Вирок № 64353804, 30.01.2017, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/1481/16-к

Номер провадження 1-кп/289/24/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2017 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі

головуючий: суддя Сіренко Н.С.,

за участю: секретаря судового засідання Галькевич Ю.В.,

прокурора Ревелюка С.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

потерпілого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження № 12016060280000414 про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Радомишль Житомирської області, громадянина України, не працюючого, не одруженого, освіта середня, зареєстрованого в АДРЕСА_1, проживаючого в АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

10.07.2016 року, близько 19-00 години ОСОБА_1, перебуваючи на центральній площі по вул. Соборний Майдан в м. Радомишль Житомирської області, побачив ОСОБА_2, з яким у нього вказаного дня у нічний час відбувся конфлікт на території розважального закладу «Острів» в м. Радомишль Житомирської областіпо вул. Старокиївській. В цей час у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_2.

Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_2, усвідомлюючи протиправний характер вчинюваних дій, ОСОБА_1, з метою помсти за образу в розважальному закладі «Острів», підійшов до ОСОБА_2 та під час спілкування з останнім раптово наніс йому удар в обличчя, від якого останній втратив рівновагу та впав на коліна, після чого ОСОБА_1, схопивши ОСОБА_2 за футболку продовжив наносити йому удари руками по обличчю і тулубу, та в подальшому втік з місця події.

Своїми діями ОСОБА_1 спричинив ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, синців обличчя, ссадин грудної клітки, ліктьових та колінних суглобів, які по своїй категорії відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.

Обвинувачений ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину винним себе визнав і пояснив, що 10.07.2016 року близько 2 години ночі ОСОБА_2 побив його в розважальному закладі «Острів». Після цього він випадково зустрів потерпілого в центрі м. Радомишля біля кінотеатру і хотів з ним поговорити з приводу минулого конфлікту, при цьому вони знову посварилися і побилися. Заявлений цивільний позов не визнає.

Крім визнання обвинуваченим своєї вини, його вина підтверджується поясненнями потерпілого ОСОБА_2, який пояснив, що до конфлікту він обвинуваченого ОСОБА_1 не знав. 10.07.2016 року він з друзями відпочивав в розважальному закладі «Острів» і ОСОБА_1 безпричинно вдарив його друга та розбив останньому обличчя. ОСОБА_2 та його друзі просили ОСОБА_1 вибачитися, при цьому останній вів себе агресивно, хватав ОСОБА_2 за футболку, але бійки між ними не було, їх розборонили присутні. Наступного дня ОСОБА_1 через соціальні сіті запропонував ОСОБА_2 зустрітися з приводу минулого конфлікту між ними, останній відмовився, а ввечері цього ж дня, близько 19-00 години, біля кінотеатру в центрі м. Радомишля, під час випадкової зустрічі з ОСОБА_1, останній під час розмови неочікувано почав наносити йому удари в область обличчя (розбив ніс та розсічено губу), по тулубу, потім потерпілий впав, при цьому поранив коліна та лікті, а ОСОБА_1 ще декілька разів ударив його і після цього втік. Потерпілий зазначив, що на суворому покаранні обвинуваченого не наполягає, в той же час просив суд заявлений цивільний позов задовольнити, так як обвинувачений ОСОБА_1 ніяких коштів за завдану матеріальну та моральну шкоду йому не відшкодував.

Показання потерпілого про характер і локалізацію тілесних ушкоджень підтверджуються висновком експерта № 179 від 26.08.2016, згідно якого у ОСОБА_2 виявлено тілесні ушкодження у вигляді ссадин грудної клітки, ліктьових та колінних суглобів, синців обличчя, струсу головного мозку, які по своїй категорії відносяться до легкого ступеню важкості з короткочасним розладом здоров'я (а.с. 47).

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 в день 10.07.2016 року в стані алкогольного сп'яніння не перебував (а.с.7).

Вина обвинуваченого у вчинені злочину за пред'явленим обвинуваченням крім того підтверджується сукупністю достатніх достовірних даних, здобутих за допомогою доказів, що зібрані з дотриманням встановленого порядку відповідно до КПК України, а саме.

Свідок ОСОБА_3 під присягою показала, що в липні 2016 року вона разом із ОСОБА_2 проходили мимо кінотеатру в центрі м. Радомишля, до них підійшли два хлопці, один із них обвинувачений ОСОБА_1, і хотіли поговорити з ОСОБА_2, коли вони відійшли на деяку відстань ОСОБА_1 напав на ОСОБА_2 і почав його бити в обличчя, в груди, в живіт, коли ОСОБА_3 підбігла до них побиття припинилися, а обвинувачений втік. Мимо проходили компанія їй знайомих молодих людей: ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_5, які також бачили бійку.

В своїх показаннях свідки ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 кожен окремо під присягою повідомили, що влітку 2016 року вони проходили по площі поблизу кінотеатру і бачили, як незнайомий їм на той час обвинувачений ОСОБА_1 наніс декілька ударів кулаками ОСОБА_2, бачили в останнього на обличчі кров та порвану футболку. Причини виникнення конфлікту чи інші подробиці їм не відомі.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 під присягою підтвердив попередні свідчення та повідомив, що напередодні вночі на дискотеці в розважальному закладі «Острів» ОСОБА_2 посварився із ОСОБА_1 і наступного дня останній хотів вияснити відносини з цього приводу. Зазначив, що бачив як ОСОБА_1 декілька разів вдарив ОСОБА_2 та порвав на останньому футболку.

Аналіз пояснень обвинуваченого, показань потерпілого та свідків, викладених вище, відсутність будь-яких протиріч між ними, їх послідовність, дають підстави дійти висновку щодо їх правдивості.

Крім того винність обвинуваченого ОСОБА_1 підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами:

-протоколом проведення слідчого експерименту від 12.09.2016 року з ОСОБА_1, в якому зафіксовано покази останнього щодо обставин заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_2 та фото таблицею до нього (а.с.55-57);

-висновком судово-медичної експертизи № 179 від 26.08.2016, згідно якого у ОСОБА_2 виявлено тілесні ушкодження у вигляді ссадин грудної клітки, ліктьових та колінних суглобів, синців обличчя, струсу головного мозку, які по своїй категорії відносяться до легкого ступеню важкості з короткочасним розладом здоров'я (а.с. 47);

Судом встановлено, що всі докази, досліджені в судовому засіданні і покладені в основу вироку, є достовірними, допустимими і достатніми, які повною мірою підтверджують встановлені в суді фактичні обставини по справі.

Оцінивши дослідженні докази в їх сукупності, вину обвинуваченого ОСОБА_1 по даній кваліфікації суд вважає доведеною.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_1 за викладеним фактом за ч. 2 ст. 125 КК України, як заподіяння легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Згідно до ст. 337 КПК України суд діє лише в межах висунутого обвинувачення.

Судом досліджувалися дані про особу обвинуваченого ОСОБА_1, при цьому встановлено, що він: раніше не судимий (64); офіційно не працевлаштований; за місцем реєстрації на диспансерних обліках у нарколога і психіатра не перебуває (63); за місцем проживання надана формальна характеристика (61), інших відомостей не добуто, обвинуваченим та іншими учасниками судового провадження не надано.

В суді ОСОБА_1 винним себе у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав, що свідчить про надання допомоги суду у встановленні обставин справи, що на підставі ст. 66 КК України визнається пом'якшуючою покарання обставиною.

Згідно роз'яснень, які містяться у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» від 23.12.2005 року № 12, щире каяття характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється у тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

Із матеріалів кримінального провадження слідує, що хоча обвинувачений і визнав свою провину і висловив жаль з приводу вчиненого, однак протягом майже півроку з моменту вчинення злочину до теперішнього часу він перед потерпілим не вибачився, ніяких заходів для усунення спричиненої ним матеріальної та моральної шкоди не вжив, що свідчить про небажання обвинуваченим виправити ситуацію, яку він створив своїми неправомірними діями, таким чином щирого каяття ОСОБА_1 суд не вбачає.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1, не виявлено.

При призначенні покарання обвинуваченому суд виходить із загальних принципів призначення покарання, що передбачені ст. 65 КК України та враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, наявність пом'якшуючої покарання обставини та відсутність обтяжуючих.

Враховуючи молодий вік обвинуваченого, думку державного обвинувача та потерпілого, який не наполягав на суворій мірі покарання, суд прийшов до висновку, що для виправлення обвинуваченого і для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень у майбутньому буде справедливим та достатнім обрати йому покарання в межах санкції статті, за якою він визнається винним.

З урахуванням вищевикладених обставин та з огляду на відсутність у обвинуваченого об'єктивних джерел для оплати штрафу, покарання йому необхідно призначити у вигляді громадських робіт, для чого не встановлено передбачених ч. 3 ст. 56 КК України перепон, вважаючи саме таке покарання є необхідним і достатнім в якості кари за вчинене, для виправлення та попередження нових злочинів.

Застосування більш суворих розмірів покарання за конкретних обставин справи і поведінки обвинуваченого, суд визнає явно не справедливим і достатніх підстав для цього не вбачається, так само як і для застосування правил ст. 69 КК України.

Потерпілим ОСОБА_2 заявлено цивільний позов про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 12 470 гривень 10 копійок та моральної шкоди в розмірі 10 000 гривень.

В судовому засіданні з достовірністю встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 своїми протиправними діями спричинив потерпілому ОСОБА_2 тілесні ушкодження, які по своїй категорії відносяться до легкого ступеню важкості з короткочасним розладом здоров'я.

Цивільний позивач ОСОБА_2 в заявленому позові як на докази, що обґрунтовують його вимоги про відшкодування майнової шкоди, посилається на виписку із медичної карти амбулаторного хворого з призначенням лікарів (а.с.31), на консультативний висновок № 11540/16 (а.с.32), направлення на комп'ютерну томографію (а.с.33) та на фіскальні і товарні чеки, що підтверджують придбання медикаментів та проведення обстежень (а.с.22-30). Позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди підлягають задоволенню на суму 4 762,14 грн., яка підтверджується рекомендаціями лікарів, чеками на оплату цих ліків і наданих послуг, чеком щодо вартості футболки. Решта суми матеріальної шкоди, заявленої в позові (7 707,96 грн.) не підтверджена належними та допустимими доказами, а тому не підлягає задоволенню.

Так, зазначені в чеках витрати на придбання мінеральної води, засобів особистої гігієни, купівлю медичних препаратів, які не були призначені лікарями для лікування травм, завданих злочином, не знаходяться у причинному зв'язку із отриманими потерпілим тілесними ушкодженнями, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню. Також відсутні дані, що витрати на пальне ОСОБА_2 поніс внаслідок лікування травм, завданих злочином. Сам факт наявності чеків на пальне не може слугувати доказом, що потерпілий ОСОБА_2 вимушений був їздити та їздив на автомобілі з метою лікування від травм, завданих злочином.

Згідно з п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи, що моральними стражданнями супроводжується будь-яке протиправне діяння, тому позовні вимоги потерпілого в частині відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 3 000 гривень, з врахуванням втрат немайнового характеру, які він зазнав внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, їх тяжкості, впливу негативних обставин на його життя та зусиль для їх відновлення, що буде розумним, достатнім та справедливим для відшкодування заподіяного виду шкоди.

Судові витрати на сплату судового збору, за правилами ст. 88 ЦПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого на користь потерпілого в розмірі 551 гривень 20 копійок.

Процесуальні витрати відсутні.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Питання про речові докази по справі суд вирішує відповідно до ч.9 ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 124, 369-378 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 150 (сто п'ятдесят) годин.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3 000,00 гривень заподіяної моральної шкоди та 4 762,14 гривень заподіяної матеріальної шкоди, а також 551 гривень 20 копійок понесених судових витрат.

Речові докази по справі: розірвану футболку, яка знаходиться в камері зберігання речових доказів Радомишльського ВП - знищити.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Житомирської області через Радомишльський районний суд, протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя /підпис/ Н. С. Сіренко

Згідно з оригіналом

Суддя Н. С. Сіренко

"___" _____ 20 __

(дата засвідчення копії)