Ухвала суду № 64338714, 24.01.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2017 року м. Київ К/800/56817/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Кобилянського М.Г.,

суддів: Мойсюка М.І., Заїки М.М.,

розглянувши в порядку попереднього розгляду адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Баглійському районі міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області (далі - управління ПФУ) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій

за касаційною скаргою ФОП ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення управління ПФУ від 21 грудня 2012 року № 527 про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 2198 грн 38 коп. та нарахування пені в розмірі 3866 грн 42 коп. (далі - рішення № 527) за несвоєчасну сплату страхових внесків за період з 1 квітня 2005 року до 8 жовтня 2010 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що норма закону, яка була застосована відповідачем при прийнятті зазначеного рішення, а саме пункт 2 частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1058-IV), втратила чинність з 1 січня 2011 року, а отже, на момент винесення рішення № 527 не могла бути застосована, у зв'язку з чим прийняте управлінням ПФУ рішення є протиправним.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення № 527.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року постанову суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, визначених частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Суди першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановили, що ОСОБА_1 зареєстрований як ФОП з 19 квітня 2004 року, перебуває на обліку в управлінні ПФУ як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. У позивача відсутня заборгованість зі сплати страхових внесків, проте ним несвоєчасно сплачувались страхові внески в період з 1 квітня 2005 року до 8 жовтня 2010 року. 21 грудня 2012 року управлінням ПФУ прийнято рішення № 527.

Пунктом 2 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-IV, яка діяла до 1 січня 2011 року, було передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Із набранням чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) наведена вище норма матеріального права була скасована (підпункт «й» підпункту 12 пункту 11 розділу VIII «Прикінцеві та Перехідні положення» зазначеного Закону).

Водночас відповідно до абзацу п'ятого пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону № 2464-VI стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Враховуючи викладене, заборгованість у зв'язку з несплатою страхових внесків, а відтак і накладені штрафні санкції, які виникли в період з 1 квітня 2005 року до 8 жовтня 2010 року, мають бути застосовані (стягнуті) і після 1 січня 2011 року, оскільки зазначені заборгованість і штрафні санкції виникли в період дії пункту 2 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-IV.

Зазначена правова позиція була висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 19 лютого, 26 березня та 15 жовтня 2013 року (№№ 21-432а12, 21-71а13, 21-318а13), які відповідно до приписів статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов`язковими для всіх судів України.

За таких обставин висновок суду апеляційної інстанції щодо правомірності дій управління ПФУ при винесенні рішення № 527 ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та строки, передбачені главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГОЛОВУЮЧИЙ Кобилянський М.Г.

СУДДІ Мойсюк М.І.

Заїка М.М.