Рішення № 64344411, 23.01.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2017р. Справа№ 914/2974/16

Господарський суд Львівської області у складі

Суддя Фартушок Т.Б. при секретарі Дубенюк Н.А.

за позовом: Керівника Стрийської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Позивача: Лавочненської сільської ради Сколівського району Львівської області, Львівська область, Сколівський район, с.Лавочне,

до Відповідача: Славського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс», Львівська область, Сколівський район, смт. Славське,

про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства

ціна позову: 12687,72 грн.

Представники:

Прокурор: Труш О.Б. прокурор;

Позивача: не з'явився;

Відповідача: не з'явився

Суть спору:

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Керівника Стрийської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Лавочненської сільської ради Сколівського району Львівської області до Славського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс» про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства. Ціна позову 12687,72 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2016р., справі присвоєно єдиний унікальний номер 914/2974/16 та визначено суддю для розгляду справи суддя Фартушок Т.Б.

Ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 25.11.2016 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 20.12.2016р. В судовому засіданні 20.12.216 року оголошувалась перерва до 23.01.2017 року, про що Прокурор та Сторони належним чином повідомлялись під розписку в судовому засіданні.

Прокурору та представникам Сторін оголошено права і обовязки, визначені ст.ст. 20, 22, 28, 29, 38, 59 ГПК України. Крім того, в ухвалах Господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані чи оголошені Учасникам судового процесу (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, письмові повідомлення про відкладення розгляду справи та про оголошення перерви в судовому засіданні) зазначено, що права та обовязки сторін визначені ст.ст. 20, 22, 28, 29, 38, 59 ГПК України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Прокурор в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав, в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору з обґрунтуванням наявності підстав для задоволення позовних вимог, підтвердив, що станом на 23.01.2017р. Відповідачем збитки, відшкодування яких є предметом даного спору, не відшкодовані ні повністю, ні частково.

Представник Позивача в судове засідання не зявився, впродовж розгляду справи заявив клопотання (від 20.12.2016 року вх. №51060/16) про розгляд справи без його участі; також, впродовж розгляду справи позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав усні пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Окрім того, Позивачем подано довідку (вх. №3369/17), у якій повідомляє про те, що станом на 01.01.2017 року кошти в розмірі 12687,72 грн. як відшкодування збитків, завданих Відповідачем не надходили.

Представники Відповідача в судове засідання не зявився, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду у справі не виконав, про причини невиконання суду не повідомив. Впродовж розгляду справи представник Відповідача надав усні пояснення по суті спору, в яких проти позову заперечив.

Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі Господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалі про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобовязувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст.4-7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Впродовж розгляду справи в судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Крім того, з врахуванням вимог ч.ч.1, 3 ст.69 ГПК України суд зазначає про відсутність правових підстав для подальшого відкладення розгляду справи.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення Прокурора та представників Сторін, суд встановив наступне.

В провадженні слідчого відділення Сколівського відділення поліції Стрийського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області перебували матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 04.09.2015 року за №12015140300000751 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 246 КК України («Незаконна порубка лісу»).

Досудовим розслідуванням встановлено, що на території Відповідача у кварталі 10 виділу 21 та кварталі 3 виділу 4 Лавочнянського лісництва невстановленими особами вчинено самовільну рубку лісу, а саме сім дерев породи «смерека», у звязку із чим державі заподіяно шкоду в розмірі 12687,72 грн.

Так, Прокурор зазначає, що Відповідач є комунальним спеціалізованим лісогосподарським підприємством, яке створене Обласним комунальним спеціалізованим лісогосподарським підприємством «Галсільліс» з метою ведення лісового господарства і має в користування 15002 га лісу.

Основними видами діяльності Відповідача є охорона і захист лісів від самовільних порубок (п.2.2.5. Статуту Відповідача), а також охорона навколишнього природного середовища (п.2.2.6. Статуту).

Положеннями Статуту Відповідача визначено, що підприємство несе відповідальність за додержання вимог і норм щодо охорони і раціонального використання лісів.

Згідно польових перелікових відомостуй від 18.08.2015 року, які підписано Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища у Львівській області ОСОБА_1 та лісничим Лавочнянського лісництва ОСОБА_2, на території Славського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс» у кварталі 10 виділ 21 та кварталі 3 виділ 4 Лавочнянського лісництва невстановленими особами вчинено самовільну рубку лісу, а саме сім дерев породи «смерека»; порушення вчинено на території Лавочненської сільської ради.

Наведене також підтверджується актом планової перевірки державної екологічної інспекції у Львівській області від 28.08.2015 року №225/04/418, проведеної на території Славського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс».

На підставі вказаних польових перелікових відомостей Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища у Львівській області ОСОБА_1 виконано Розрахунки розміру шкоди, заподіяної незаконною рубкою дерев невстановленою особою в кв.3 виділу 4 та кв.10 виділу 21 Лавочненського лісництва Славського ДЛГП «Галсульліс» згідно Додатку №1 до Постанови КМУ від 23.07.2008 року №665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» та встановлено, що розмір збитків, завданих державі внаслідок незаконної рубки лісу становить 12687,72 грн.

Доказів повного чи часткового відшкодування шкоди державі в особі Позивача Прокурором чи Сторонами станом на час розгляду справи по суті суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

З підстав наведеного Прокурор в інтересах держави в особі Позивача просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 12687,72 грн. шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Приписами ч.ч.3,4 ст.17 Лісового кодексу України встановлено, що ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. У разі прийняття рішення про надання лісів у постійне користування обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями таке рішення погоджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Прийняття рішень Кабінетом Міністрів України не потребує погоджень з іншими органами. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст.19 Лісового кодексу України, постійні лісокористувачі зобов'язані: 1) забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; 2) дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; 3) вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; 4) вести первинний облік лісів; 5) дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; 6) забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства; 8) забезпечувати безперешкодний доступ до об'єктів електромереж, інших інженерних споруд, які проходять через лісову ділянку, для їх обслуговування.

Статтею 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень (п.5 ч.1 ст.64 Лісового кодексу України).

Згідно п.п.1,5 ч.2 ст.105 Лісового кодексу України, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників та порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України (ст.107 Лісового кодексу України).

Пунктом е) ч.1 ст.41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Частиною 1 ст.68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Приписами частини третьої вказаної статті визначено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до ч.1 ст.69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідач у справі є комунальним спеціалізованим лісогосподарським підприємством постійним лісокористувачем, в його обовязки якого входить забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання норм і правил використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення лісу. Аналогічну правову позицію викладено в постановах Вищого господарського суду України у справах №914/1138/14; №927/56/15; №927/850/14; №906/249/14; №907/535/13.

Приписами ч.ч.1,2 ст.1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника (аналогічно викладено у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009р. у справі №25/207).

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди. Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду внаслідок цивільного правопорушення визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини. Необхідною підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є наявність складу правопорушення, що складається з протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; настання шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність хоча б одного з цих елементів складу правопорушення виключає відповідальність особи за завдану майнову шкоду.

При вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства факту правопорушення, слід виходити з того, що обов'язки із забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які й повинні нести відповідальність за невиконання та неналежне виконання обов'язків, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних порубок дерев.

Із врахуванням вимог статтей 1166 та 1172 ЦК України у спорі про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, слід виходити з презумпції вини порушника. Отже, прокурор в інтересах держави в особі Позивача не повинен доводити наявність вини Відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, а навпаки, Відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні такої шкоди. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у Постанові Вищого господарського суду України від 14.10.2014р. у справі №906/249/14.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та неперешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Протиправна бездіяльності таких осіб полягає у незабезпеченні працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) невстановленими особами. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у Постанові Вищого господарського суду України від 29.07.2015р. у справі №927/850/14, від 30.07.2015р. у справі №927/56/15, від 08.10.2015р. у справі №912/1676/14 та від 28.10.2015р. у справі №909/132/15.

В силу норм п.7 ч.3 ст.29 Бюджетного кодексу України, джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України встановлено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

У п.9.1 Порядку організації роботи органів Державної казначейської служби України у процесі казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затвердженому наказом Державної казначейської служби України від 09.08.2013р. №128, зазначено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України розподіляються між державним та місцевими бюджетами, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті в Головних управліннях Казначейства на ім'я органу Казначейства за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків (далі - рахунок 3311) в розрізі територій та кодів класифікації доходів бюджету.

Згідно листа Управління Державної казначейської служби України у Сколівському районі Львівської області від 25.04.2016 року №02-10/138, відшкодування шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства внаслідок господарської та іншої діяльності по Лавочненській сільській раді Сколівського району Львівської області здійснюється на дохідний рахунок №33116331700523 за кодом доходів 24062100, МФО 825014, ЗКПО 37904831.

Відтак, Відповідач зобов'язаний відшкодувати завдані державі збитки на дохідний рахунок Лавочненської сільської ради Сколівського району Львівської області, як органу, уповноваженого на розподіл вказаного відшкодування між бюджетами всіх рівнів. Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 30.07.2015 року у справі №927/56/15 та від 28.10.2015 року у справі №909/132/15.

Щодо звернення до суду із позовом Керівника Стрийської місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Позивача, суд зазначає наступне.

Згідно статті 21 Конституції України представництво інтересів громадянина або держави в суді покладено на органи прокуратури України.

Відповідно до частин 4, п.п.1, 4 ч.5 та ч.6 статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» (у чинній станом на момент звернення прокурора із позовом до суду редакції) Представництво інтересів громадянина або держави здійснюється прокурором також на підставі заподіяння громадянину або державі шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення чи іншого суспільно небезпечного діяння, передбаченого законом про кримінальну відповідальність. За наявності підстав, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, з метою представництва громадянина або держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом звертатися до суду з позовами (заявами, поданнями); брати участь у розгляді справ. Обираючи форму представництва, передбачену частиною п'ятою цієї статті, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.

Приписами ч.2 ст.2 ГПК України визначено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі №1-1/99 з урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Як вбачається із матеріалів справи, позов заявлено Керівника Стрийської місцевої прокуратури Львівської області в межах наданих йому законодавством повноважень в інтересах держави в особі Лавочненської сільської ради, на яку державою покладено обовязок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, повязаних із захистом інтересів держави, передбачених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Лісовим кодексом України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», а тому суд вважає, що Прокурором доведено підставність звернення з відповідним позовом.

З врахуванням вищенаведеного, зокрема, доведення Прокурором в інтересах держави в особі Позивача факту заподіяння шкоди державі, її розміру, причинно-наслідкового звязку із заподіяною шкодою та діями (бездіяльністю) Відповідача, визначення Позивача як органу, уповноваженого від імені держави здійснювати конкретні функції у правовідносинах, повязаних із захистом інтересів держави, а також права на захист інтересів держави в особі Позивача шляхом подання позову до суду та участі в судових засіданнях з метою такого захисту, беручи до уваги встановлені обставини справи, в тому числі факт спричинення шкоди державі, її розмір, суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Позивача є обґрунтованими та мотивованими, підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

23.01.2017р. у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 27.01.2017р.

Прокурором за подання позовної заяви до суду Платіжним дорученням від 16.5.2016 року №528 сплачено судовий збір в розмірі 1378,00 грн.; платник Прокуратура Львівської області. Оригінал вказаного Платіжного доручення є додатком №1 до позовної заяви.

На підставі ст.49 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача та стягнути з Відповідача на користь Прокурора 1378,00 грн. судового збору.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ч.5 ст.124, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-3, 4-5, 4-7, 22, 29, 33, 34, 38, 43, 49, 75, 82-85, 87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з Славського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс» (82660, Львівська область, Сколівський район, смт.Славське, вул.Устияновича, буд.10; ідентифікаційний код 31619583) на користь Лавочненської сільської ради Сколівського району Львівської області (82652, Львівська область, Сколівський район, с.Лавочне; ідентифікаційний код 04370521) 12687,72 грн. шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, які зарахувати на дохідний рахунок №33116331700523 за кодом доходів 24062100, МФО 825014, ЗКПО 37904831.

3.Стягнути з Славського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс» (82660, Львівська область, Сколівський район, смт.Славське, вул.Устияновича, буд.10; ідентифікаційний код 31619583) на користь Прокуратури Львівської області (79005, Львівська область, м.Львів, пр.Шевченка, буд.17/19; ідентифікаційний код 02910031) 1378,00 грн. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т. Б.