Рішення № 6434306, 16.09.2009, Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 2-423

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

16 вересня   2009 року

Олевський районний суд Житомирської області

в складі : головуючої-судді      ОСОБА_1

секретар      Федорчук   О.В.

з участю позивача      ОСОБА_2

представника позивача      ОСОБА_3

представника Олевської ЦРЛ      ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Олевську цивільну справу за позовом  ОСОБА_2 до Олевської центральної районної лікарні Житомирської області про поновлення на роботі, стягнення  заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом в якому зазначає, що він працював з 1981 року у відповідача на посаді водія другої бригади відділення швидкої допомоги. Відповідно до  розпорядження відповідача № 223 від 29 липня  2009 року його було переведено на посаду водія об’єднаного гаражу. Не погоджуюсь із наказом про переведення позивач продовжував виходити на роботу, на попереднє місце. Наказом № 243 від 12 серпня 2009 року його було  звільнено з роботи по ст. 40 п. 4 КЗпП України, за прогули протягом 7 днів, з 03 серпня 2009 року. Він вважає, що таке рішення відповідача є незаконним. Підстав для його переведення та послідуюче звільнення з роботи за прогули у відповідача не було, тому  ставить питання про поновлення його на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач та його представник  позов підтримали  з підстав, які в ньому зазначені і  просять суд поновити його на роботі, на посаді водія другої бригади швидкої допомоги, стягнути середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу, моральну шкоду в сумі 1000 грн., так як на його звільнення з роботи у відповідача не було підстав, він не був попереджений про зміни істотних умов праці за два місяці, змін в організації праці у відповідача не було, в законодавстві не передбачено переведення працівників на інше місце роботи до «особого розпорядження», профком не був попереджений про необхідність переведення працівників,  дисциплінарного стягнення до нього застосовано не було, і звільнено його з 03 серпня 2009 року, в той час коли згоду на звільнення профкомом було надано 12 серпня 2009 року.  Позивач зазначає, що він працював у відповідача більше 27 років і ніколи не мав дисциплінарних стягнень і своїми неправомірними діями відповідач спричинив йому моральну шкоду, так як у нього погіршилось матеріальне становище, він залишився без засобів для існування, знаходиться в стані пригнічення.

Він працював по змінно. За місяць він відпрацьовував по 15 змін по 12 годин, що становить в середньому 180 робочих годин.

Представник відповідача стосовно позову заперечує мотивуючи тим, що переведення позивача було здійснено тимчасово. Не вийшовши на нове місце  роботи позивач вчинив прогули, так як начальник гаражу надавав доповідні щодо неявки його на роботу. Позивач дійсно виходив на роботу на чергування, як водій швидкої допомоги, але роботу він не виконував, так як на його місце було переведено водія із об’єднаного гаражу. Профком надав згоду на звільнення позивача за прогули.     Дисциплінарне стягнення до позивача застосовано не було.  Змін в організації праці  у відповідача не було. Наказ про попередження, за два місяці, про можливе переведення позивача не виносився.  Переведення позивача було здійснено у зв’язку з крадіжками пального та із затримкою  виїзду другої бригади швидкої допомоги на виклик. Позивач працював по змінно. Тривалість робочого часу водія швидкої допомоги становить в середньому  180 годин на місяць.

Допитаний  в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду показав, що  адміністрацією лікарні було внесено подання про дачу згоди на звільнення позивача за прогули, так як він не вийшов протягом семи днів на роботу на яку був переведений розпорядженням адміністрації. Профком надав згоду на звільнення позивача. Про переведення працівників профком не повідомляли. Змін в організації праці в лікарні  не проводилось. Правомірність переведення позивача на інше місце роботи профком не перевіряв.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показав, що його було переведено на посаду водія другої бригади швидкої допомоги. При цьому позивач був переведений на посаду водія об’єднаного гаражу лікарні. Після переведення позивач продовжував виходити на чергування у відділення швидкої допомоги, але фактично роботу не виконував, так як це був його обов’язок.

В судовому засіданні встановлено, що позивач працював  у відповідача з 18 серпня 1981 року, відповідно до трудової книжки позивача.  Позивач працював по змінно. За місяць він відпрацьовував по 15 змін, що становить в середньому 180 робочих годин, що ствердили в судовому засіданні сторони та слідує з довідки відповідача про заробітну плату, про тривалість робочого часу.  

29 липня 2009 року відповідачем видано наказ № 223  про переведення позивача з посади водія другої бригади відділення швидкої допомоги на посаду водія об’єднаного гаражу, до «особого розпорядження». Про переведення позивача за два місяці попереджено не було, згоди на переведення позивача не отримано, що ствердили в судовому засіданні сторони. З даним наказом позивача було ознайомлено, при цьому він зазначив, що з наказом не згоден. Після винесення наказу позивач продовжував виходити на роботу, що виконувати обов’язки водія швидкої допомоги, не виходивши при цьому на нове місце роботи. Адміністрацією відповідача було внесено подання на засідання профкому з метою отри мати дозвіл на звільнення позивача з роботи за прогули. Дане подання 12 серпня 2009 року було розглянуто профкомом і прийнято рішення про надання згоди на звільнення позивача за прогули з 03 серпня 2009 року, що стверджується поясненнями сторін, показаннями свідка ОСОБА_5 та протокол засідання профкому. Дисциплінарне стягнення перед звільненням до позивача не застосовувалось. Наказом   № 243 від 12 серпня 2009 року  позивача звільнено з роботи по ст. 40 п. 4 КЗпП України, за прогули з 03 серпня 2009 року.  

Відповідно до ст. 40 п.4 КЗпП України слідує, що трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом  у випадку прогулу працівника без поважних причин.  

В даному випадку суд дійшов висновку, що звільнення позивача є не правомірним, так як  судом не встановлено обставин, які б давали відповідачу підстави на звільнення позивача з роботи за прогули.  Позивач є працівником відповідача з трудовим договором, який укладений на невизначений термін, відповідно до ст. 24 КЗпП України. Здійснивши переведення позивача на інше місце роботи без його згоди, відповідачем порушено вимоги ст. 32 КЗпП України відповідно до якої слідує, що переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві в установі, допускається тільки за згодою працівника. При зміні істотних умов праці  - режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, систем та розмірів оплати праці, зміну найменування посад -  працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором може бути здійснене власником або уповноваженим ними органом, без його  згоди строком на один місяць лише у випадках відвернення стихійного лиха , аварій та інше.  Відповідачем безпідставно, без попередження, здійснено переведення позивача  на іншу роботу «до особого розпорядження», тобто на термін, який не передбаченого законом. В такому випадку не вихід позивача на роботу у зв’язку з незаконним переведенням не можна вважати прогулом без поважних причин, як передбачає  Постанова Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992року № 09.   Крім того змін в організації праці у відповідача, як підстав для переведення позивача, не було,  дисциплінарного стягнення до позивача застосовано не було, тому  звільнення його за прогули є безпідставним.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України слідує, що у разі  звільнення  без  законної підстави  або  незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен  бути  поновлений  на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на  роботі  орган,  який розглядає  трудовий  спір,  одночасно  приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час  вимушеного  прогулу  або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про  неправомірність  звільнення  з роботи позивача, до задоволення підлягає вимога про стягнення  середнього заробітку  за час вимушеного прогулу, який має бути  визначений  виходячи  із  заробітної плати  позивача за останні два повних місяці роботи перед звільненням, а саме за червень, липень 2009 року, що складає 4 389.97 грн.  та кількості відпрацьованих робочих  годин  за цей період, що становить 432 години.  Період вимушеного прогулу позивача становить у період з 01 серпня 2009 року  по день постановляння рішення, тобто по 16 вересня 2009 року, 47 календарних днів, що становить 276 робочих годин водія швидкої допомоги, з урахуванням тривалості зміни 12 годин та їх кількості на місяць – 15. При цьому  середній  заробіток  позивача за час вимушеного прогулу буде складати: 4389.97  грн. : 432 р.г. =  10.16  грн. за одну р. г.

276 р.г.  х 10.16  грн. =  2 804.16 грн.

Стаття 237-1  КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин.

Враховуючи те, що позивача було незаконно переведено та в послідуючому звільнено з роботи суд прийшов до висновку, що позивачу було спричинено моральну / не майнову / шкоду, яка полягає у в перенесені  ним психічних страждань. Враховуючи характер та тривалість страждань,  наслідки, істотність вимушених змін у його житті, у його життєвих стосунках суд приходить до висновку, що йому спричинена моральна / немайнова/ шкода в сумі 500 грн.                  

Керуючись ст. ст. 10, 60, 81, 88, 212 ЦПК  України та ст. ст.32, 33, 40 п.4, 235, 237-1  КЗпП  України суд                            

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 до Олевської центральної районної лікарні Житомирської області про поновлення на роботі, стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

   Поновити ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого по вул. Жовтневій 04  м. Олевська Житомирської області, на роботі, на посаді  водія другої бригади відділення швидкої допомоги Олевської центральної районної лікарні  Житомирської області.

Стягнути з Олевської центральної районної лікарні  Житомирської області з рахунку № 35417006002236 Код 01991872  МФО 811039  в УДК Житомирської області користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого по вул. Жовтневій 04  м. Олевська Житомирської області  кошти в сумі 2 804.16 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та  500 грн. моральної шкоди, всього 3 304.16 грн.

     Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягненні  середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 1 828.80 грн. підлягає негайному виконанню.

ОСОБА_2 від сплати судового збору звільнений як потерпілий внаслідок чорнобильської катастрофи.

Стягнути з Олевської центральної районної лікарні  Житомирської області з рахунку № 35417006002236 Код 01991872  МФО 811039  в УДК Житомирської області користь держави судовий збір в сумі  59.50 грн.

Стягнути з Стягнути з Олевської центральної районної лікарні  Житомирської області з рахунку № 35417006002236 Код 01991872  МФО 811039  в УДК Житомирської області користь на користь ТУ ДСА України в Житомирській області на рахунок № 31217259700460 код ЄДРПОУ 20413477 в УДК Житомирської області МФО 811039 витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду Олевським районним судом Житомирської області справи в сумі 120 грн.

Рішення може бути оскаржене в  Апеляційний суд Житомирської області через Олевський районний суд на протязі 20 днів з послідуючого дня після подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду, яка подається на протязі 10 днів, починаючи з послідуючого дня після оголошення рішення суду.

Суддя