Вирок № 64340408, 27.01.2017, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/4938/15-к

Номер провадження 1-кп/629/31/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2017 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Соколенко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Лозівського міськрайонного суду Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015220380002715 відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Лозова, Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, не військовозобов'язаного, раніше судимого:

- 21.06.2013 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч. 1 ст. 186 КК України у вигляді штрафу у розмірі 850 гривень,

- 24.06.2014 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч. 2 ст. 190 КК України у вигляді штрафу у розмірі 1020 гривень,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

- обвинувачення - прокурора Лозівської місцевої прокуратури Харківської області Шульги Ю.М.,

- захисту - обвинуваченого ОСОБА_1, захисника - адвоката Остапенко С.Ю.,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, будучи раніше засуджений, маючи не зняту та не погашену судимість за скоєння корисних злочинів, скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 186 КК України, вчинене при наступних обставинах:

30 жовтня 2015 року близько 15-48 години, ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння прийшов до магазину «Карі», розташованому за адресою: м. Лозова, Харківської області, вул. Благовіщенська (колишня вул. К.Лібкнехта), б. 10. Знаходячись біля третьої секції з чоловічим взуттям, ОСОБА_1 приміряв різні моделі кросівок, коли у нього раптово виник умисел на таємне заволодіння майном, з метою наживи.

Скориставшись моментом, коли продавець відійшла від нього, ОСОБА_1, діючи з прямим умислом, спрямованим на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки у вигляді заподіяння майнової шкоди потерпілому і бажаючи їх настання, з корисливого мотиву, з метою наживи, повторно, таємно викрав чоловічі кросівки «T.Taccardi», вартістю 999 гривень. Викрадені кросівки ОСОБА_1 заховав собі під куртку і з ними почав виходити з магазину, коли його побачила продавець магазину ОСОБА_4. Вона його окликнула і намагалася схопити. Але ОСОБА_1, незважаючи на це, продовжив свій умисел, направлений на заволодіння майном і вибіг з магазину. Після вчинення вказаного кримінального правопорушення, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, заподіявши потерпілому товариству з обмеженою відповідальністю «Карі Україна» матеріальну шкоду на суму 999 гривень.

Обвинувачений ОСОБА_1 винним себе в скоєнні злочину визнав та пояснив у судовому засіданні, що щиро кається у скоєному ним злочині. Також пояснив, що дійсно скоїв злочин при зазначених обставинах, а саме 30 жовтня 2015 року, він перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, прийшов до магазину «Карі» та почав приміряти різні моделі кросівок. Скориставшись моментом, коли продавець відійшла від нього він таємно викрав чоловічі кросівки «T.Taccardi», вартістю 999 гривень. Викрадені кросівки заховав собі під куртку і з ними почав виходити з магазину, в цей час його побачила продавець магазину, вона його окликнула і намагалася схопити. Але він, незважаючи на це, вибіг з магазину. Викраденим розпорядився на власний розсуд.

Визнавальні свідчення обвинуваченого ОСОБА_1, суд вважає правильними та достовірними, а також такими, що відповідають матеріалам справи, оскільки вони надані послідовно, несуперечливо та кладе в основу обвинувального вироку.

Зважаючи на те, що обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, погодився з правовою кваліфікацією своїх дій, його свідчення відповідають суті обвинувачення, суд за згодою учасників судового провадження, які правильно розуміють обставини кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються, переконавшись у добровільності їх позицій, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про позбавлення в подальшому права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, за відсутності сумнівів у добровільності позиції обвинуваченого, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та обмежився допитом обвинуваченого.

Таким чином, суд знаходить вину обвинуваченого ОСОБА_1 повністю доведеною, а скоєне ним підлягаючим кваліфікації за ч. 2 ст. 186 КК України, як грабіж, тобто відкрите викрадення чужого майна, вчинене повторно.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують та обтяжують його покарання.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України обвинувачений ОСОБА_1 скоїв тяжкий злочин.

Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він раніше неодноразово судимий, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, перебуває у лікаря нарколога на обліку з приводу вживання опіоїдів зі шкідливими наслідками з 2014 року, на військовому обліку не перебуває, має середню освіту, не працює, не одружений, зі слів має неповнолітню дитину, проживає разом з батьком ОСОБА_5, який є інвалідом 2 групи загального захворювання.

Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставинами, пом'якшуючими покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд визнає щире каяття в скоєному та активне сприяння розкриттю злочину.

Відповідно до вимог ст. 67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Суд приходить до висновку, що обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєного злочину, не зменшують суспільну небезпеку злочину до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України - призначення більш м'якого покарання, яке передбачено законом.

Із врахуванням ступеня тяжкості скоєного злочину, особи обвинуваченого ОСОБА_1, обставин, які пом'якшують і обтяжують покарання, обставин скоєння злочину та відношення до скоєного, суд дійшов висновку про те, що виправлення обвинуваченого можливо без його ізоляції від суспільства і призначає покарання ОСОБА_1 в межах санкції ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України, яке сприятиме його виправленню, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу - тримання під вартою - змінити на особисте зобов'язання з негайним звільненням його з-під варти в залі суду, із покладенням обов'язків, встановлених п.п. 1, 2, 3 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатись з населеного пункту, у якому він проживає; повідомляти суд про зміну місця свого проживання та/або місця роботи.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Судові витрати по справі відсутні.

Питання щодо речових доказів суд вирішує в поряду ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 371, 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

Визнати ОСОБА_1 винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та піддати його покаранню у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до Лозівського міськрайонного відділу з питань пробації Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України; повідомляти Лозівський міськрайонний відділ з питань пробації Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України про зміну місця проживання, роботи, навчання; не виїжджати за межі України без погодження з Лозівським міськрайонним відділом з питань пробації Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України.

До набрання вироком законної сили, змінити ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на особисте зобов'язання, звільнивши його з-під варти негайно в залі суду.

На підставі п.п. 1, 2, 3 ч. 5 ст. 194 КПК України, до вступу вироку в законну силу, покласти на ОСОБА_1 наступні обов'язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатись з населеного пункту, у якому він проживає; повідомляти суд про зміну місця свого проживання та/або місця роботи.

У відповідності до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_1 перебування в установі попереднього ув'язнення з 03.10.2016 року по 27.01.2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Речові докази по справі:

- кросівки спортивні «T.Taccardi» та коробка паперова, які передані представнику потерпілого ОСОБА_6 згідно зберігальної розписки, залишити власнику ТОВ «Карі Україна».

Долю речових доказів вирішити після набрання вироком законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя Н.А. Смірнова