Рішення № 64353907, 24.01.2017, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №286/2210/16-ц Головуючий у 1-й інст. Кулініч Я. В.

Категорія 30 Доповідач Жигановська О. С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Жигановської О.С.

суддів Коломієць О.С., Галацевич О.М.

при секретарі

судового засідання ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення моральної та матеріальної шкоди

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 02 грудня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2016 року ОСОБА_2. звернулась до суду із даним позовом, вимоги якого в подальшому уточнила. В обґрунтування позову зазначила, що є власником житлового будинку №28 по вул. Радянській в с.Антоновичі Овруцького району Житомирської області. 18.08.2013 року близько 17-00 год. за вказаною адресою сталася пожежа, внаслідок якої знищено декілька приміщень, будівельні матеріали та садові інструменти, пошкоджено альтанку, стіни та дах будинку. За даним фактом проводиться досудове розслідування, під час якого встановлено, що пожежа виникла на території сусіднього домоволодіння за адресою с.Антоновичі, вул..Радянська, 30 в якому зареєстровані та проживають відповідачі. Виходячи із наведеного, просила стягнути на її користь із відповідачів 102997,24 грн. матеріального збитку. Крім того, позивач внаслідок пожежі зазнала душевних страждань, так як не могла користуватися належним чином своїм майном, і на момент події у будинку проживав її дідусь, який помер через 5 місяців після пожежі внаслідок отриманого стресу, просила стягнути з відповідачів моральну шкоду по 5000 грн. з кожного та вирішити питання щодо судових витрат.

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 02 грудня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній сказі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати, та ухвалити нове - про задоволення позову. Зокрема зазначає, що пожежа сталася з вини відповідачів внаслідок порушення ними правил пожежної безпеки, внаслідок неналежного зберігання і підпалу рослинного матеріалу /соломи/, полумя від якого перекинулося на належне їй домоволодіння. Зазначені події призвели до нищівних руйнувань її майна, чим їй спричинена матеріальна та моральна шкода, проте це не було враховано судом при вирішенні спору.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що не встановлено особу, винну у порушенні порядку зберігання, скиртування соломи у домогосподарстві №30 та не встановлено особу, винну у виникненні пожежі.

Погодитись із такими висновками суду неможливо, мотивуючи наступним.

Відповідно до ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною другою статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобовязаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обовязок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.

Крім того, відповідно до приписів ст.ст.319,322 ЦК України саме на власника покладається тягар утримання майна, а власність зобовязує.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником житлового будинку з надвірними спорудами і будівлями по вул..Радянській, 28 в с.Антоновичі Овруцького району Житомирської області (а.с.17).

Сусідній будинок №30 по вул..Радянській в с.Антоновичі належав на праві власності померлому ОСОБА_6, після смерті якого відкрилася спадщина та заведена спадкова справа №274/2009 за заявою спадкоємця, а саме його дружини ОСОБА_3, яка є відповідачкою по даній справі. Крім того, в матеріалах спадкової справи містяться відмови від спадщини подані іншими спадкоємцями (а.с.176, 184). Таким чином єдиним спадкоємцем є ОСОБА_6, яка отримала свідоцтво про право на спадщину на інше майно ОСОБА_6 (а.с.147). На час виникнення пожежі ОСОБА_3 вже набула статусу спадкоємця та проживала у вказаному будинку, що не заперечується представником відповідачки. Отже, відповідно до положень ч.5 ст.1268, ч.ч.1,3 ст.1296 ЦК України саме ОСОБА_3 як власник спадкового майна, в тому числі і житлового будинку №30 по вул..Радянській в с.Антоновичі, несе тягар належного утримання даного майна, включаючи дотримання правил утримання будинку та прибудинкової території та правил пожежної безпеки, а відтак вона є належним відповідачем по даній справі. Відсутність державної реєстрації житлового будинку за ОСОБА_3, яку вона свідомо не проводить, одночасно оформивши своє право на інше нерухоме майно, не звільняє її від виконання зазначених обовязків власника.

18.08.2013 року у господарствах позивача та відповідача за адресою: Житомирська область, Овруцький район, с. Антоновичі, вул. Радянська, 28 та 30 відповідно, виникла пожежа. За даним фактом заведене кримінальне провадження №12013060250000783 від 19.08.2013 року за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.194 КК України.

Відповідно до висновку експерта № 6/40 від 22.10.2013 року встановлено, що осередок пожежі був один, початково вогонь виник на поверхні складованого рослинного матеріалу (соломи). Вогонь, виникнувши на поверхні рослинного матеріалу за допомогою конвективного і променевого теплообміну перекинувся на спалимі конструкції будівель. Найбільш ймовірною причиною виникнення пожежі є внесення джерела відкритого вогню (полумя сірника, запальнички, свічки і т.д.) безпосередньо в спалимий матеріал. Щодо механізму виникнення пожежі, то достовірно та в повній мірі відповісти на поставлене питання з матеріалів наданої на дослідження справи не надається можливим (а.с.80-82). Таким чином, достовірно встановлено, що пожежа виникла на території домогосподарства відповідачки внаслідок загоряння соломи, яка була складована впритул до господарської споруди, належній позивачці, що є порушенням Правил пожежної безпеки в Україні, чинних на час виникнення спірних правовідносин, зокрема п.7.9.2.3 названих Правил.

Згідно висновку експерта № 389/09-2016 від 29.07.2016 року вартість завданого матеріального збитку внаслідок пожежі, що сталася 18.08.2013 року, власнику житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані за адресою: Житомирська область, Овруцький район, с. Антоновичі, вул. Радянська, 28, згідно результатів проведеного обстеження та наданих на дослідження матеріалів, в діючих цінах на момент проведення дослідження, складає: 54 413 грн. 80 коп. з урахуванням ПДВ. Витрати на проведення вказаного експертного дослідження становлять 4514,10 грн. (а.с.75-105).

Згідно висновку про проведення товарознавчої експертизи, залишкова вартість, з урахуванням зносу, станом на 18.08.2013 року бетонозмішувача, профільних труб, дроту, сітки рабиці, лопат штикових, лопати совкової, вил, діжок деревяних становить в сумі 6815 грн. Вартість експертизи становить 200 грн. (а.с.179-181).

Виходячи із наведеного, стягненню на відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої позивачці підлягає 65942,10 грн. При цьому колегія суддів відхиляє вимоги ОСОБА_2 щодо стягнення 30000 грн. - вартість послуг із прибирання території її домоволодіння після пожежі (а.с.145), оскільки такі витрати носять ймовірний характер і фактично не понесені позивачкою.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2, ч.ч.3, 4 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до п.9Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р. із змінами, передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог, залежно від характеру заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин.

Оскільки внаслідок пожежі ОСОБА_2 втратила частину свого майна, внаслідок чого позбавлена можливості користуватись ним; на його відновлення потрібні як певні зусилля так і час, що спричиняє додаткові незручності та створює дискомфорт у її житті; відповідачка не вчиняла дій щодо відшкодування спричиненої шкоди та не сприяла зменшенню негативних наслідків пожежі, тому колегія суддів приходить до висновку, що стягненню з ОСОБА_3 підлягає 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до положень ст.ст..79,88 ЦПК України відшкодуванню також підлягають понесені позивачкою судові витрати у розмірі 3853,30 грн. /2353,30 грн. судовий збір + 1500 грн. витрат на правову допомогу у вигляді написання позовної заяви\.

Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в порядку п.п.1,3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313, 314, 316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 02 грудня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 65942,10 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 5000 грн. моральної шкоди, понесених судових витрат 3853,30 грн.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий : Судді :