Ухвала суду № 64338685, 25.01.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2017 року м. Київ К/800/25023/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бухтіярової І.О.,

суддів Веденяпіна О.А.,

Приходько І.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014

у справі № 13/73/06-АП-3/415/08-АП

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Метпромсервіс» (далі - позивач, ТОВ «Метпромсервіс»)

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Метпромсервіс» звернулось до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0002252302/0 від 23.12.2005.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 26.01.2009 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позивач заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду не подав, що не перешкоджає розгляду справи.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Матеріалами справи встановлено, що податкове повідомлення-рішення № 0002252302/0 від 23.12.2005, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за 2004-2005 роки на 3 949 280,93 грн. було винесено ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя на підставі акту планової перевірки № 189/23-1-31094633 від 22.12.2005, який одночасно також слугував підставою для винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0002242302/0 від 23.12.2005, яким позивачу визначено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 4 072 659 грн., та яке постановою Господарського суду Запорізької області від 27.11.2006 у справі № 18/61-АП, залишеною без змін ухвалами Запорізького апеляційного адміністративного суду від 17.05.2007 та Вищого адміністративного суду України від 14.05.2009, було визнано протиправним та скасовано.

При цьому, в судовому порядку встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0002252302/0 від 23.12.2005 та податкове повідомлення-рішення № 0002242302/0 від 23.12.2005 у справі № 18/61-АП ґрунтуються на висновках одного і того ж акту перевірки № 189/23-1-31094633 від 22.12.2005, а встановлені податковим органом підстави порушення норм податкового законодавства з боку позивача є аналогічними. Тобто, підставою для винесення податкового повідомлення-рішення № 0002252302/0 від 23.12.2005 (що оскаржується у цій справі) та податкового повідомлення-рішення № 0002242302/0 від 23.12.2005 у справі № 18/61-АП (по якій судові рішення набрали законної сили) стало те, що: основними постачальниками позивача в березні, травні, червні, серпні, жовтні 2004 року та в лютому-травні 2005 року були ТОВ «ВТП «Лінк» і ДП «Аттіс», контрагенти яких по третьому та четвертому ланцюгу постачання систематично не сплачували податки, їх діяльність мала ознаки фіктивного підприємництва, підприємства за своєю юридичною адресою не знаходилися, не звітували про свою діяльність, або подавали декларації про відсутність такої.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності висновку податкового органу щодо завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в загальному розмірі 3 284 930 грн. за відповідні періоди 2004-2005 років, та доведеності відповідачем належними доказами протиправності характеру укладених позивачем з ТОВ «ВТП «Лінк» і ДП «Аттіс» угод, оскільки вказані контрагенти позивача є посередниками у постачанні металобрухту, ТОВ «Укрінвестсервіс» є посередником в постачанні металопродукції, а діяльність контрагентів вказаних підприємств мала ознаки фіктивного підприємництва, при цьому продавці та їх постачальники працювали в одному сегменті ринку, в якому існують налагоджені стабільні зв'язки, учасники якого обізнані стосовно один одного, і відповідно позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти та їх постачальники.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що встановлені судовими рішеннями у справі № 18/61-АП обставини та факти, які є аналогічними спірним у цій справі обставинам, слід брати за основу при вирішенні позову ТОВ «Метропромсервіс» щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0002252302/0 від 23.12.2005, суд першої інстанції приймаючи 26.01.2009 рішення у цій справі не взяв до уваги судові рішення у справі № 18/61-АП та не навів будь-яких доводів, які б спростовували встановлені у справі № 18/61-АП фактичні обставини, які в силу ст. ст. 72 та 255 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують повторного доказування.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком апеляційного адміністративного суду, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення (ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з ч. 1 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Оскільки, на час розгляду даної справи, набрали законної сили судові рішення у справі № 18/61-АП, якими встановлено, що безпосередні постачальники позивача ТОВ «ВТП «Лінк» і ДП «Аттіс» на час здійснення господарських операцій по договорам № 10/05-04 від 01.05.2004, № 19/05-05 від 19.05.2004 та № 05/05-04 від 03.05.2004 - були зареєстровані як платники податку; позивач не мав господарських відносин безпосередньо з підприємствами, які мають ознаки фіктивності; а відповідачем не доведено здійснення ТОВ «ВТП «Лінк» і ДП «Аттіс» діяльності поза межами правового поля; відповідач по справі не визначив будь-яких зауважень щодо формування даних податкової звітності та відповідних податкових накладних, наданих позивачу безпосередніми постачальниками продукції; а кореспондуючі податкові зобов'язання знайшли своє відображення в податкових деклараціях постачальників позивача по першому ланцюгу; до того ж позивачем зобов'язання перед постачальниками продукції були виконані в повному обсязі, сума ПДВ була сплачена у складі придбаної продукції; при цьому, податковий орган не зміг встановити не находження податку до бюджету по об'єкту оподаткування у зв'язку з відсутністю індивідуальності придбаної продукції, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення апеляційного адміністративного суду - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий І.О. Бухтіярова Судді О.А. Веденяпін І.В. Приходько