Рішення № 64341720, 26.01.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження: 22-ц/790/928/17 Головуючий І інстанції -

Справа № 621/2023/16-ц ОСОБА_1

Категорія: Спори, що виникають із сімейних правовідносин про стягнення аліментів Доповідач Міненкова Н.О.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2017 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: Міненкової Н.О.

суддів: Кокоші В.В.

ОСОБА_2

за участю секретаря: Лашакової Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 24 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки,-

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила стягувати з ОСОБА_4 на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти в розмірі 1 000 грн. щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви до досягнення дочкою двадцяти трьох років.

В обґрунтування позовної заяви зазначила, що з відповідачем перебувала в зареєстрованому шлюбі з 15.11.1997 року по 17.10.2006 року, від шлюбу мають доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка навчається на 3 курсі в Харківському медичному коледжі № 2, денне відділення.

Вона особисто оплачує навчання дочки, хоча на даний час не працює, знаходиться у відпустці по догляду за дитиною.

Підставою звернення до суду є те, що відповідач в добровільному порядку не надає матеріальну допомогу на утримання доньки.

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 24 листопада 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Зміївського районного суду Харківської області від 24 листопада 2016 року скасувати, ухвали нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішення вважає незаконним, необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню. Оскільки судом не повно зясовано обставини справи, у звязку з чим вважає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що висновок суду про неплатоспроможність відповідача через незадовільний фінансовий стан є не обґрунтованим, оскільки ОСОБА_4 має спеціальність водія, за останнім місцем роботи звільнився за власним бажанням, на облік як безробітній не становився, крім того відповідач має на праві власності квартиру № 83 розташовану в будинку № 24 по вул. Ціолковського, смт. Слобожанське, Зміївського району, Харківської області про що відповідач не заперечував в суді.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Вислухавши доповідь судді - доповідача, пояснення сторін по справі, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача відсутня можливість надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітньої дочки та позивачем не надано доказів того, що матеріальний та сімейний стан ОСОБА_4 дозволяє сплачувати аліменти на утримання повнолітньої дочки.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.

Відповідно до вимогстатті 199 Сімейного кодексу Україниякщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

У п. 20постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»судам розяснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає заобов'язковоїсукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але не більше 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_5, яка народилась 16 травня 1998 року та батьками якої є ОСОБА_3І, і ОСОБА_4 (а.с. 11), продовжує навчання на денній формі у Харківському медичному коледжі № 2 (а.с. 4) у звязку з чим потребує матеріальної допомоги.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на диспансерному обліку в жіночій консультації Слобожанської міської лікарні, має скарги на стан здоров'я, у зв'язку з чим проходить обстеження. (а. с. 33-42).

ОСОБА_4 та ОСОБА_6 офіційно не працевлаштовані, що підтверджується даними копій їх трудових книжок (а. с. 27, 28).

Ці обставини сторонами не спростовані.

Згідно з ч. 1ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених устатті 182 цього Кодексу, а саме: при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідні розяснення викладені у п. 17 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України.

Проте суд першої інстанції, зробивши висновок про неспроможність відповідача через стан здоров'я та матеріальне становище надавати матеріальну допомогу повнолітній дочці, яка продовжує навчання; не врахував наведені норми матеріального права, згідно з якими ті обставини, на які послався суд, а також наявність у платника аліментів інших дітей мають бути ураховані при визначенні розміру аліментів і не є безумовною підставою для висновку про неможливість надання допомоги.

Судовим розглядом встановлено, що відповідач ОСОБА_4 є працездатною особою, за останнім місцем працевлаштування звільнився за власним бажанням (а.с. 27), за допомогою по безробіттю до органів соціального захисту не звертався.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_4 має можливість надавати матеріальну допомогу повнолітній дочці, яка продовжує навчання.

Вирішуючи питання про розмір аліментів, який підлягає стягненню з відповідача, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст.ст.10,60 ЦПК Україникожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 61 цього Кодексу.

Предявляючи до суду даний позов, ОСОБА_3 визначила розмір аліментів у 1 000 грн. щомісячно.

Проте позивач не надала доказів на підтвердження того, що повнолітня дочка потребує, а відповідач у справі може надавати матеріальну допомогу у визначеному нею розмірі.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач має незадовільний стан здоровя потребує постійного лікування (а.с. 22-23,29-30). Відповідно до свідоцтва про шлюб та свідоцтв про народження, вбачається, що ОСОБА_4 з 14.09.2010 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 (до шлюбу Лагункова) Г.О., від шлюбу мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 24-26).

З урахуванням цих обставин колегія суддів визначає щомісячний розмір аліментів у твердій грошовій сумі 700 грн., який підлягає стягненню на користь ОСОБА_3 від дня предявлення позову.

Повнолітня донька проживає разом з матірю у Зміївському районі, смт. Слобожанське в квартирі АДРЕСА_1 разом з матірю та неповнолітніми Ярославом та ОСОБА_7 дітьми позивачки. Навчається у медичному коледжі, який знаходиться у м. Харкові по Стадіонному проїзду,10, у звязку з чим вимушена витрачати гроші на проїзд. Крім того навчальний процес потребує інші витрати щодо придбання літератури, участь у різних заходах, а тому вона потребує допомоги батька для успішного завершення навчання.

За таких обставин, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржене рішення без належної оцінки доказів, які надавалися позивачкою, що згідно з п. 4 ч. 1ст. 309 ЦПК Україниє підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщопозивача,накористь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору,він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чивідхиленоїчастини вимог.

Керуючись ст. 88, п. 2 ч.1 ст.307, ст.ст.309,314,316 ЦПК України, апеляційний суд,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 24 листопада 2016 року скасувати .

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5) на користь ОСОБА_3, (ІНФОРМАЦІЯ_6, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5) аліменти на утримання повнолітньої дочки яка продовжує навчання в розмірі 700 (сімсот) грн., щомісячно, починаючи з 07 жовтня 2016 року до закінчення навчання 04 липня 2018 року, а у разі продовження навчання - не більше ніж до досягнення двадцяти трьох років.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави 1 157,52 грн. (одна тисяча сто пятдесят сім грн. 52 коп.) суму судового збору.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - Н.О. Міненкова

Судді - В.В. Кокоша

ОСОБА_2