Ухвала суду № 64347056, 25.01.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/2250/16

Категорія: 10.1 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В. В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Домусчі С.Д.,

- Димерлія О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року по справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № ф-017-у від 20.11.2015 року щодо сплати суми недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 34728,75 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року вказаний позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № ф-017-у від 20.11.2015 року щодо сплати недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 33075 грн. відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_2. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції з прийняттям по справі нового рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог, наголошуючи на порушенні судом першої інстанції, зокрема, норм матеріального права, невідповідності висновків суду обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу Ізмаїльської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області від 06.11.2015 року № 297 та направлення на проведення перевірки від 22.10.2015 року № 146, посадовими особами відповідача, в період з 26.10.2015 року по 13.11.2015 року, була проведена планова виїзна документальна перевірка діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт № 1143/15-15-17-01/НОМЕР_1 від 20.11.2015 року.

На підставі висновків наведеного акту перевірки, відповідачем 07.12.2015 року були прийняті: податкове повідомлення-рішення № 000800/701 щодо нарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб в розмірі 14297,55 грн. та штрафних санкцій у сумі 7148,77 грн.; рішення про застосування штрафних санкцій № 000026/701 щодо нарахування єдиного внеску в розмірі 33075 грн. та штрафних санкцій у сумі 1653,75 грн.

Також, судом першої інстанції встановлено, що на підставі акту № 1143/15-15-17-01/НОМЕР_1 від 20.11.2015 року Ізмаїльською ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області ФОП ОСОБА_2 виставлена вимога про сплату боргу (недоїмки) № ф-017-у від 20.11.2015 року зі сплати єдиного внеску у розмірі 33075 грн.

Не погоджуючись із вказаною вимогою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) № ф-017-у від 20.11.2015 року щодо сплати недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 33075 грн. відносно ФОП ОСОБА_2 є протиправною та підлягає скасуванню, посилаючись на те, що судовим рішенням, яке набрало законної сили 19.04.2016 року, встановлено протиправність висновків акту перевірки № 1143/15-15-17-01/НОМЕР_1 від 20.11.2015 року, на підставі яких позивачу нарахована заборгованість (недоїмка) зі сплати єдиного внеску у розмірі 33075 грн.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI єдиний соціальний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Положеннями пунктів 1, 4 частини 2 статті 6 вказаного Закону встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п.1); подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю (п.4).

Згідно з ч. 4 ст. 25 цього ж Закону орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, підставою для формування та надіслання позивачу вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 20.11.2015 року № ф-017-у зі сплати єдиного внеску у розмірі 33075 грн. стали висновки акту перевірки № 1143/15-15-17-01/НОМЕР_1 від 20.11.2015 року щодо заниження ФОП ОСОБА_2 єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування у наведеній сумі за 2014 рік внаслідок заниження доходу у розмірі 95317 грн.

В той же час, як вірно встановлено судом першої інстанції, не погоджуючись із рішеннями відповідача, прийнятими за наслідками проведення вказаної перевірки, про нарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб в розмірі 14297,55 грн. та штрафних санкцій у сумі 7148,77 грн. і про застосування штрафних санкцій щодо нарахування єдиного внеску в розмірі 33075 грн. та штрафних санкцій у сумі 1653,75 грн., ФОП ОСОБА_2 оскаржив їх в судовому порядку.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26.02.2016 року у справі 815/446/16, яка набрала законної сили, заявлений ФОП ОСОБА_2 позов задоволено, визнано протиправними та скасовані податкове повідомлення-рішення № 000800/701 від 07.12.2015 року та рішення № 000026/701 від 07.12.2015 року Ізмаїльської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області, прийняті на підставі висновків акту перевірки № 1143/15-15-17-01/НОМЕР_1 від 20.11.2015 року.

При цьому, вказаним судом рішенням, що набрало законної сили, встановлено, що контролюючим органом неправомірно було донараховано позивачу внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 33075 грн., виходячи із протиправно нарахованої суми заниження доходу у розмірі 95317 грн. Суд у наведеній справі дійшов висновку, що відповідачем протиправно донараховано позивачу податку на доходи фізичних осіб згідно оскаржуваних рішень тому, відповідно, позивачем не було занижено сплату до бюджету суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Аналіз наведених приписів норм Закону свідчить про те, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені, в даному випадку, рішенням адміністративного суду у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Таким чином, враховуючи, що судовим рішенням, що набрало законної сили, встановлено протиправність нарахування позивачу єдиного внеску у сумі 33075 грн. на підставі висновків акту перевірки № 1143/15-15-17-01/НОМЕР_1 від 20.11.2015 року, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність оскаржуваної вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску у наведеній сумі та наявність підстав для її скасування.

В свою чергу, колегією суддів не приймаються до уваги доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, оскільки апелянт фактично обґрунтовує правомірність висновків акту перевірки № 1143/15-15-17-01/НОМЕР_1 від 20.11.2015 року щодо заниження ФОП ОСОБА_2 єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування у сумі 33075 грн. за 2014 рік внаслідок заниження доходу у розмірі 95317 грн. та прийнятих на підставі цих висновків рішень про донарахування позивачу наведених сум податків, але питання правомірності наведених висновків акту перевірки № 1143/15-15-17-01/НОМЕР_1 від 20.11.2015 року та прийнятих на їх підставі рішень про донарахування позивачу відповідних податків досліджувалися при розгляді справи № 815/446/16 і судовим рішенням, що набрала законної сили, встановлено протиправність таких донарахувань, що не підлягає доказуванню у даній справі.

Згідно вимог ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, оскільки висновки суду першої інстанції обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують, колегія суддів, на підставі ст. 200 КАС України, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року по справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання законної сили безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: С.Д. Домусчі

Суддя: О.О. Димерлій