Постанова № 64346664, 01.06.2010, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-1604/10/2570

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2010 р.

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої судді - Кашпур О.В.

при секретарі - Косолаповій М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Прокурора Носівського району Чернігівської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Носівському районі Чернігівської області до Дочірнього підприємства «Аграрій» про стягнення податкового боргу ,-

В С Т А Н О В И В :

Прокурор 30.03.2010р. звернувся до суду в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Носівському районі Чернігівської області з позовом до Дочірнього підприємства «Аграрій» і просить стягнути з відповідача податок на додану вартість в розмірі 576140,00 грн., що використаний не за цільовим призначенням, мотивуючи тим, що відповідач є платником фіксованого сільськогосподарського податку, який у своїй діяльності використовує норми п.п. 11.21, 11.29 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість” та Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 року № 271 відповідно до вимог, яких відповідачем було задекларовано в період з 01.07.2008 року по 31.12.2008 року суму ПДВ, що залишається в розпорядженні платника податку в розмірі 808940,00 грн., однак перераховано на окремий рахунок лише 232800,00 грн., тобто неперераховані на окремий рахунок 576140,00 грн. відповідно до п. 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини є такими, що використані не за цільовим призначенням та підлягають стягненню до державного бюджету.

Від прокурора та представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача до суду не зявився, про причини неявки не повідомив та заперечень на позов не подав. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути спір по суті на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає наступне:

Встановлено, що ДП «Аграрій» зареєстроване Носівською районною державною адміністрацією Чернігівської області в якості юридичної особи 24.06.2004 року. На обліку в ДПЦІ в Носівському районі перебуває з 30.06.2004 року.

ДП «Аграрій» є сільськогосподарським товаровиробником, яке у своїй діяльності використовує норми п.п. 11.21, 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» та Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 року № 271.

ДПІ в Носівському районі 10.02.1010 року проведено планову виїзну перевірку ДП «Аграрій» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.09.2009 року. За результатами перевірки складено акт від 10.02.2010 року № 37/23-023/32995702.

Перевірко встановлено порушення відповідачем п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 4,5,6 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 року № 271.

В ході перевірки було встановлено, що відповідачем за період з 01.07.2008 року по 31.12.2008 року задекларовано суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню в особовому рахунку платника та залишається у розпорядженні платника податку для цільового використання в сумі 808940,00 грн. В тому числі по деклараціях: за серпень 2008 року № 9076 від 19.09.2008 року рядок 23 – 438287,00 грн.; за листопад 2008 року № 13292 від 19.12.2008 року рядок 23 – 41587,00 грн.; за грудень 2008 року № 15097 від 20.01.2009 року рядок 23 – 329066,00 грн. Загальна сума коштів, що надійшли на розрахунковий рахунок та касу підприємства згідно даних бухгалтерського обліку та головної книги за період з 01.07.2008 року по 28.02.2009 року становила 14346050,93 грн.

На окремий рахунок підприємства № 260481216 у Носівському відділенні ЧОД Райффайзен банк Аваль, створений відповідачем відповідно до вимог п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» за період з 23.10.2008 року по 01.03.2009 року було перераховано кошти в сумі 232800,00 грн. в тому числі по платіжних дорученнях: від 14.11.2008 року № 25 у розмірі 50000,00 грн.; від 10.12.2008 року № 62 у розмірі 15000,00 грн.; від 12.12.2008 року № 65 у розмірі 85000,00 грн.; від 15.12.2008 року № 71 у розмірі 10000,00 грн.; від 16.12.2008 року № 75 у розмірі 20000,00 грн.; від 12.02.2009 року № 36 у розмірі 52800,00 грн.

Таким чином при задекларованій підприємством сумі ПДВ, що залишається у розпорядженні платника податку у розмірі 808940,00 грн. перераховано лише 232800,00 грн., не перерахованою залишається сума у розмірі 576140,00 грн.

Відповідно до абз. 4 п. 11.21. ст.. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності, які не обрали спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського, лісового господарства та рибальства, передбачений статтею 81 цього Закону, і на загальних підставах вважаються платником податку на додану вартість, за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції.

Згідно п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, що діяла до 01.01.2009 року, тобто в період, коли були виявлені порушення вимог чинного законодавства, до 1 січня 2009 року зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Порядком акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 року № 271 визначається механізм акумуляції та використання коштів податку на додану вартість, що не підлягають сплаті до бюджету, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою. Порядок діяв до 02.04.2009 року, тобто в період, за який було виявлено порушення вимог законодавства з боку відповідача.

Відповідно до п. 4 Порядку на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подають її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з податку на додану вартість за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум податку на додану вартість за попередній звітний період, форма та зміст якої визначається Державною податковою адміністрацією за погодженням із Міністерством аграрної політики.

Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

Зазначений окремий рахунок сільськогосподарський товаровиробник повинен відкрити протягом одного звітного періоду.

Згідно абзацу “а”п.п. 4.1.4. п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Підпункт 5.3.1. пункту 5.3 ст. 5 вищевказаного Закону передбачає, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до п.п. 5.13 Наказу Державної податкової адміністрації України “Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання” від 30.05.1997р. № 166, в редакції, що діяла на період вчинення порушення передбачено порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість сільськогосподарських товаровиробників, в р.23 такої податкової декларації вказується сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню в особовому рахунку платника та залишається у розпорядженні платника податку для цільового використання.

Пунктом 5 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 року № 271 встановлено, що кошти, перераховані сільськогосподарськими товаровиробниками на окремий рахунок, використовуються ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання кошти стягуються до державного бюджету в безспірному порядку.

Залишок коштів на окремому рахунку в кінці року вилученню до бюджету не підлягає і використовується сільськогосподарськими товаровиробниками на зазначені цілі в наступному році, а починаючи з 1 березня року, що настає за роком, в якому Верховна Рада України ратифікує протокол про приєднання України до Світової організації торгівлі, перераховується до державного бюджету.

Спрямуванню до державного бюджету підлягають також кошти, які у період до 1 березня року, що настає за роком, в якому Верховна Рада України ратифікує протокол про приєднання України до Світової організації торгівлі, не були перераховані на окремий рахунок (незалежно від причини).

Отже, сільськогосподарські товаровиробники зобов'язані самостійно перерахувати на окремий рахунок суму ПДВ, зазначену в окремій декларації протягом десяти днів, наступних за 20 календарним днем, що настає за звітним податковим періодом.

Перевіркою встановлено, що відповідачем до 01.03.2009 року не було перераховано на окремий рахунок суму податку на додану вартість, що залишається у розпорядженні платника податку у розмірі 576140,00 грн., яка була ним задекларована в період з 01.07.2008 року по 31.12.2008 року.

Вищевказане свідчить про несвоєчасну сплату податку на додану вартість, що залишається в розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника, а тому, відповідно до Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 року № 271, дана сума є такою, що використана не за цільовим призначенням і підлягає стягненню до державного бюджету.

Відповідно до п.5.3 глави 5 Інструкції про безготівкові рахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.03.2004 року за № 377/8976, примусове списання коштів з рахунків платників ініціюють стягувачі на підставі виконавчих документів, виданих судами.

Пунктом 9 Порядку передбачено, що контроль за правильністю визначення сум податку на додану вартість та їх перерахуванням за платіжними дорученнями на не бюджетні рахунки здійснюють органи державної податкової служби.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Прокурора Носівського району Чернігівської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Носівському районі Чернігівської області до Дочірнього підприємства «Аграрій» підлягають задоволенню, оскільки є законними та обґрунтованими.

Керуючись статтями 160-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Аграрій» суму податку на додану вартість в розмірі 576140,00 грн., що використані не за цільовим призначенням та перерахувати стягувану суму на рахунок 31118029700361 Державний бюджет Носівського району код 21405534 УДК м. Чернігів МФО 853592.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строку подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанову виготовлено в повному обсязі 07.06.2010 року.

Суддя: О.В. Кашпур