Рішення № 64352142, 24.01.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 155/1461/14-ц Провадження № 22-ц/773/32/17 Головуючий у 1 інстанції: Шмідт С.А. Категорія: 27 Доповідач: Бовчалюк З. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2017 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Бовчалюк З.А. ,

суддів - Карпук А.К., Здрилюк О.І.

секретар судових засідань ОСОБА_1,

з участю представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_5 на рішення Горохівського районного суду Волинської області від 10 жовтня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У липня 2014 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у звязку з неналежним виконанням взятих за кредитним договором від 28.11.2007 року зобовязань у ОСОБА_4 утворилась заборгованість.

Просило суд стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором станом на 07 травня 2014 року у загальному розмірі 605397, 93 копійки.

Рішенням Горохівського районного суду від 10 жовтня 2014 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 в користь ПАТ «Дельта Банк» 605397,93 грн. кредитної заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11259670000.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати це рішення у звязку з неповним зясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального права та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у зв»язку з неналежним виконанням ОСОБА_4 кредитних зобовязань з нього та солідарного боржника, яким є ОСОБА_5, підлягає стягненню сума, яка визначена позивачем у позовній заяві .

Проте, такі висновки суду зроблені з порушенням норм матеріального права та при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи, що є підставою для скасування рішення та ухвалення нового.

Судом встановлено, що 28 листопада 2007 року між АКІБ «Укрсиббанк», правонаступником якого стало ПАТ «Укрсиббанк», та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_4 кредит в сумі 80000 дол. США, що еквівалентно 404000 грн. з оплатою за користування кредитними коштами 13,40 % річних на строк до 28 листопада 2017 року включно.

З метою забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_6 за кредитним договором, АКІБ «Укрсиббанк», укладено договір поруки від 28 листопада 2007 року з ОСОБА_5.

Розділами 1-2 договору поруки передбачено, що у разі невиконання позичальником своїх зобовязань за кредитним договором банк має право предявити вимоги безпосередньо до поручителя, які останній зобовязані виконати шляхом сплати суми заборгованості.

Додатковими угодами № 1 до кредитного договору та договору поруки від 19 травня 2009 року, додатковими угодами № 2 від 19 травня 2009 року, додатковими угодами № 3 від 19 травня 2009 року було змінено розмір щомісячного ануїтентного платежу, графік погашення кредиту та кінцевий термін виконання основного зобовязання, визначений 28 листопада 2019 року.

Як позичальник так і поручитель були ознайомлені з умовами кредитування, схвалили їх, підписавши договори та додаткові договори.

У зв»язку з неналежним виконанням ОСОБА_4 взятих на себе за кредитним договором зобовязань рішенням Горохівського районного суду від 28 грудня 2010 року з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 стягнуто солідарно на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованість за кредитним договором станом на 11 травня 2010 в розмірі 602339,57 грн.

Дане рішення набрало законної сили. В судовому засіданні представник позивач стверджував, що дане рішення Горохівського районного суду відповідачами не виконано. Такі твердження представника позивача представником відповідача не заперечувались та не спростовувались.

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. (ст. 1046 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обовязки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобовязання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобовязання й не позбавляє права на отримання відсотків передбачених умовами договору та ЦК України.

Беручи до уваги викладене, суд першої інстанції цілком обґрунтовано та підставно вказав, про наявність правових підстав для стягнення з відповідачів заборгованості за кредитними зобовязаннями, що не виконані ними. Проте, стягуючи суму з відповідачів, що визначена банком, суд першої інстанції не перевір її складових, не визначився чи правильно позивач визначив її розмір, а відтак прийшов до передчасного висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи №20-2010-10 за позовом ПАТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу, що досліджена судом апеляційної інстанції, Горохівським районним судом 28 грудня 2010 року були задоволенні вимоги позивача, щодо стягнення заборгованості, яка виникла у відповідачів перед банком станом на 11 травня 2010 року в сумі 602339, 57 грн., з яких: 69693, 54 дол. США або 552384,03 грн. тіло кредиту ( основний борг) , 4278,79 дол. США або 33913,26 грн. проценти, 144,39 дол. США або 1144,43 грн. пеня за порушення термінів сплати кредиту, 145,43 дол. США або 1152,67 грн. пеня за порушення термінів сплати процентів, а також прострочені проценти 1734,21 дол. США або 13745,18 грн.

Як вбачається з позовних вимог , викладених в позовній заяві від 16 липня 2014 року, банк просив стягнути з відповідачів заборгованість в сумі 605397,93 грн., з яких 395713,88 грн. відсотки, а 209684,05 грн. тіло кредиту.

Таким чином, задовольнивши вимоги у повному обсязі суд першої інстанції повторно стягнув тіло кредиту, що не відповідає вимогам Закону.

Крім того, слід зауважити наступне, як вбачається з договору купівлі продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011 року укладеного між ПАТ «Укрсиббанк» та ПАТ «Дельтабанк» та додатку 1 до даного договору позивач набув права вимоги за кредитним договором № 11259670001 боржником за яким є ОСОБА_4 на 69986,38 дол. США.

Як вбачається з додаткових пояснень та письмових додатків до них представник позивача вказував, що з врахуванням рішення Горохівського районного суду від 28 грудня 2010 року, АТ «Дельтабанк» набуло права на стягнення з боржників, якими є відповідачі 29684,14 дол. США , що станом на день ухвалення судом першої інстанції рішення було еквівалентно 345 860 ,22 грн. Дана сума складається з нарахованих за період з 11.05.2010 року по 09.12.2011 року первісним кредитором відсотків на суму 16527,50 дол. США, та відсотків за період з 09.12.2011 року по 27.03.2013 року на суму 13156,64 дол. США.

Підсумовуючи викладене, до стягнення з відповідачів в солідарному порядку підлягали нараховані за період з 11.05.2010 року по 27.03.2013 року відсотки в сумі 29684,14 дол. США, що еквівалентно 345860 грн. 22 копійки.

Доводи апеляційної скарги про припинення поруки на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України, оскільки з даним позовом позивач звернувся по спливу шести місяців після ухвалення 28 грудня 2010 року Горохівським районним судом рішення про стягнення боргу, як з основного боржника та поручителя, є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах закону.

За змістом ч. 4 ст. 559 ЦПК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом.

У разі зміни кредитором, на підставі частини другої ст. 1050 ЦК України строку виконання основного зобовязання, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячний строк підлягає обрахуванню від цієї дати.

Змінивши строк виконання зобовязання банк у травні 2010 року у передбачений законом строк та у строки визначені ч. 4 ст. 559 ЦК України предявив, як до боржника так і до поручителя вимогу про необхідність виконання основного зобовязання, а тому порука не може вважатись припиненою.

Заяви відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог позивача, які подану до суду апеляційної інстанції є безпідставними та такими що не можуть бути задоволені , виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частини другої статті 1054 та частини другої статті За змістом частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до частини першої статті 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи здійснює перевірку і оцінку фактичних обставин справи та їх юридичну кваліфікацію в межах доводів апеляційної скарги, які вже були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції. Той факт, що сторона не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції у випадках, передбачених законом може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а не для вирішення апеляційним судом її заяви про застосування позовної давності.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачі судом першої інстанції належним чином повідомлялись про час та місце розгляду справи, подавали свої заперечення щодо позовних вимог, в судові зсідання не зявлялись, заяв про пропуск позивачем строків позовної давності не подавали.

З врахуванням положень ст. 88 ЦПК України з відповідачів в користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Горохівського районного суду Волинської області від 10 жовтня 2014 року в даній справі скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2) в користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість по процентах за користуванням кредитом відповідно до договору про надання споживчого кредиту від 28 листопада 2007 року в розмірі 345860,22 гривень (триста сорок пять тисяч вісімсот шістдесят гривень двадцять дві копійки.

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5 в користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» по 1827,00 гривень судових витрат.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді