Рішення № 64344220, 24.01.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/771/17 Справа № 185/3960/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Головін В. О. Доповідач - Куценко Т.Р.

Категорія 25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2017 року м. Дніпро 24 січня 2017 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого - Куценко Т.Р.

суддів - Демченко Е.Л., Максюти Ж.І.

при секретарі - Синенко Є.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою

Приватного акціонерного товариства

«Страхова компанія ВУСО»,

на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія ВУСО», треті особи Структурний підрозділ (відділення) Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія ВУСО» в м.Дніпропетровську, Заводське відділення Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в м.Дніпропетровську про захист прав споживачів, стягнення страхового відшкодування та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 у квітні 2016 року звернувся до суду з позовом до ПрАТ «СК ВУСО», в якому уточнивши свої вимоги просить стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в рахунок страхового відшкодування, моральної шкоди та кошти сплачені експерту за авто товарознавче дослідження автомобіля.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що між сторонами було укладено договір страхування, на підставі якого було застраховано належний позивачу на праві власності автомобіль. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди застрахований автомобіль було пошкоджено. На наступний день після настання страхового випадку позивач повідомив відповідача про ДТП після чого звернувся до нього з заявою про виплату страхового відшкодування. У відповідь на дане звернення відповідачем було відмовлено у виплаті з тих підстав, що позивачем були порушені умови договору страхування, а саме що про пригоду не було повідомлено безпосередньо з місця події у визначені договором строки. Звертаючись з даними вимогами позивач посилається на те, що визначений договором строк для повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду ним було пропущено з поважних причин тому відповідач зобов'язаний відшкодувати прямі збитки, що сталися внаслідок ризиків, визначених в договорі, як такі що прийняті під страховий захист /а.с.1-3, 180-182, 196-198/.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2016 року заявлені позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача в рахунок страхового відшкодування грошові кошти у розмірі 91 802,98 грн., моральну шкоду у сумі 3 000 грн. та 500 грн. відшкодування вартості автотоварознавчого дослідження. Також вирішено питання щодо судових витрат /а.с.209-211/.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування оскаржуваного рішення /а.с.215-226/.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09 серпня 2013 року між ОСОБА_2 та ПрАТ «СК ВУСО» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 939193-02-04-01 /а.с. 6-8/.

04 серпня 2014 року було укладено між сторонами додаткову угоду №1 до договору добровільного страхування наземного транспорту № 939193-02-04-01 від 09 серпня 2013 року /а.с.10-12/.

Відповідно до умов вказаного договору об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Ssang Yong KORANDO С200DI, реєстраційний номер НОМЕР_1.

03 липня 2015 року, приблизно о 16.30 годин на вулиці Дніпровській м. Павлограда Дніпропетровської обл., в районі розташування будинку № 571, сталася ДТП при якій позивач, керуючи автомобілем Ssang Yong KORANDO С200DI, реєстраційний номер НОМЕР_1, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3, внаслідок чого вказаному пішоходу були завдані тілесні ушкодження, а застрахованому автомобілю позивача були завдані механічні пошкодження.

Згідно вироку Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2015 року ОСОБА_2 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України /а.с. 4-5/.

У силу ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

04 липня 2015 року позивач повідомив відповідача про настання страхового випадку. Повідомлення про страхову подію на наступний день після ДТП відбулось у зв'язку з тим, що позивачем 03 липня 2015 року було передано слідчому договір добровільного страхування наземного транспорту та додаткову угоду до нього разом з іншими необхідними документами для копіювання та долучення до матеріалів кримінального провадження за фактом вказаної пригоди. Номер телефону відповідача, за яким необхідно було повідомити про ДТП, був зазначений саме у даному договорі страхування. Вказані документи були повернуті позивачу лише 04 липня 2015 року близько 13:00 годин, дані обставини підтверджуються повідомленням старшого слідчого з ОВС СУ ГУНП в Дніпропетровській області підполковника поліції ОСОБА_4 /а.с.50/.

07 липня 2015 року позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування /а.с.105-108/.

Згідно звіту оцінювача дорожніх транспортних засобів №4715 від 14 серпня 2015 року, вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні, складає 91 802,98 грн. /а.с.14-16/.

07 жовтня 2015 року за вих. № 4231 відповідач надав відповідь про відмову у виплаті страхового відшкодування по дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 03 липня 2015 року. Відмову у страховій виплаті відповідач мотивував тим, що позивачем не було його повідомлено про дану пригоду безпосередньо з місця події у встановлені договором строки, чим було порушено умови укладеного між ними договору страхування /а.с.49/.

Пунктом 14.3 договору визначено, що страхувальник зобов'язаний був не пізніше ніж через дві години, після настання події ДТП повідомити Страховика про настання страхового випадку за вказаним у договорі телефоні і виконувати його інструкції.

Також п.14.4 договору передбачено, що у випадку якщо виконання вимог договору було неможливим, Страхувальник зобов'язаний надати документальне підтвердження наявності поважних причин.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, виходив з наявності поважних причин у позивача щодо пропуску строку, встановленого договором страхування, повідомлення відповідача про ДТП та прийшов до висновку про обов'язок страхової компанії виплатити страхове відшкодування згідно з умовами договору страхування разом з відшкодуванням моральної шкоди.

Проте з таким висновком погодитись не можна, з огляду на наступне.

Відповідно п.2 вигодонабувачем за даним договором страхування є Заводське відділення №984 в м.Дніпропетровську ПАТ «Укрсоцбанк».

Пунктом 7.2 договору визначено, що за його умовами страховик зобов'язується відшкодувати страхувальнику або вигодо набувачу, прямі збитки, що сталися внаслідок ризиків, позначених в договорі як прийняті під страховий захист.

Разом з цим, даним договором визначені умови виплати страхового відшкодування, до яких входить надання позивачем письмової заяви разом з іншими документами, зокрема з листом вигодонабувача із зазначенням особи, якій належить виплатити страхове відшкодування (п.15.5, 16.1 договору).

В матеріалах справи вказаний лист вигодонабувача відсутній.

Отримавши відповідь про відмову у виплаті страхового відшкодування позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення даних грошових коштів зі страхової компанії на свою користь.

Згідно зі ст. 985 ЦК України, страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі настання страхового випадку.

Згідно ч. 3 ст. З Закону України «Про страхування» страхувальники мають право при укладанні договорів особистого страхування призначати за згодою застрахованої особи фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів) для отримання страхових виплат, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

За змістом наведених законів України випливає, що договір страхування надає право третій особі (вигодонабувачу) вимагати від страховика здійснити страхову виплату на свою користь, тобто наділяє вигодонабувача правами страхувальника, хоча і не покладає на нього обов'язків останнього.

Відповідно до ч. 2 ст. 636 ЦК України виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

Як роз'яснено у п. 18 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», якщо за договором страхування визначений вигодонабувач, він повинен бути залучений до участі у справі (стаття 985 ЦК стаття 3 Закону України «Про страхування»). Відповідно до наведених положень Закону договір страхування надає право третій особі (вигодонабувачу) вимагати від страховика здійснити страхову виплату на свою користь, тобто наділяє вигодонабувача правами страхувальника, хоча і не покладає на нього обов'язків останнього. При розгляді таких справ суди повинні враховувати положення статей 636, 985 ЦК, статтю 3 Закону України «Про страхування», і у разі якщо буде встановлено, що вигодонабувач відмовився від пред'явлення позову до страховика або сума страхової виплати більша, ніж має отримати вигодонабувач, страхувальник/потерпілий не позбавлений права на пред'явлення позову про виплату страхового відшкодування на свою користь на загальних підставах.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Таким чином, переліченими нормами права врегульовано взаємовідносини з приводу права вимоги до страховика за укладеним договором страхування на користь третьої особи - вигодонабувача.

Як вже зазначалось, вигодонабувачем у даних правовідносинах є Заводське відділення №984 в м.Дніпропетровську ПАТ «Укрсоцбанк», яке було залучено до участі у справі під час її розгляду в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог. В матеріалах справи відсутні будь-які пояснення ПАТ «Укрсоцбанк» відносно розгляду даної справи, також з журналів судового засідання вбачається, що банк не приймав участі у засіданнях. Також в матеріалах справи відсутнє підтвердження належного повідомлення банку про розгляд справи, що свідчить про необізнаність вигодонабувача відносно вимог позивача про стягнення страхової суми на свою користь.

В матеріалах справи відсутній будь-який документ підтверджуючий відмову банку від пред'явлення вимог до страховика за наслідками ДТП, як і відсутній будь-який документ підтверджуючий згоду вигодонабувача виплати страхової суми на користь ОСОБА_2

На підставі вищенаведеного колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 не наділений правом вимоги до страховика про стягнення страхового відшкодування.

Таким чином, колегія суддів проводячи оцінку поданих сторонами доказів, приходить до висновку, що районним судом зазначені вище обставини були залишені поза увагою та не було з'ясовано чи входить позивач до кола суб'єктів відносин страхування, чи уповноважений позивач вигодонабувачем належним чином та чи має право вимагати від страховика здійснити страхову виплату на свою користь та дійшов до передчасного висновку про необхідність його захисту в обраний позивачем спосіб.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене,колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія ВУСО» - задовольнити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2016 року - скасувати.

Відмовити в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія ВУСО», треті особи Структурний підрозділ (відділення) Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія ВУСО» в м. Дніпропетровську, Заводське відділення Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в м. Дніпропетровську про захист прав споживачів, стягнення страхового відшкодування та відшкодування моральної шкоди

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Головуючий: Куценко Т.Р.

Судді: Демченко Е.Л.

Максюта Ж.І.