Ухвала суду № 64346904, 25.01.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/2971/15

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Балан Я. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Мадюді В.В.,

за участю представника позивача Бутрик А.О., представника відповідача Залевської І.В. та представника третьої особи Денова Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство-15142» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року по справі за адміністративним позовом Комінтернівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (правонаступник Державної податкової інспекції у м. Южному Головного управління ДФС в Одеській області) до публічного акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство-15142» (третя особа Южненська міська рада) про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2015 року Державна податкова інспекція у м. Южному Головного управління ДФС в Одеській області (далі ДПІ у м. Южному ГУ ДФС в Одеській області) звернулась до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство-15142» (далі ВАТ «АТП-15142»), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Автотранспортне підприємство-15142» (далі ПАТ «АТП-15142»), про стягнення податкової заборгованості з орендної плати за земельні ділянки у розмірі 103022 грн. 61 коп. на користь Держави України.

В обґрунтування позову зазначалось, що ВАТ «АТП-15142» перебуває на обліку в ДПІ у м. Южному ГУ ДФС в Одеській області. Відповідно до поданої до контролюючого органу декларації за 2014 рік відповідачем не сплачено задекларовану суму зобов'язань по орендній платі за земельні ділянки, чим порушено вимоги п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України. Станом на 19 травня 2015 року податковий борг відповідача по орендній платі за земельні ділянки за період з жовтня по грудень 2014 року становить 103022 грн. 61 коп., що призводить до втрат місцевого та державного бюджетів.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року позовні вимоги ДПІ у м. Южному ГУ ДФС в Одеській області задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ «Автотранспортне підприємство-15142» на користь Держави України податкову заборгованість з орендної плати за земельні ділянки у розмірі 103022 грн. 61 коп..

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, голова правління ПАТ «АТП-15142» в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Так, судом не прийнято до уваги вимоги положень статей 287 та 288 Податкового кодексу України, ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, ч.1 ст. 93 Земельного кодексу України, ч. 3 ст. 31 Закону України «Про оренду землі», п. 5 ст. 188 Господарського кодексу України, а також ст. ст. 71 та 72 Кодексу адміністративного судочинства України. Апелянт також вказує, що договори оренди земельних ділянок, які вказані в поданій відповідачем податковій декларації та на підставі яких останнім було визначено податкове зобов'язання по орендній платі за землю, розірвано у судовому порядку. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на апеляційну скаргу представники позивача та третьої особи просять залишити оскаржене судове рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи представника відповідача в підтримку апеляційної скарги, а також представників позивача та третьої особи про залишення постанови суду першої інстанції без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що ПАТ «АТП-15142» перебуває на обліку в ДПІ у м. Южному ГУ ДФС в Одеській області.

У січні 2014 року відповідачем до контролюючого органу подано податкову декларацію з плати за землю за 2014 рік № 9002106896, в якій підприємством самостійно визначені зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки.

Станом на 19 травня 2015 року за ВАТ «АТП-15142» рахувалася заборгованість по орендній платі за земельні ділянки за період з жовтня по грудень 2014 року у сумі 103022 грн. 61 коп..

31 травня 2012 року посадовою особою відповідача отримувалася податкова вимога від 31 травня 2012 року № 36.

Обставини справи апелянтом під сумнів не ставляться.

Задовольняючи позовні вимоги контролюючого органу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що матеріалами справи підтверджено існування за відповідачем податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки за спірний податковий період.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення відповідачем з Южненською міською радою договору оренди землі) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 124 названого Кодексу (у вказаній вище редакції) визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Як встановлено матеріалами справи, згідно відомостей про наявність земельних ділянок (Додаток № 1 до податкової декларації з плати на землю), поданих відповідачем до контролюючого органу 24 січня 2014 року, ВАТ «АТП-15142» є користувачем земельних ділянок (категорія земель - землі транспорту) на підставі договорів оренди, укладених з Южненською міською радою 11 грудня 2002 року, зокрема:

- договір оренди № 79 на земельну ділянку площею 2,9160 га;

- договір оренди № 79 на земельну ділянку площею 0,4120 га;

- договір оренди № 79 на земельну ділянку площею 0,1100 га;

- договір оренди № 78 на земельну ділянку площею 0,2260 га;

- договір оренди № 78 на земельну ділянку площею 0,0530 га (а. с. 26).

Звертаючись до суду, ДПІ у м. Южному ГУ ДФС в Одеській області обґрунтовувала свої вимоги тим, що станом на 19 травня 2015 року несплачена сума узгоджених зобов'язань по орендній платі за названі вище земельні ділянки за період з жовтня по грудень 2014 року становить 103022 грн. 61 коп., що призводить до втрат місцевого та державного бюджетів.

Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності;

Згідно пунктам 36.1 та 36.5 ст. 36 названого Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Підпунктом 286.2 ст. 286 ПК України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Матеріалами справи встановлено, що на виконання наведених вище приписів, відповідачем до ДПІ у м. Южному ГУ ДФС в Одеській області подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік, в якій ВАТ «АТП-15142» самостійно визначено річну суму земельного податку, яка підлягає сплаті за користування земельними ділянками, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями (за користування земельною ділянкою площею 2,9160 га - річна сума податку - 323286 грн. 47 коп., за користування земельною ділянкою площею 0,4120 га - річна сума податку - 45676 грн. 96 коп., за користування земельною ділянкою площею 0,1100 га - річна сума податку - 12195 грн. 31 коп., за користування земельною ділянкою площею 0,2260 га - річна сума податку - 25055 грн. 81 коп. та за користування земельною ділянкою площею 0,0530 га - річна сума податку - 5875 грн. 92 коп.) (а. с. 24 зворот).

Згідно даних облікової картки платника податку (ВАТ «АТП-15142») заборгованість відповідача виникла у зв'язку із несплатою самостійно визначених сум податкового зобов'язання по орендній платі за землю, відповідно поданої підприємством податкової декларації за 2014 рік, зокрема за період з жовтня по грудень 2014 року на загальну суму 103022 грн. 61 коп. (а. с. 30-32).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

На підставі ст. 9 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до загальнодержавних податків і зборів належить, зокрема, плата за землю.

Згідно пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 названого Кодексу орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Частиною 1 ст. 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 ст. 288 ПК України).

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно підпунктів 14.1.72 та 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Як встановлено матеріалами справи та зазначено в апеляційній скарзі, договори оренди земельних ділянок, на підставі яких відповідачем подано податкову декларацію з плати за землю за 2014 рік, розірвано у судовому порядку.

Так, рішенням господарського суду Одеської області від 17 січня 2014 року по справі № 916/1893/13 розірвано договір оренди землі між Южненською міською радою та відповідачем від 11 грудня 2002 року № 79, а рішенням господарського суду Одеської області від 11 березня 2014 року по справі № 916/1902/13 - договір оренди землі між цими ж сторонами від 11 грудня 2002 року № 78 (а. с. 140-141, 144-147).

При цьому, названими судовими рішеннями, які набрали законної сили, зобов'язано ВАТ «АТП-15142» повернути названі вище земельні ділянки позивачу.

Відповідно до п. 287.1 ст. 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Згідно ст. 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Приписами ч. 1 ст. 117 Земельного кодексу України визначено, що передача земельної ділянки повинна здійснюватись із складанням акту приймання-передачі такої земельної ділянки.

Системний аналіз наведених положень чинного законодавства України призводить до висновку, що у разі припинення або розірвання договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності, орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором, та сплачує орендну плату за фактичний період перебування землі у використанні у поточному році, тобто до дати повернення земельної ділянки орендодавцю.

Із врахуванням викладеного, апеляційний суд відхиляє посилання апелянта на вказані вище судові рішення про розірвання договорів оренди землі від 11 грудня 2002 року за № 78 та № 79, які набрали законної сили у лютому та березні 2014 року, як на підставу звільнення від сплати податкових зобов'язань по орендній платі за спірні земельні ділянки за період з жовтня по грудень 2014 року на загальну суму 103022 грн. 61 коп., оскільки актів приймання-передачі або інших доказів щодо повернення земельних ділянок Южненській міській раді як до суду першої інстанції, так і до суду апеляційної інстанції представником відповідача не надано, що свідчить про фактичне використання позивачем земельних ділянок протягом жовтня - грудня 2014 року, на яких, до того ж, розташоване нерухоме майно підприємства.

Офіційне визнання та підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, здійснюється у відповідності до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Отже, прийняття судових рішень про розірвання договорів оренди землі не призводить до автоматичної державної реєстрації такого факту, а є підставою для звернення до державного реєстратора для скасування державної реєстрації зазначених вище договорів оренди.

Суд відхиляє також доводи апелянта, що після розірвання договорів оренди землі у судовому порядку відповідачем до контролюючого органу подано уточнюючі декларації з плати за землю за 2014 рік щодо орендної плати по договору оренди землі від 11 грудня 2012 року № 79 станом на 17 січня 2014 року та по договору оренди землі від 11 грудня 2012 року № 78 станом на 11 березня 2014 року, оскільки подання названих декларацій не звільняє платника податку від обов'язку спати податкових зобов'язань по орендній платі за названі земельні ділянки, які фактично залишались у користуванні товариства протягом спірного періоду, а саме з жовтня по грудень 2014 рік.

Посилання відповідача на сплату заборгованості у відповідності до квитанції від 13 вересня 2016 року № 185 не впливають на правильність судового рішення, винесеного до сплати зазначеної у квитанції суми, а тому не можуть бути підставою для його скасування. Вказана обставина може бути врахована під час виконання постановленого по справі судового рішення.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 200 КАС України залишає апеляційну скарги без задоволення, а оскаржену постанову окружного адміністративного суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство-15142» залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено 30 січня 2017 року.

Головуючий: О.С. Золотніков

Судді: Ю.В. Осіпов

В.О. Скрипченко