Ухвала суду № 64351561, 24.01.2017, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 738/839/16-ц Провадження № 22-ц/795/35/2017 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Стельмах А. П. Доповідач - Вінгаль В. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2017 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіВІНГАЛЬ В.М.суддів:ОНИЩЕНКО О.І., ХАРЕЧКО Л.К.,при секретарі:Шкарупі Ю.В., Шевченко М.О.,за участю:позивача ОСОБА_5, його представника ОСОБА_6, представників відповідача Помаза А.П., Савчука П.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Березнянський цегляний завод - 2" на рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 10 жовтня 2016 року у справі за позовною заявою ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Березнянський цегляний завод - 2" про стягнення боргу за договором позики,

в с т а н о в и в:

Рішенням Сосницького районного суду Чернігівської області від 10 жовтня 2016 року позов ОСОБА_5 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Березнянський цегляний завод - 2" на користь ОСОБА_5 заборгованість за договором позики в розмірі 82 900 грн., три відсотки річних в сумі 1001, 61 грн., інфляційне збільшення суми боргу в сумі 3316 грн., та судовий збір в сумі 872, 17 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ТОВ "Березнянський цегляний завод - 2" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просило рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Відшкодування витрат пов'язаний з розглядом справи покласти на ОСОБА_5 та стягнути з нього судовий збір.

В апеляційній скарзі ТОВ "Березнянський цегляний завод - 2" зазначає, що висновок суду не відповідає обставинам справи та нормам матеріального права, що регулюють правовідносини за договором позики.

Відповідач зазначає, що на час виникнення спірних правовідносин позивач ОСОБА_5 був генеральним директором та головним бухгалтером ТОВ «БЦЗ-2», тому не мав права укладати договір позики від імені ТОВ «БЦЗ-2» та себе особисто, оскільки ОСОБА_5 був кредитором та уповноваженою особою боржника, що заборонено законом. На думку апелянта, судом також неправильно застосовані ст. 208, 1047, 1049 ЦК України.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_5, позивач просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Вислухавши суддю - доповідача, доводи та заперечення сторін та їх представників, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ч. ч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам відповідає рішення суду першої інстанції.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ТОВ «БЦЗ-2» порушив взяті на себе договірні зобов'язання і має заборгованість перед позивачем. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Оригінал договору про надання безвідсоткової фінансової допомоги у сторін відсутній, а тому його копія не може бути визнана як доказ щодо вчинення та існування між сторонами прав та обов'язків як позикодавця та позичальника.

Такий висновок суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону.

По справі встановлено, що ОСОБА_5 передав ТОВ «Березнянський цегляний завод - 2» у власність за період з 01.04.2015 року по 27.07.2015 року кошти в розмірі 139 715 грн., про що свідчать банківські документи: виписка по рахунку №26005060137286, який належить ТОВ «БЦЗ-2» та дублікати квитанцій про перерахування коштів( а.с.224-227).

За цей же період відповідач повернув ОСОБА_5 58 815 грн., що підтверджується довідкою відповідача та випискою по рахунку і не заперечується відповідачем.

Заборгованість у сумі 82 900 грн. не була повернута позивачу.

Претензія - вимога від 21 грудня 2015 року, яка була направлена позивачем відповідачу і отримана відповідачем про повернення боргу, не була виконана.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, виходячи з того, що відповідач не повернув позивачу кошти, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов, стягнувши при цьому три відсотки річних в сумі 1001, 61 грн., інфляційне збільшення суми боргу в сумі 3316 грн.

Доводи апеляційної скарги не містять достатніх підстав для скасування рішення суду, ухваленого з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

При цьому апеляційний суд враховує, що недодержання сторонами обов'язкової письмової форми договору позики не є наслідком його недійсність, а лише ускладнює його підтвердження. Відповідно до статті 218 ЦК, факт укладання договору позики може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо -, відеозапису та іншими доказами, який і було доведено позивачем в суді першої інстанції та належним чином не спростовано відповідачем.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Березнянський цегляний завод - 2" відхилити.

Рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 10 жовтня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:Судді: