Ухвала суду № 64340428, 24.01.2017, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 686/6174/16-ц

Провадження № 22-ц/792/176/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2017 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого судді Гринчука Р.С.,

суддів: Грох Л.М., Костенка А.М.,

секретар - Гриньова А.М.,

з участю: апелянта ОСОБА_1 та її представника адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики, відсотків, пені, інфляційних, трьох відсотків річних за час прострочення зобовязання з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 листопада 2016 року,

встановила:

В березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 зі зміненими під час судового розгляду позовними вимогами про стягнення заборгованості по договору позики від 28.01.2005 року в розмірі 10000 дол. США, що еквівалентно 265854,19 грн., за договором позики від 22.07.2005 року в сумі 2500 дол. США, що еквівалентно 67213,55 грн. та 3800 Євро, що еквівалентно 113494,65 грн., а всього 476447,80 грн. станом на 16.03.2016 року. Також просила стягнути солідарно з відповідачів на її користь пеню в розмірі 476447,80 грн., інфляційні в розмірі 112179,47 грн. та річні в сумі 15341,73 грн.

На обґрунтування вимог зазначила, що відповідно до вказаних договорів вона позичила відповідачам грошові кошти в іноземній валюті, однак останні умов договору не виконали та повернули лише 1000 дол. США 21.03.2013 року.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 листопада 2016 року в задоволенні позову було відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позов задоволити повністю.

На обґрунтування своїх вимог апелянт зазначила, що суд неправильно застосував норми матеріального права та прийшов до помилкового висновку про сплив позовної давності в даному випадку. При цьому не врахував, що 21.03.2013 року відповідачами було частково сплачено борг в сумі 1000 дол., що свідчить про визнання ними свого боргу та переривання строку позовної давності. Не взято до уваги, що на неодноразові прохання відповідачів вона відстрочувала останній день сплати боргу і таким чином змінила строк виконання зобовязання на більш пізній. За таких обставин підстав для висновку про сплив строку позовної давності в даному випадку відсутній.

В судовому засіданні апелянт та її представник підтримали доводи апеляційної скарги.

Інші учасники процесу в судове засідання не зявилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про притичини неявки суд не повідомили.

Заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом вірно зясовані фактичні обставини справи та дана їм належна оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи і ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Судом встановлено, що на підставі договору позики від 28.01.2005 року, укладеного між ОСОБА_1 з однієї сторони, та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з іншої сторони, останні отримали від ОСОБА_1 11000 дол. США на строк до 30.12.2006 року, що підтверджено відповідною письмовою розпискою. Відповідно до договору позики від 22.07.2005 року відповідачами було отримано в борг у позивача 2500 дол. США та 3800 Євро на строк до 30.12.2005 року.

З вищевказаних отриманих у боргу сум, 21.03.2013 року ОСОБА_4 повернула ОСОБА_1 1000 дол. США. Обєктивних даних щодо повернення позичальниками ОСОБА_3 і ОСОБА_4 інших коштів, які були отримані ними у борг від ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

Відмовляючи в задоволенні позову суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що відповідачі не виконали своїх договірних зобовязань перед позивачем, не сплатили отримані в борг грошові кошти, тому вимоги останнього щодо повернення грошей, відсотків, пені, інфляційних, трьох відсотків річних за час прострочення зобовязання є обґрунтованими.

В той же час суд правомірно звернув увагу на сплив позовної давності, враховуючи обставини справи, заяву відповідачів про застосування судом позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Частинами 1, 5 статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з ч.ч. 2, 3, 4 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається зі змісту досліджених судом письмових розписок, які підтверджують існування між сторонами договірних відносин щодо позики грошових коштів в іноземній валюті, зокрема, від 28.01.2005 року та від 22.07.2005 року, кредитор та позичальник дійшли згоди про те, що отримані в борг грошові кошти в розмірі 11000 дол. США та 2500 дол. США + 3800 Євро, будуть повернуті до 30.12.2006 року та 30.12.2005 року відповідно.

Однак повернуто було лише 1000 дол. США 21.03.2013 року, решта позики до цього часу неповернута.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обовязку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Таким чином, переривання строку позовної давності можливе лише в межах цього строку, під час його дії, а не після його закінчення.

В даному випадку вчинення позичальником ОСОБА_4 дії, що свідчить про визнання нею свого боргу, а саме, часткова сплата ОСОБА_1 боргу в сумі 1000 дол. США відбулася поза межами позовної давності, тому і переривання позовної давності за встановлених судом обставин справи не відбулося.

При цьому суд обґрунтовано виходив з того, що перебіг строку позовної давності почався з 31.12.2005 року та 31.12.2006 року відповідно, тобто з наступного дня після останнього дня строку виконання зобовязання, встановленого у договорах позики, і закінчився 30.12.2008 року та 30.12.2009 року відповідно.

Посилання апелянта на те, що за домовленістю між нею та відповідачами, строк виконання зобовязань був продовжений, в звязку з чим трирічний строк позовної давності не сплив, не знайшло свого підтвердження в ході розгляду справи, оскільки відповідно до ст.ст. 58, 59 ЦПК України, справа не містить належних та допустимих доказів на підтвердження таких обставин.

За таких обставин, враховуючи, що позивач ОСОБА_1 не порушувала перед судом клопотання щодо поновлення пропущеного строку, колегія суддів приходить до висновку про правомірність висновку суду щодо необхідності відмови у задоволенні позовних вимог у звязку зі спливом строку позовної давності.

Доводи апелянта про те, що позовна давність по вимогах в частині стягнення пені в розмірі 476447,80 грн., інфляційних в розмірі 112179,47 грн. та річних в сумі 15341,73 грн. не спливла також є необґрунтованими.

За змістом ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).

Разом із тим, за змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, проценти за кредитом та пеня за процентами підлягає стягненню з відповідача у межах строку позовної давності.

Відповідна правова позиція викладена в постановах ВС України №6-249цс15 від 02.12.2015 року та №6-1188цс16 від 29.06.2016 року, які відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами при застосуванні таких норм права.

Враховуючи, що в даному випадку позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідачів пеню, нараховану на залишок несплаченого боргу, а не на проценти за користування кредитом та 3% річних, нарахованих відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, які не є в розумінні Закону процентами за користування кредитом, тому колегія суддів приходить до висновку про сплив позовної давності і за вищевказаними вимогами.

Слід також врахувати, що ч. 2 ст. 626 ЦК України не передбачено можливості нарахування інфляційних на прострочене грошове зобовязання, яке виражене в іноземній валюті, в даному випадку доларах США та Євро. Застосування цієї норми можливе у випадку прострочення грошового зобовязання, яке має вираження у національній валюті, гривні.

Не спростовують висновків суді також й інші доводи апеляційної скарги.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий /підпис/ Судді /підписи/

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду Р.С. Гринчук

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_5 Доповідач Гринчук Р.С.

Категорія № 19,27