 599 Цивільного кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Миронівський районний суд протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 30.01.2017.

Суддя підпис ОСОБА_3

Згідно з оригіналом

Суддя А.В. Гаврищук