Рішення № 64341262, 27.01.2017, Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 636/2914/16-ц

Провадження 2/636/121/17

РІШЕННЯ

Іменем України

23 січня 2017 року м.Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі :

головуючого судді Панаід І.В.

за участю:

секретаря судового засідання Шикової К.Р.,

представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Чугуївського міського суду Харківської області цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2, про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ "Приват Банк" звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 13.09.2012 р. у розмірі 18356,36 грн., а також судових витрат.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 13.09.2012 р. ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг.

При укладанні договору сторони керувались ч.1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У порушення умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим, станом на 31.05.2016 р. має заборгованість перед банком в розмірі 18356,36 грн.

В судовому засіданні представник позивача, надавши пояснення аналогічні викладеним у позові, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що кредитні кошти він не отримував, оскільки передав належну йому кредитну картку своєму товаришу, який певний час нею користувався.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні ним правовідносини.

Згідно Кредитного договору № б/н від 13.09.2012 року, ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг.

Однак у порушення умов договору відповідач ОСОБА_2 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим, станом на 31.05.2016 року має заборгованість у розмірі 18356,36 грн., яка складається з 1880,00 грн. заборгованості за кредитом; 12326,06 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом; 2800,00 грн. заборгованості за пенею та комісією; а також штрафів відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. (фіксована частина), 850,00 грн. (процентна складова).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ст. 611 ЦК України регламентує, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1)припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2)зміна умов зобов'язання;

3)сплата неустойки;

4)відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Ст. 625 ЦК України регламентує, що Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Ст. 629 ЦК України регламентує, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Ст. 1048 ЦК України передбачено, що Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Ст. 1050 ЦК України регламентує, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Надаючи оцінку доводам відповідача щодо неотримання ним кредитних коштів у звязку з тим, що належна йому кредитна картка була ним передана його товаришу, який і здійснював зняття коштів, суд виходить з того, що зазначені обставини жодним чином не підтверджуються. В судовому засіданні відповідач не зміг назвати прізвища та імені свого товариша, якому ніби то передав кредитну картку, та повідомив суду, що останній вже помер.

Крім цього, суд зазначає, що відповідно до п. 1.1.2.1 витягу з «Умов та правил надання банківських послуг» затверджених наказом від 06.03.2010 р. № СП 2010-256, клієнт зокрема зобовязаний не передавати належну йому картку та ПІН код третім особам.

ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідно до п.2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобовязався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п. 2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг, у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.

Власник карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 1.1.2.7 Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом з урахуванням нарахованих та прострочених процентів та комісій.

У порушення умов договору відповідач свої зобовязання належним чином не виконав, внаслідок чого, згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості (а.с.4), станом на 31.05.2016 року має заборгованість перед банком у сумі 18356,36 грн.

Перевіривши доводи сторін, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягають задоволенню в повному обсязі.

В відповідності до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі вкладеного та керуючись ст.ст. 526, 530, 1054 ЦК України, ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (рахунок №29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) суму заборгованості за кредитним договором б/н від 13.09.2012 р. в розмірі 18356,36 грн., яка складається з 1880,00 грн. заборгованості за кредитом; 12326,06 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом; 2800,00 грн. заборгованості за пенею та комісією; а також штрафів відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. (фіксована частина), 850,00 грн. (процентна складова).

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (рахунок №29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) судові витрати у сумі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн.).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя