Ухвала суду № 64346791, 24.01.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/5807/16

Категорія: 8.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

Судді доповідача - Потапчука В.О.

суддів - Шеметенко Л.П.

- Семенюка Г.В.

при секретарі - Алексєєвої Н.М.

за участю представника апелянта - Мірціяша О.І.

представника позивача- Борака Р.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Югагросбит» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року по справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Югагросбит» про накладення арешту на кошти платника податків,-

В С Т А Н О В И Л А:

Державна податкова інспекція у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області (надалі по тексту позивач або ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області) звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Югагросбит" (надалі по тексту - відповідач або ТОВ "Югагросбит") про накладення арешту на кошти такого платника податків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач відмовився від допуску до проведення перевірки працівників позивача.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року адміністративний позов задоволено.

Накладено арешт на кошти товариства з обмеженою відповідальністю "Югагросбит" (код ЄДРПОУ 39878566), що знаходяться на наступних розрахункових рахунках у банківських установах: ПАТ "Банк Восток", МФО 307123, рахунки: №26000010339401 (840-долар США), №26000010339401 (978-євро), №26000010339401 (980-українська гривня); Казначейство України (ел. адм. подат.), МФО 899998, рахунок № 37510000252298 (980-українська гривня); ПАТ КБ "Євробанк", МФО 380355, рахунки: №26007232910001 (840-долар США), №26007232910001 (980-українська гривня), №26007232910001 (985-польський злотий), №26007232910001 (949-турецька ліра).

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що начальником ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області 20.10.2016 року видано наказ № 540 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Югагросбит" (а.с. 6).

20.10.2016 року ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області складені направлення № 385/15-54-14-02, № 386/15-54-14-02 на перевірку (а.с. 7-8).

21.10.2016 року посадовими особами ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області складено акт № 302/15-54-14-02, яким було засвідчено відмову у допуску посадових осіб ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області до проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Югагросбит" (а.с. 9).

У вказаному акті зазначено, що керівник ТОВ "Югагросбит" ОСОБА_3 був ознайомлений з наказом ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 20.10.2016 року № 540 про проведення перевірки, від отримання копії наказу відмовився та у допуску до проведення перевірки ТОВ "Югагросбит", призначеної у відповідності до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України посадовим особам контролюючого органу відмовлено.

У зв'язку з викладеним, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог податкового органу.

Колегія суддів вважає правильним такий висновок суду першої інстанції виходячи з наступного.

Процедура і підстави застосування адміністративного арешту органами державної податкової служби визначені статтею 94 Податкового кодексу України, у відповідності до пункту 94.2 якої арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов'язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 Податкового кодексу України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Отже, норми статті 94 Податкового кодексу України регулюють застосування будь-якого адміністративного арешту незалежно від предмета такого арешту.

Водночас чинне законодавство послідовно розмежовує порядок накладення адміністративного арешту на майно платника податків, відмінне від коштів, та арешту коштів платника податків.

Адміністративний арешт майна платника податків відповідно до пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України накладається за рішенням керівника органу державної податкової служби, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Натомість арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду. Жодного рішення податковий орган в такому разі не приймає.

Наведені норми кореспондуються з приписом пункту 94.4 статті 94 Податкового кодексу України, згідно з якою арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Зі змісту цієї норми випливає, що компетенція щодо накладення арешту майна належить органу державної податкової служби, але така компетенція не поширюється на арешт коштів платника податку, який накладається за рішенням лише суду на підставі звернення податкового органу.

Також розрізняється порядок зняття арешту, накладеного на майно платника податків, та арешту коштів на рахунках платника податків.

Адміністративний арешт майна платника податків припиняється: 1) або у зв'язку з відсутністю протягом 96 годин рішення суду про підтвердження обґрунтованості такого арешту (підпункт 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 Податкового кодексу України ); 2) або на підставі рішення органу державної податкової служби про звільнення майна з під арешту, яке приймається протягом двох робочих днів, що настають за днем, коли такому органу стало відомо про виникнення підстав для припинення адміністративного арешту (пункт 94.20статті 94 Податкового кодексу України ).

У свою чергу, звільнення від арешту коштів на рахунках платника податків відповідно до абзацу третього пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України відбувається за рішенням того ж самого органу, який наклав відповідний арешт, тобто за рішенням суду. Рішення податковий орган в такому разі не приймає.

При цьому підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України . Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Зазначене випливає із системного тлумачення правових норм, які містяться у статті 94 Податкового кодексу України . Ці норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків, причому зміст правового регулювання викладається в єдиному контексті.

Аналогічну позицією звисловлює і Вищий адміністративний суд України в листі від 29.04.2013 року № 642/12/13-13 "Щодо застосування адміністративного арешту коштів".

З матеріалів справи колегія суддів не вбачає факту оскарження наказу ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 20.10.2016 року № 540 та направлення на перевірку.

Також колегія суддів зазначає, що в апеляційній скарзі представник ТОВ «Югагросбит» вказує на те, що перевіряючими взагалі не було здійснено виїзд до місцезнаходження апеллянта.

На підтвердження апелянтом надано копію листа ТОВ «Українська кабельна компанія», яка надає в оренду приміщення апелянту у бізнес центрі, відповідно до якого зазначено, що в офісній будівлі, розташованій за адресою: м.Одеса,вул.Чорноморського козацтва, 115 здійснюється пропускний режим та ведеться журнал реєстрації відвідувачів.

Згідно записів зазначеного журналу за 21 жовтня 2016 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (податкові перевіряючі) офісний центр не відвідували.

Колегія суддів зазначає, що копії журналів відвідування офісного приміщення, у якому перебуває апелянт до матеріалів справи не надані, а вказаний лист підписано не уповноваженою особою, а саме юристконсультом ТОВ «Українська кабельна компанія», повноваження якого не підтверджені.

Таким чином, колегія суддів не приймає дані докази, як такі, що підтверджують фактичне неприбуття перевіряючих до ТОВ «Югагросбит».

Отже, висновки суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позовних вимог позивача є обгрунтованими, грунтуються на нормах матеріального права та підтверджуються матеріалами справи.

Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 200,206,211,254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Югагросбит» - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року по справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Югагросбит» про накладення арешту на кошти платника податків,- залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст виготовлено 24.01.2017 року.

Суддя-доповідач: Потапчук В.О.

Судді: Шеметенко Л.П.

Семенюк Г.В.