Рішення № 64342220, 26.01.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/316/17Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 19, 27 Морозов В. В. Доповідач в апеляційній інстанції Пономаренко В. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2017 року м. Черкаси

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоПономаренка В. В.суддівМіщенка С.В., Сіренка Ю.В.секретарГаджієва Ю.В.

за участю:

представника позивача Сивокінь С.С.

представника відповідача ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 30 листопада 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а :

У липні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що між сторонами 26.12.2006 року було укладено кредитний договір № CSHHGK00000004, за умовами якого ОСОБА_8 надано кредит в розмірі 18000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами строком по 26.12.2026 року.

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_8 зобов'язань за кредитним договором, станом на 06.07.2015 року утворилась заборгованість в розмірі 16036,19 доларів США, в тому числі: 15267,76 доларів США - заборгованість за кредитом; 675,18 доларів США - заборгованість за відсотками; 72 долара США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 21,25 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Враховуючи наведене, позивач просив стягнути з відповідача на його користь вказану суму заборгованості.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 03 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 04 грудня 2015 року, позов було задоволено та стягнуто заборгованість за кредитним договором.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 червня 2016 року рішення Черкаського районного суду від 03 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 04 грудня 2015 року скасовано та передано справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 30 листопада 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПАТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення не відповідає.

Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Встановлено, що за умовами п. 1.1 кредитного договору № CSHHGK00000004 від 26.12.2006 року, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_8 банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу на строк з 26.12.2006 року по 26.12.2026 року включно, у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у розмірі 18000 доларів США для купівлі житла, а також у розмірі 3600 доларів США на сплату страхових платежів, зі сплатою за користування кредитом, у розмірі визначеному умовами кредитного договору (Т. 1 а.с. 10-11).

За умовами договору позичальник зобов'язаний щомісяця з 5 по 12 число сплачувати щомісячний платіж в сумі 236,29 доларів США.

Для виконання умов договору банк відкрив позичальнику рахунки: НОМЕР_1 - для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості; НОМЕР_2 - кредитний рахунок; НОМЕР_3 - рахунок по відсотках; НОМЕР_4 - рахунок для обліку комісій і винагород.

З метою забезпечення виконання зобов'язань відповідачем за кредитним договором, 26.12.2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_8 було укладено договір іпотеки № CSHHGK00000004, за умовами якого ОСОБА_8 передав в іпотеку жилий будинок по АДРЕСА_1 (Т. 2 а.с. 208-211).

Вказаний жилий будинок відповідач придбав 26.12.2006 року за 83325 грн., що еквівалентно 16500 доларів США, згідно договору купівлі-продажу (Т. 1 а.с. 134).

У позовній заяві позивач вказує, що у зв'язку з невиконанням відповідачем ОСОБА_8 умов кредитного договору з повернення кредиту в розмірі 18000 доларів США, станом на 06.07.2015 року утворилась заборгованість в розмірі 16036,19 доларів США, яка складається із: 15267,76 доларів США - заборгованість за кредитом; 675,18 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 72 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 21,25 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Позовні вимоги позивачем не було змінено під час розгляду справи, хоча представниками банку неодноразово надавались розрахунки заборгованості ОСОБА_8 за вказаним кредитним, сума якої змінювалась.

Скасовуючи рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 03 вересня 2015 року, залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 04 грудня 2015 року про стягнення заборгованості за кредитним договором із ОСОБА_8, суд касаційної інстанції вказав, що під час розгляду справи суди не перевірили: який розмір кредитних коштів отримано відповідачем та у якій валюті; який розмір коштів ним сплачено на погашення кредитної заборгованості; в якій валюті він здійснював таку сплату.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що факт передачі коштів позивачем відповідачу за зазначеним кредитним договором не підтверджується жодним доказом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В матеріалах справи міститься заява ОСОБА_8 від 18.12.2006 року про надання кредиту у розмірі 21600 доларів США (Т. 3 а.с. 176), анкета-заява ОСОБА_8 від 18.12.2006 року (Т. 3 а.с. 177), протокол узгодження про можливість надання кредиту ОСОБА_8 від 25.12.2016 року (Т. 3 а.с. 178-179).

Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не надано документів, що підтверджують видачу коштів банком позичальнику ОСОБА_8, визначених Інструкцією про касові операції в банках України, затвердженої постановою НБУ від 14 серпня 2003 року № 337.

Однак, позивачем надано копію рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 17 листопада 2010 року, яким в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_8 за кредитним договором № CSHHGK00000004 від 26.12.2006 року в розмірі 19248,13 доларів США, яка складається із: 17434,43 доларів США - заборгованість за кредитом; 1684,59 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом; 57,11 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, звернуто стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок з прибудовами, площею 49,5 кв.м., по АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_8, шляхом його продажу з правом укладання ПАТ КБ «ПриватБанк» від імені власника договору купівлі-продажу у будь-який спосіб з іншою особою-покупцем, отримання витягу з Державного реєстру прав власності, з наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» усіх повноважень, необхідних для здійснення продажу (Т. 2 а.с. 192-194).

Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В порушення вказаної норми закону, суд першої інстанції вважав, що рішення Черкаського районного суду від 17 листопада 2010 року не є допустимим доказом, який підтверджує факт отримання ОСОБА_8 кредитних коштів, оскільки судом не досліджувалась первинна документація отримання кредиту, так як вона не стосувалась предмету розгляду справи.

Таке твердження суду є фактично оцінкою обгрунтованості рішення суду про звернення стягнення, що є компетенцією суду апеляційної інстанції в порядку Глави 1 Розділу V ЦПК України. Проте, рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 17 листопада 2010 року не оскаржувалось сторонами в апеляційному порядку та набрало законної сили.

Таким чином, оскільки рішенням суду від 17 листопада 2010 року встановлено факт отримання ОСОБА_8 від ПАТ КБ «ПриватБанк» кредиту за зазначеним кредитним договором в розмірі 21600 доларів США, а також факт порушення ОСОБА_8 виконання зобов'язань за даним кредитним договором та виникнення у зв'язку із цим заборгованості в розмірі 19248,13 доларів США, вказані обставини доказуванню не підлягають в порядку ст. 61 ЦПК України.

Колегія суддів також враховує, що ОСОБА_8 у 2010 році було визнано позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором та він не заперечував проти їх задоволення.

Крім цього, в касаційній скарзі на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 03 вересня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 04 грудня 2015 року ОСОБА_8 просив скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_8 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № CSHHGK00000004 від 26.12.2006 року в розмірі 16439,31 гривень (Т. 2 а.с. 38). Вказана обставина також підтверджує визнання ОСОБА_8 факту отримання кредитних коштів та наявності заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, наведеними вище доказами підтверджується факт надання банком та отримання відповідачем кредиту в розмірі 18000 доларів США та 3600 доларів США на сплату страхових платежів на підставі кредитного договору № CSHHGK00000004 від 26.12.2006 року. Крім того, рішенням суду від 17 листопада 2010 року встановлено розмір заборгованості за кредитним договором, в рахунок якої звернуто стягнення на предмет іпотеки.

Отже, підлягає доказуванню наявність та розмір заборгованості за даним кредитним договором з 2010 року по 06 липня 2015 року.

Позивачем надавались розрахунки заборгованості за кредитним договором у доларах США станом на різні дати, однак, у позовних вимог банк просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 16036,19 доларів США, на підтвердження якої надано розрахунок (Т. 1 а.с. 5-8).

На вимогу відповідача, 27 серпня 2015 року банком видано довідку про те, що ОСОБА_8 станом на 27.08.2015 року має заборгованість перед ПАТ КБ «ПриватБанк» за вказаним договором в розмірі 16439,31 гривень (Т. 2 а.с. 50). Таку суму заборгованості відповідач просив стягнути з нього на користь позивача у касаційній скарзі. Під час розгляду справи представником позивача було пояснено, що у довідці від 27.08.2015 року допущено помилку у зазначенні валюти заборгованості, вказано гривні замість доларів.

Згідно довідки ПАТ КБ «ПриватБанк» від 08 лютого 2016 року, ОСОБА_8 станом на 08.02.2016 року не має заборгованості перед ПАТ КБ «ПриватБанк» (Т.2 а.с. 122). Однак, вказана довідка не містить інформації щодо номеру кредитного договору, за яким відсутня заборгованість.

Відповідачем надано меморіальні ордери за 2014-2015 роки, згідно яких ОСОБА_8 сплачував кошти на повернення заборгованості за кредитним договором в гривнях (Т. 1 а.с. 51-61). Проте, суми, зазначені у ордерах, не збігають з жодним із розрахунків заборгованості відповідача, наданих позивачем. Крім того, вказані ордери не містять підпису та печатки банку, тому колегія суддів критично оцінює дані докази.

Інших доказів на підтвердження сплати заборгованості за кредитним договором відповідачем ОСОБА_8 не надано.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем надано відповідні докази наявності заборгованості ОСОБА_8 за кредитним договором № CSHHGK00000004 від 26.12.2006 року в розмірі 16036,19 доларів США. Водночас, відповідачем не надано суду належних доказів сплати заборгованості за договором кредиту.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Згідно службового розпорядження НБУ від 06.07.2015 року офіційний курс гривні до долара США складав 21,02 грн. (а.с. 9).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_8 на його користь заборгованості за кредитним договором № CSHHGK00000004 від 26.12.2006 року підлягають до задоволення у повному обсязі і необхідно з відповідача на користь позивача заборгованість станом на 06.07.2015 року в розмірі 16014,94 доларів США, що еквівалентно 336472 грн. 89 коп. та 446 грн. 25 коп.(а не 21,25 долара США), в тому числі: 15267,76 доларів США - заборгованість за кредитом; 675,18 доларів США - заборгованість за відсотками; 72 долара США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 446 грн. 25 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Крім того, в порядку ст. 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені останнім судові витрати в розмірі 7225,32 грн., які складаються із витрат: зі сплати судового збору за подання позовної заяви - 3369,20 грн., опублікування оголошення у газеті «Черкаський край» - 150 грн., зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги - 3706,12 грн.

За таких обставин, колегія суддів апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольняє, рішення суду першої інстанції скасовує та ухвалює нове рішення про задоволення позовних вимог. Стягує з ОСОБА_8 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № CSHHGK00000004 від 26.12.2006 року станом на 06.07.2015 року в розмірі 16014,94 доларів США, що еквівалентно 336472 грн. 89 коп. та 446 грн. 25 коп., в тому числі: 15267,76 доларів США - заборгованість за кредитом; 675,18 доларів США - заборгованість за відсотками; 72 долара США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 446 грн. 25 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором та судові витрати в розмірі 7225 гривень 32 коп.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 30 листопада 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором - скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № CSHHGK00000004 від 26.12.2006 року станом на 06.07.2015 року в розмірі 16014,94 доларів США, що еквівалентно 336472 грн. 89 коп. та 446 грн. 25 коп., в тому числі: 15267,76 доларів США - заборгованість за кредитом; 675,18 доларів США - заборгованість за відсотками; 72 долара США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 446 грн. 25 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати в розмірі 7225 гривень 32 коп.

Рішення набирає чинності з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :