Рішення № 64342187, 26.01.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/105/17Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : Василенко В. В. Доповідач в апеляційній інстанції Бондаренко С. І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоБондаренка С. І.суддівВініченка Б. Б., Новікова О. М. при секретаріЛюбченко Т. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 20 жовтня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и л а :

У березні 2014 року ПАТ «Брокбізнесбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 26 лютого 2007 року між банком та ТОВ «Газбуд 101» було укладено кредитний договір № 9-2007, за умовами якого позивач надав товариству кредит шляхом відкриття безвідкличної відновлювальної кредитної лінії з кредитним лімітом заборгованості 200 000 гривень, з терміном користування по 25 лютого 2009 року, з процентною ставкою 22% річних.

Додатковою угодою №1 від 10 жовтня 2008 року було збільшено відсоткову ставку до 26% річних, а додатковою угодою №2 від 19 липня 2012 року п.4.1 викладено в новій редакції щодо нарахування процентів.

Загальна сума заборгованості склала 134633.24 гривни, з яких 100000 гривень сума основного боргу, 33861.99 гривень заборгованість за несплаченими процентами, 98469.67 гривень пеня за несплаченими процентами.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 26 лютого 2008 року між АТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_6 було укладено іпотечний договір, згідно з яким в іпотеку банку було передано комплекс літ. «А-1», «а», загальною площею 679 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1.

На підставі викладеного ПАТ «Брокбізнесбанк» просило суд звернути стягнення на предмет іпотеки, комплекс літера «А-1», «а» - загальною площею 679 кв.м. розташованого за адресою АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_6 шляхом його продажу з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження , передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», за ціною, встановленою суб'єктом оціночної діяльності при проведенні виконавчих дій, для погашення кредитної заборгованості ТОВ «Газбуд 101» перед ПАТ «Брокбізнесбанк» за кредитним договором від 26 лютого 2007 року в сумі 134633.24 гривень.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 20 жовтня 2016 року позов задоволено.

Звернуто стягнення на комплекс літера «А-1», «а» - загальною площею 679 кв.м. розташований по АДРЕСА_1 Черкаського району Черкаської області, що належить ОСОБА_6 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої ЗУ «Про виконавче провадження», за ціною встановленою суб'єктом оціночної діяльності при проведенні виконавчих дій, для погашення кредитної заборгованості ТОВ «Газбуд 101» перед ПАТ «Брокбізнесбанк» за кредитним договором № 9-2007 від 26 лютого 2007 року в сумі 134633.24 гривень.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність, необґрунтованість та неповне з'ясування судом усіх фактичних обставин справи просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів судової палати приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, виходив з того, що зобов'язання забезпечено договором іпотеки не було виконане, а тому порушене право банку підлягає захисту.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 26 лютого 2007 року між АБ «Брокбізнесбанк» (банк) та ТОВ «Газбуд 101» (позичальник) було укладено кредитний договір №9-2007, за умовами якого банк надає позичальнику кредит у вигляді поновлювальної кредитної лінії з лімітом в сумі 200000 гривень строком з 26 лютого 2007 року до 25 лютого 2009 року, із сплатою 22 % річних для поповнення обігових коштів. У випадку несвоєчасного погашення позики, позичальник сплачує банку 44% річних від суми простроченої заборгованості, а у випадку несвоєчасного погашення відсотків за використання кредиту, позичальник сплачує пеню, яка нараховується виходячи з подвійної облікової ставки НБУ від суми непогашеної заборгованості за кожний день прострочки. Строк дії договору встановлюється з дня підписання його сторонами.(а.с.5-6)

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 26 лютого 2007 року між АБ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_6 було укладено іпотечний договір, згідно з яким в іпотеку банку було передано склад літ. «А-1», «а», загальною площею 679 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1. (а.с.7-12)

10 жовтня 2008 року та 19 липня 2012 року було укладено додаткові угоди до кредитного договору, якими збільшено відсоткову ставку до 26% річних та викладено у новій редакції п. 4.1 кредитного договору про нарахування процентів.

Позивач умови кредитного договору виконав та надав ТОВ «Газбуд 101» кредит, ТОВ «Газ буд 101» взяті за договором зобов'язання не виконувало, внаслідок чого станом на 19 лютого 2014 року утворилась заборгованість в розмірі 134633.24 гривни, що підтверджується розрахунком поданим позивачем.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Основне зобов'язання не припинилось, що підтверджується рішенням господарського суду Черкаської області від 21 травня 2014 року залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09 вересня 2014 року, яким вирішений спір між банком та ТОВ «Газ буд 101», стягнуто з останнього на користь ПАТ «Брокбізнесбанк» заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 19 лютого 2014 року в розмірі 134633.24 гривень.(а.с.31-34, 48-53).

В апеляційні скарзі відповідач посилається на сплив позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки право вимоги позивача до неї закінчилося ще 26 лютого 2012 року.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.. 257 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Укладенням додаткових угод , строк позовної давності переривався.

Окрім цього як вбачається з розрахунку поданого позивачем та встановлено рішеннями господарських судів, в період з 2009 року по грудень 2012 року боржником здійснювалось часткове повернення відсотків, що свідчить про визнання ним свого боргу та переривання строку позовної давності.

Оскільки з даного періоду перебіг позовної давності починався заново, то акт перевірки заставного майна від 14 березня 2012 року підписаний представником ЧФ АТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_6 (а.с.238), складений не поза межами строку позовної давності на що вказує апелянт, а відтак така дія відповідача свідчить про визнання нею свого боргу.

Тому в цій частині рішення суду є законним та обґрунтованим.

Однак під час ухвалення рішення було порушено вимоги статті 39 Закону України «Про іпотеку» згідно якої у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Частиною 6 статті 38 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Верховний Суд України в постанові від 2 листопада 2016 року в справі №6-1923цс15 зазначив, що суть іпотеки як засобу забезпечення виконання цивільно-правових зобов'язань полягає у тому, що кредитор (іпотекодержатель) набуває право в разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого іпотекою, одержати задоволення своїх вимог з вартості іпотечного майна переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця. Це право відповідно до Закону України «Про іпотеку» підлягає підтвердженню з боку суду.

Згідно з положеннями частини першої статті 39 цього Закону в разі звернення стягнення на предмет іпотеки початкова ціна іпотечного майна, з якої починаються торги, встановлюється рішенням суду.

Оскільки рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки дає право на примусовий продаж іпотечного майна, то, викладаючи резолютивну частину такого рішення, суд повинен обов'язково врахувати вимоги зазначеної норми, тобто встановити у грошовому вираженні початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначену за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 Закону України «Про іпотеку».

Виходячи зі змісту поняття ціни як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, а також з аналізу норм статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку» Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла правового висновку, що в розумінні норми статті 39 цього Закону зазначення в рішенні суду початкової ціни предмета іпотеки, визначеної за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону, означає встановлення її в грошовому вираженні.

Але судом першої інстанції вказані вимоги закону не були дотримані.

Згідно висновку суб'єкта оціночної діяльності ринкова вартість складу літера «А-1», «а» загальною площею 679 кв.м., що розташований за адресою АДРЕСА_1, станом на 16 січня 2017 року складає 499745 гривень без врахування ПДВ.

За таких обставин, колегія суддів, приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Керуючись ст..ст.303,307,309,313,314,316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити частково, а рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 20 жовтня 2016 року - змінити, виклавши другий абзац резулютивної частини рішення в наступній редакції:

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №9-2007 від 26 лютого 2007 року станом на 19 лютого 2014 року в розмірі 134633 гривни 24 копійки , що складається з заборгованості по кредиту в сумі 100000 гривень , заборгованості по відсотках в сумі 33861 гривна 99 копійок , неустойки в сумі 771 гривна 25 копійок, звернути стягнення на предмет іпотеки : склад літера «А-1», «а» загальною площею 679 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належать відповідачу ОСОБА_6 на праві власності шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною 499745 гривень.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 20 днів.

Головуючий :

Судді :