Ухвала суду № 64342361, 18.01.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/312/17Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 56 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3, ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Відокремленого підрозділу «Ременерго» ПАТ «Центренерго» на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 грудня 2016 року у справі за позовом Відокремленого підрозділу «Ременерго» ПАТ «Центренерго» до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов'язків,

в с т а н о в и л а :

29 квітня 2016 р. позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

В обґрунтування заявлених вимог вказав, що в проміжок часу з лютого по квітень 2016 р., згідно з наказами по Відокремленому підрозділу «Ременерго» ПАТ «Центренерго», інвентаризаційною комісією проведена інвентаризація товарно-матеріальних цінностей по центральному складу позивача. Внаслідок проведеної інвентаризації виявлено остаточну нестачу товарно-матеріальних цінностей по центральному складу позивача на суму 35867 грн. 13 коп.

Вказані товарно-матеріальні цінності були передані і знаходилися у підзвіті матеріально-відповідальної особи ОСОБА_6, який, у відповідності до наказу позивача «Про створення комісії по прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей та основних засобів» від 3 липня 2015 р., прийняв на відповідальне зберігання центральний склад підрозділу у працівника ОСОБА_7, який цим наказом переведений на посаду в.о. начальника Черкаської механічної дільниці.

Згідно наказу позивача «Про встановлення доплати за збільшення обсягу робіт» №143 від 8 липня 2015 р., ОСОБА_6, за виконання функціональних обовязків завідувача центрального складу, щомісячно одержував доплату у розмірі 30 відсотків заробітку від посадового окладу завідувача центральним складом.

Внаслідок недбалого відношення до роботи ОСОБА_6 допустив нестачу ТМЦ на суму 35867 грн. 13 коп., про що комісією був складений акт нестачі від 4 квітня 2016 р.

ОСОБА_6 не зміг пояснити встановлений факт недостачі по центральному складу, від дачі подальших аргументованих пояснень щодо недостачі він відмовився, про що складено акт відмови від 5 квітня 2016 р.

Розмір збитків від нестачі матеріальних цінностей розрахований згідно пункту 2 «Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей», затвердженого постановою КМУ №116 від 22 січня 1996 р. і становить 85794 коп. 18 коп.

Виходячи з викладеного просив стягнути з ОСОБА_6 на користь ВП «Ременерго» ПАТ «Центренерго» матеріальну шкоду в звязку з нестачею товарно-матеріальних цінностей у розмірі 85794 грн. 18 коп. та судові витрати.

В послідуючому позивач, шляхом подачі 11 липня 2016 р. відповідної заяви, збільшив позовні вимоги та остаточно просив стягнути з ОСОБА_6 92542 грн. 28 коп.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 грудня 2016 р. в задоволенні позову ВП «Ременерго» ПАТ «Центренерго» до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обовязків відмовлено.

У апеляційній скарзі ВП «Ременерго» ПАТ «Центренерго», посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просило вказане рішення скасувати та винести нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

При цьому скаржник зазначив, що, на його думку, суд першої інстанції не врахував та неправильно застосував норми ст. 134 КЗпП України. З відповідачем ОСОБА_6 26 березня 2012 р. був укладений договір про повну матеріальну відповідальність на підставі ст. 135-1 КЗпП України, як з адміністратором системи. Доцільності укладати інший договір про повну матеріальну відповідальність не було.

Також вважає, що застосування судом Переліку затвердженого Постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 28 грудня 1977 р. № 447/24 є неправомірним, оскільки згідно класифікатора професій України професія системного адміністратора зявилася на початку 90 х років XX століття. Крім того, суд не врахував розділ 2 зазначеного Переліку, яким вказано, що особи робота яких повязана з прийманням та зберіганням матеріальних цінностей на складах і т.д. несуть повну матеріальну відповідальність незважаючи на її посаду і роду виконуваних робіт.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення ОСОБА_6, представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу подані ОСОБА_6, вважає, що апеляційна скарга підлягає до відхилення.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що повну матеріальну відповідальність за завдану підприємству шкоду на працівника-відповідача у даному випадку покладено бути не може, оскільки ОСОБА_6 не займає посаду з якою може бути укладено договір про повну матеріальну відповідальність, а інших підстав для покладення повної матеріальної відповідальності на працівника, передбачених ст. 134 КЗпП України, при розгляді справи встановлено не було. Крім того, суд прийшов до висновку, про те, що на відповідача не може бути покладена і обмежена матеріальна відповідальність, у відповідності до ст. 133 КЗпП України постільки він не обіймає посаду, яка зазначена в п. 2 даної статті, а нестача на центральному складі позивача сталася не у зв'язку з зіпсуванням або знищенням через недбалість відповідача матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просив задовольнити позов, вказуючи, що з відповідачем, як з працівником, 26 березня 2012 р. укладено договір про повну матеріальну відповідальність.

При цьому, як на підставу звернення, послався на наступні норми матеріального права, а саме ч. 1 ст. 130 КЗпП України, яка регламентує загальні підстави та умови матеріальної відповідальності, п. 1 ч. 1 ст. 134 КЗпП України, яка визначає випадки повної матеріальної відповідальності, ст. 135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність, ч. 3 ст. 136 КЗпП України порядок покриття шкоди, завданої працівником, а також ст. 11 ЦК України підстави виникнення цивільних прав та обовязків, ст. 16 ЦК України захист цивільних прав та інтересів судом, ст. 22 ЦК України відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди та ст. 1172 ЦК України відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, завданої їхнім працівником чи іншою особою.

У відповідності до ст. 138 КЗпП України для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.

Так, відповідно до ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Статтею 132 КЗпП України передбачено, що за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

Згідно з ч. 1 ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 1351 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просив задовольнити позов саме на підставі ч. 1 ст. 134 КЗпП України, вказуючи, що з відповідачем укладено договір про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Пленум Верховного Суду України в п. 8 постанови N 14 від 29 грудня 1992 р. «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» (зі змінами, внесеними постановами від 28 березня 1997 р. N 3 та від 3 грудня 1997 р. N 12) роз'яснив, що розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (п. 1 ст. 134 КЗпП України), суд зобов'язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно зі ст. 1351 КЗпП України може бути укладено такий договір та чи був він укладений.

За відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладено лише обмежену матеріальну відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.

Таким чином, сам по собі факт укладання з працівником договору по повну матеріальну відповідальність не є підставою для покладення матеріальної відповідальності у повному розмірі.

Постановою Верховної ОСОБА_1 України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12 вересня 1991 р. N 1545 визначено, що на території України діють законодавчі акти СРСР, якщо вони не суперечать законодавству України, зокрема є чинним Перелік посад і робіт, які заміщаються або виконуються працівниками, з якими підприємство уклало письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення схоронності цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріатом ВЦРПС від 28 грудня 1977 р. N 447/24.

Стаття 1351 КЗпП України містить положення про те, що письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже, обовязок доказування наявності умов для притягнення працівника до матеріальної відповідальності покладається на власника або уповноважений ним орган. Відсутність підстави чи хоча б однієї з умов матеріальної відповідальності виключає можливість притягнення працівника до матеріальної відповідальності. Договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність може укладатися лише за наявності одночасно двох умов: наявність посади, яку він обіймає, або роботи, яку він виконує зазначену у Переліку таких посад і робіт затверджений постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 28 грудня 1977 р. № 447/24 (чинного на території України згідно з постановою Верховної ОСОБА_1 України від 12.09.1991 р. № 1545-XII); безпосередній зв'язок посадових обов'язків працівника із зберіганням, обробкою, продажем, перевезенням або застосуванням у процесі виробництва доручених працівникам цінностей.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що наказом № 51 від 8 жовтня 2001 р. ОСОБА_6 прийнятий на роботу у ВП «Ременерго» ПАТ «Центренерго» на посаду інженера-програміста. Наказом № 61-к від 4 листопада 2002 р., виданого на підставі письмової заяви, ОСОБА_6 переведено на посаду інженера-програміста 2 категорії, з 1 листопада 2002 р., на підставі письмової заяви та наказу від 1 квітня 2008 р. № 30-к, ОСОБА_6 переведено на посаду адміністратора системи.

26 березня 2012 р. між «Ременерго» ПАТ «Центренерго» та ОСОБА_6, який працює у ВП «Ременерго» ПАТ «Центренерго» і займає посаду адміністратора системи, укладено договір про повну матеріальну відповідальність працівника № 19/15 (092). (т.1 а. с. 13)

Так, відповідно до п.1 даного договору ОСОБА_6 приймає на себе матеріальну відповідальність за матеріальні цінності, що передані йому в установлено порядку ВП «Ременерго» ПАТ «Центренерго», товарно-матеріальні цінності та кошти згідно з інвентаризаційними описами «______» на день підписання цього договору, так і всі ті, що будуть надходити йому під звіт протягом усього терміну дії договору.

Пунктом 2 договору передбачено, що ОСОБА_6 зобовязується дбайливо ставитися до переданих йому на збереження (або інших цілей) матеріальних цінностей, вживати заходи для попередження збитків, вести облік та у встановлено порядку і в установлені терміни згідно із затвердженими формами подавати звітність про рух товарно-матеріальних цінностей і коштів, переданих йому на зберігання.

За п. 6 ВП «Ременерго» ПАТ «Центренерго» зобовязувалось створити нормальні умови праці та виробничу обстановку, що забезпечує збереження прийнятих під звіт ОСОБА_6 цінностей.

Відповідно до п.7 договору, цей договір має силу на весь час роботи ОСОБА_6 саме на посаді адміністратора системи «Ременерго» ПАТ.

Даний договір підписаний особисто ОСОБА_6 з зазначенням назви займаної посади адміністратор систем.

Водночас Посадовою інструкцією адміністратора системи ПАТ «Центренерго» ВП «Ременерго», з якою ОСОБА_6 ознайомлений 5 березня 2014 р., про що свідчить його особистий підпис у відмітці «узгоджено», у розділі загальні положення визначено, що адміністратор системи належить до професійної групи «професіонали» та підпорядковується безпосередньо начальнику виробничого відділу.

Розділ другий приведеної інструкції визначає завдання та обовязки адміністратора системи, серед яких встановлення на сервери і робочі станції мережевого програмного забезпечення, забезпечення інтегрування програмного забезпечення, підтримання робочого стану програмного забезпечення сервера та робочих станцій, реєстрація користувачів, навчання користувачів роботі в мережі, контроль виконання мережевих ресурсів, організація доступу до локальних та глобальних мереж та інше.

При цьому, четвертий розділ інструкції визначає відповідальність, а саме, що адміністратор системи несе відповідальність: за неналежне виконання або невиконання своїх посадових обовязків, що передбачені цією посадовою інструкцією в межах, визначених чинним законодавство України про працю; за розголошення конфіденційної інформації; за правопорушення, скоєні в процесі своєї діяльності,- в межах визначених чинним адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством України; за завдання матеріальної шкоди, - в межах, визначених чинним цивільним законодавством; за перевищення наданих повноважень; за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку, трудової дисципліни, правил техніки безпеки і протипожежної безпеки; за порушення зазначених вимог в даній інструкції. (т. 1 а. с. 223 -226)

1 липня 2015 р. на імя директора «Ременерго» ПАТ «Центренерго» ОСОБА_8 головним інженером ОСОБА_9 була складена службова записка, згідно якої, у звязку з переведенням завідувача центрального складу ОСОБА_7 в.о. начальником Черкаської механічної дільниці, обовязки завідувача центрального складу просить покласти на адміністратора системи ОСОБА_6 з доплатою 30 % посадового окладу з 1 липня 2015 р. (т. 2 а. с. 74, 87)

Наказом директора ВП «Ременерго» ПАТ «Центренерго» №143 від 8 липня 2015 р. «Про встановлення доплати за збільшення обсягу робіт», на підставі службової записки головного інженера підрозділу, колективного договору ПАТ «Центренерго» на 2014 2015 р. р. та наказу по підрозділу № 141 від 08.07.2015 р. «Про виплати у ІІІ кварталі 2015 р.», встановлена з 1 липня 2015 р. доплата за виконання функціональних обовязків завідувача центрального складу адміністратору системи ОСОБА_6, таб. №374, у розмірі 30% посадового окладу завідувача центрального складу. При цьому, наявний в матеріалах справи наказ не містить особистого підпису ОСОБА_6 щодо ознайомлення з ним. (т. 1 а. с. 105)

Проте, за наявності наведеного наказу про здійснення доплати за виконання функціональних обовязків завідувача центрального складу, позивачем сам наказ чи розпорядження про безпосереднє призначення чи покладання обовязків завідувача центрального складу, не обумовлених трудовим договором, за інших підстав, зокрема суміщення професій, на ОСОБА_6 адміністратора системи, з зазначенням підстав та умов такого покладання, часу на який вони покладаються, визначення робочого місця, не видавався.

Разом з тим, у відповідності до Посадової інструкції завідувача центрального складу ПАТ «Центренерго» ВП «Ременерго», завідувач складом належить до професійної групи «керівники», призначається на посаду наказом директора підприємства з дотриманням вимог КЗпП України та безпосередньо підпорядковується начальнику відділу матеріально-технічного постачання розділ перший.

Розділом другим даної інструкції визначені завдання та обовязки завідувача центрального складу, зокрема, що він керує роботами, які охоплюють приймання, зберігання і відпуск товарно-матеріальних цінностей на складі, забезпечує їх зберігання, веде облік складських операцій, забезпечує додержання правил оформлення і здавання прибутково-видаткових документів, складає встановлену звітність, стежить за наявністю і справжністю протипожежних засобів, станом приміщень, обладнання та інвентарю, забезпечує їх своєчасний ремонт, бере участь у проведенні інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, керує працівниками складу, працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Розділ четвертий інструкції передбачає відповідальність завідувача центрального складу серед якої - за завдання матеріальної шкоди в межах, визначених чинним цивільним законодавством та законодавством про працю України.

Розділ пятий містить вимоги стосовно того, що завідувач центрального складу повинен знати, серед яких стандарти і технічні умови на товарно-матеріальні цінності; види, розміри, марки, сортність та інші якісні їх характеристики, норми їх витрат; правила застосування складського вимірювального інструменту, пристроїв, механізмів і способи перевірки їх на придатність до роботи; правила проведення інвентаризації та інше.

При цьому, у відповідності до кваліфікаційних вимог, безумовною вимогою є як освіта відповідного напрямку та рівня підготовки, так і стаж роботи за професією не менше 1 року, стаж роботи за професією комірника не менше 2 років розділ шостий.

За відсутності завідувача складом його обовязки виконує особа, призначена у встановленому законом порядку, яка набуває відповідних прав та несе відповідальність за якісне та своєчасне виконання покладених на неї обовязків розділ сьомий інструкції. (т. 1 а. с. 14 17)

Отже, аналіз наведених посадових інструкцій свідчить про те, що посади адміністратора систем і завідувача складом відносяться до різної категорії персоналу. Суміщення професій (посад) дозволяється, як правило, в межах тієї ж категорії персоналу, до якої відноситься даний працівник.

Позивачем надано лист ознайомлення про те, що з інструкцією, без уточнення з якою саме, ОСОБА_6, який обіймає посаду адміністратора систем, ознайомився 01.07.2015 р. (т. 1 а. с. 18, т. 2 а. с. 90 зворотна сторона) При тому, що доплату за виконання функціональних обовязків завідувача центрального складу адміністратору системи ОСОБА_6, було визначено наказом від 08.07.2015 р.

Пунком 4.9 Колективного договору між уповноваженим органом власника та трудовим колективом ПАТ «Центренерго» на 2014 2015 роки визначено, що доплати та надбавки працівникам Товариства виплачуються у розмірах, зазначених у Додатку № 1 до цього Положення. Перелік доплат і надбавок до тарифних ставок і посадових окладів, на які нараховується премія у Додатку № 2 до цього Положення. (т. 2 а. с. 85, 86)

У відповідності до Додатку № 1 до Положення про оплату праці ПАТ «Центренерго» Переліку доплат і надбавок до тарифних ставок (без посадових окладів) працівників ПАТ «Центренерго», за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт, виконання обовязків тимчасово відсутнього працівника, суміщення граничний розмір доплат і надбавок становить 30 %. (т. 2 а. с. 86 зворотна сторона)

Як убачається з акта від 4 квітня 2016 р., центральна інвентаризаційна комісія з розгляду результатів інвентаризації, згідно наказу №79 від 28 березня 2016 р. «Про проведення інвентаризації запасів та основних засобів по центральному складу», станом на 1 лютого 2016 р., виявила остаточну нестачу по центральному складу в розмірі 35867 грн. 13 коп. Розмір збитків від нестачі матеріальних цінностей становить 85794 грн. 18 коп. (т. 2 а. с. 30, 31) В подальшому представниками позивача також була виявлена нестача в розмірі 2809 грн. 37 коп., розмір збитків становить 6748 грн. 10 коп. Загальний розмір збитків від нестачі матеріальних цінностей по центральному складу становить 92542 грн. 28 коп.

Враховуючи викладене, приведені вимоги закону, суд першої інстанції встановивши, що посада, яку займає відповідач системний адміністратор та виконувані ним роботи, не включені до Переліку посад і робіт категорій працівників, з якими можна укладати договір про повну матеріальну відповідальність, а інші підстави для покладання, як повної, так і обмеженої матеріальної відповідальності, за обставин наведених позивачем у позові та підстав його заявлення, не встановлено, прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову. З висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

З урахуванням вищевикладених обставин, факт підписання відповідачем акту приймання матеріальних цінностей не свідчить про настання обовязку повної матеріальної відповідальності.

Крім того, колегія суддів враховує і те, що чинним законодавством України передбачено покладення на працівника повної матеріальної відповідальності або часткової матеріальної відповідальності тільки за правилами трудового законодавства, тому підстави для застосування до спірних правовідносин норм ЦК України, зокрема ст. 1172 ЦК України відсутні, оскільки дана норма регламентує відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, завданої їхнім працівником чи іншою особою.

Посилання в апеляційній скарзі на наявність договору від 26 березня 2012 р. укладеного між позивачем та відповідачем про повну матеріальну відповідальність на підставі ст. 135-1 КЗпП України, як з адміністратором системи, та відсутність потреби в укладанні договору про повну матеріальну відповідальність з відповідачем, як із завідувачем центральним складом, так як він не був переведений або призначений на дану посаду, за викладеного, не може слугувати підставою для скасування рішення суду та задоволення позовних вимог позивача.

Враховуючи те, що посилання скаржника в апеляційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, які належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам матеріального та процесуального закону, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Відокремленого підрозділу «Ременерго» ПАТ «Центренерго» відхилити.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді :