Ухвала суду № 64352204, 30.01.2017, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/10888/15-к

Провадження № 1-кп/200/105/16

УХВАЛА

30 січня 2017 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого: судді - Леонова А.А.,

за участі секретаря: Коляда В.В.

сторін судового провадження:

прокурора: Манукяна Г.Г.,

захисника: ОСОБА_1

обвинуваченого: ОСОБА_2,

потерпілого: ОСОБА_3,

представника потерпілого: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 1кп/200/105/16 (кримінальне провадження №12015040000000317) за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч.2 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_2 заявив клопотання про визнання доказів недопустимими та доручення органу досудового розслідування провести слідчий експеримент за участі обвинуваченого ОСОБА_2.

В обґрунтування свого клопотання захисник вказав на ту обставину, що під час призначення та проведення судової авто-технічної експертизи використовувалися дані, які були отримані в той час, коли обвинувачений ОСОБА_2 допитувався як свідок і з ним, як із свідком проводився слідчий експеримент.

Зі змісту висновку експерта від 26.05.2015 року вбачається, що для проведення експертизи експерту надані слідчим додаткові дані, що містяться в допиті підозрюваного ОСОБА_2 та в протоколі слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_2, а також всі інші матеріали справи і висновок авто-технічної експертизи №70/27-179 від 06.04.2015 року, які було отримано за участю свідка ОСОБА_2.

В описовій частині висновку експерта від 26.05.2015 року прямо зазначено, що ця експертиза є додатковою до судової авто-технічної експертизи №70/27-309 від 26.05.2015 року і експертом використовувалися дані і розрахунки, що були проведені при виконанні первинної судової авто-технічної експертизи №70/27-179 від 06.04.2015 року, яку прокурор, під час дослідження письмових доказів судом, сам просив визнати недопустимим доказом.

Крім того, що під час проведення слідчого експерименту 22.03.2015 року, ОСОБА_2, як свідка було повідомлено про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань або дачу завідомо неправдивих показань, слідчим були допущені інші порушення, що могли вплинути на достовірність отриманих даних, а саме:

в протоколі слідчого експерименту не вказано марку, номер, технічні характеристики автомобіля, який використовувався під час даної слідчої дії;

не вказано, яким технічним пристроєм проводилася фіксація темпу руху пішохода;

погодні умови під час слідчого експерименту не відповідали погодним умовам, які були під час ДТП та інше.

З врахуванням викладеного, на думку захисника, протокол допиту обвинуваченого ОСОБА_2 в якості свідка, протокол слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_2 від 22.03.2016 року є недопустимими доказами.

Також, на думку захисника, необхідно визнати недопустимим доказом і висновок судової авто-технічної експертизи №70/27-309 від 26.05.2015 року, яка була призначена додатково, оскільки при складанні даної експертизи використовувалися дані судової авто-технічної експертизи №70/27-179 від 06.04.2015 року, яку було отримано з порушенням прав і свобод людини, а саме з показів ОСОБА_2, допитаного, як свідка.

Також, необхідно визнати недопустимим доказом і слідчий експеримент за участі підозрюваного ОСОБА_2 від 18.05.2015 року, оскільки під час його проведення, слідчим відділу розслідування ДТП СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_5 були порушені вимоги ч.7 ст. 223 КПК України, згідно якої під час слідчого експерименту слідчий зобов'язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих). При цьому, понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження.

Слідчий же ОСОБА_5 запросив як понятих свою дівчину - ОСОБА_6, яка на час проведення слідчого експерименту була його нареченою, а на теперішній час є його дружиною. Другим понятим слідчий ОСОБА_5 взяв подругу своєї дружини - ОСОБА_7.

З врахуванням викладеного, захисник просив визнати вказані докази недопустимими та дати доручення органу досудового розслідування провести слідчий експеримент з обвинуваченим ОСОБА_2, з а участю захисника та спеціаліста-автотехніка Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Прокурор заперечував проти клопотання захисника, вважав його необґрунтованим. Просив відмовити в його задоволенні.

Представник потерпілого та потерпілий заперечували проти заявленого клопотання захисника.

Вислухавши сторони кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, суд вважає клопотання захисника таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленого цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст. 86 КПК України, недопустимий доказ не може не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією України та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Відповідно до ч.2 ст. 89 КПК України, у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Дослідженням висновку авто-технічної експертизи №70/27-179 від 06.04.2015 року, встановлено, що дана експертиза проводилася на підставі даних, які було отримано під час допиту ОСОБА_2, як свідка, та на підставі даних слідчого експерименту за участі ОСОБА_2 як свідка.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, що були отримані з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.

Оскільки після допиту ОСОБА_2 як свідка та проведення з ним слідчого експерименту в статусі свідка, йому було повідомлено про підозру, то його покази дані в якості свідка та отримані дані під час слідчого експерименту в якості свідка є недопустимими доказами.

Відповідно до ч.5 ст. 101 КПК України, висновок експерта не може ґрунтуватися на доказах, які визнані судом недопустимими.

В судовому засіданні прокурор Нескородяний А.М. заявляв аналогічне клопотання про визнання висновку експертизи №70/27-179 від 06.04.2015 року недопустимим доказом та відмовився від даного доказу.

Таким чином, висновок експертизи №70/27-179 від 06.04.2015 року є очевидно недопустимим доказом, оскільки ґрунтувався на доказах, які визнаються судом очевидно недопустимими.

Суд проходить до висновку, що слідчий експеримент за участі підозрюваного ОСОБА_2 від 18.05.2015 року також підлягає визнанню очевидно недопустимим доказом, з наступних підстав.

Допитаний під час судового розгляду слідчий відділу розслідування ДТП СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_5 показав, що дійсно під час проведення слідчого експерименту за участі підозрюваного ОСОБА_2 від 18.05.2015 року, ним було залучено понятою його дівчину - ОСОБА_6, яка на той час його дружиною не була. Проте в подальшому він дійсно на ній одружився.

Відповідно до ч.7 ст. 223 КПК України, під час слідчого експерименту слідчий зобов'язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих). При цьому, понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження.

Як вбачається з показів слідчого ОСОБА_5 ним під час слідчого експерименту за участі підозрюваного ОСОБА_2 були порушені вимоги ч.7 ст. 223 КПК України, та запрошено понятою особу, яка не є незаінтересованою особою в даній справі.

Для суду очевидно, що дружина слідчого зацікавлена в його професійній кар'єрі, а отже є заінтересованою особою і в даній справі.

Даний факт свідчить про очевидну недопустимість такого доказу, як слідчий експеримент за участі підозрюваного ОСОБА_2 від 18.05.2015 року.

Також суд звертає увагу на ту обставину, що в протоколі слідчого експерименту не вказано марку, номер, технічні характеристики автомобіля, який використовувався під час даної слідчої дії; не вказано, яким технічним пристроєм проводилася фіксація темпу руху пішохода; погодні умови під час слідчого експерименту не відповідали погодним умовам, які були під час ДТП.

З врахуванням викладеного, суд вважає за необхідне визнати недопустимим доказом слідчий експеримент за участі підозрюваного ОСОБА_2 від 18.05.2015 року.

З врахуванням тієї обставини, що слідчий експеримент за участі підозрюваного ОСОБА_2 від 18.05.2015 року є очевидно недопустимим доказом, суд приходить до висновку про необхідність визнання недопустимим доказом також і висновку судової авто-технічної експертизи №70/27-309 від 26.05.2015 року, яка була призначена додатково, оскільки при складанні даної експертизи використовувалися дані судової авто-технічної експертизи №70/27-179 від 06.04.2015 року, яка визнана і прокурором і судом очевидно недопустимим доказом в даній справі та на підставі даних, які було отримано з порушенням прав і свобод людини, а саме з показів ОСОБА_2, допитаного, як свідка, слідчого експерименту за участі підозрюваного ОСОБА_2, проведеного з грубим порушенням ч.7 ст. 223 КПК України.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що у вихідних даних в постанові про призначення додаткової експертизи, слідчий зазначив дані про необмежену видимість під час дорожньо-транспортної пригоди, про що йдеться в самій судовій авто-технічній експертизі №70/27-309 від 26.05.2015 року.

Разом із тим, під час допиту судом свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, останні повідомили суду, що перед автомобілем під керуванням ОСОБА_2 рухалися інші автомобілі і він розпочав їх обгін і в цей час сталася дорожньо-транспортна пригода.

Допитаний під час судового розгляду як свідок слідчий ОСОБА_5 пояснив, що він не знає про такі покази свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, оскільки під час досудового розслідування їх не допитував. Їх допитав інший слідчий. Тому не знаючи про ці дані він і вказав у постанові про призначення експертизи дані про необмежену видимість під час ДТП.

Таким чином, для встановлення фактичних даних, які існували на момент дорожньо-транспортної пригоди (в тому числі даних щодо обмеженої чи необмеженої видимості та часу їх настання по відношенню до моменту ДТП), на думку суду необхідно проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченого ОСОБА_2 та експерта-автотехніка Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Враховуючи викладене, керуючись ч.1 ст. 86, ч.2 ст. 86, ч.1 ст. 87, ч.2 ст. 89, ч.5 ст. 101, ч.7 ст. 223, ч.6 ст. 333, ст. 350 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання захисника задовольнити частково.

Визнати в даному кримінальному провадженні очевидно недопустимими доказами:

висновок судової авто-технічної експертизи №70/27-179 від 06.04.2015 року;

слідчий експеримент за участі підозрюваного ОСОБА_2 від 18.05.2015 року;

висновок судової авто-технічної експертизи №70/27-309 від 26.05.2015 року.

З метою встановлення обставин дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 21.03.2015 року за участі водія ОСОБА_2, призначити проведення слідчої дії - слідчого експерименту за одночасної участі обвинуваченого ОСОБА_2 та експерта-автотехніка Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, в присутності захисника ОСОБА_2.

Доручити проведення слідчого експерименту слідчому відділу Дніпропетровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області.

Під час слідчого експерименту встановити наступні дані:

-розташування місця наїзду на пішохода ОСОБА_10;

-швидкість руху автомобіля «Фольцваген Пассат Б-7» під керуванням ОСОБА_2 під час ДТП;

-видимість пішоходу в світлі фар автомобіля «Фольцваген Пассат Б-7»;

-характер та траєкторія руху пішохода до моменту наїзду;

-відстань на якій автомобіль «Фольцваген Пассат Б-7» знаходився від місця наїзду в момент руху пішохода в зворотному напрямку;

-конкретна траєкторія руху автомобіля «Фольцваген Пассат Б-7» з моменту початку зміни напрямку руху пішохода до моменту наїзду;

-час, за який пішохід подолав ділянку дороги з моменту розвороту до місця наїзду.

Контроль за виконанням даної ухвали в частині її виконання покласти на прокурора прокуратури Дніпропетровської області Манукяна Г.Г..

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А.А. Леонов