Вирок № 64338270, 26.01.2017, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/9263/16-к

Провадження №1-кп/639/54/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2017 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Курила В.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Крбеян К.О.,

прокурора - Струкова А.О.,

обвинувачених - ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016220000000806 від 26.07.2016 року, у відношенні:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, в силу ст.89 КК України не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженки м. Харкова, українки, громадянки України, з середньою освітою, розлученої, офіційно не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3, фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_4, раніше не судимої,

за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

22 липня 2016 року близько 15 год. 20 хв. ОСОБА_1, разом із гр. ОСОБА_2, знаходився поряд із периметровою огорожею ДП «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка», що розташоване за адресою: м. Харків, вул. Москалівська, 99, та у них раптово виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна - майна ДП «ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка».

Реалізуючи свій прямий злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, яке знаходилось на території вказаного підприємства, з корисливих мотивів та з метою збагачення за рахунок майна ДП «ХПЗ ім. Т.Г.Шевченка», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зайшли, шляхом вільного доступу, через відкриті ворота на територію підприємства, тим самим проникли на охоронювану територію підприємства.

Згідно розподілених ролей, ОСОБА_2 залишилась біля паркана підприємства ДП «ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка», для огляду території підприємства та мала в разі появи працівників підприємства, працівників охорони та працівників правоохоронних органів, повідомити про це ОСОБА_1

В свою чергу, ОСОБА_1 попрямував по території до відкритої ділянки складу №10, що розташована біля корпуса №29. На відкритій ділянці складу №10 ДП «ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка» ОСОБА_1 побачив прямокутний металевий предмет, який він потягнув по землі у напрямку до паркану підприємства, де його чекала гр. ОСОБА_2

Підійшовши до паркана підприємства, ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 взяли удвох металеві ворота та намагалися покинути територію підприємства.

Однак, довести свій злочинний умисел до кінця ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не змогли з причин, що не залежали від їх волі, і вони не вчинили усіх дій, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, оскільки були затримані співробітниками охорони ВОХР ДП «ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка», при спробі покинути територію підприємства, та у ОСОБА_1 і ОСОБА_2 були вилучені матеріальні цінності, які останні намагалися викрасти.

Відповідно до акту огляду та зважування спеціалістами ДП «ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка» від 15.09.2016 року, металевий прямокутний предмет, який намагалися викрасти ОСОБА_2 та ОСОБА_1, є металевими воротами, які свого інвентаризаційного номеру не мають та входять в склад корпусу №29 ДП «ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка», мають сліди деформації, за призначенням використовуватися не можуть, у зв'язку з чим оцінюються як лом чорного металу загальною вагою 108 кг. 300 гр., згідно специфікації №9 від 13.10.2015 року.

Вартість майна, яке намагались викрасти ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з території ДП «ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка», відповідно до висновку товарознавчої експертизи №4943 від 29.09.2016 року, складає 281 грн. 58 коп.

Допитані у судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свою вину у вчинені злочину за ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України визнали у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаюються, повністю підтверджують фактичні обставини вчинення злочину, надали пояснення щодо місця, часу, способу вчинення злочину так, як вони встановлені судом.

Показання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння підсудними змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності їх позиції.

Враховуючи повне визнання обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 своєї вини у скоєному злочині та щире каяття, заслухавши думку учасників кримінального провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч.3 ст.349 КПК України, обмежившись допитом ОСОБА_1, ОСОБА_2, та дослідженням матеріалів кримінального провадження в частині відомостей, які характеризують особи обвинувачених. На виконання вимог ч.3 ст.349 КПК України учасникам судового провадження роз'яснено про позбавлення права оскаржити визнані обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що своїми умисними, протиправними діями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинили злочин за ч.3 ст.15 - ч.3 ст.185 КК України, тобто незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у сховище.

Вивченням особи ОСОБА_1 встановлено, що він на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, офіційно не працевлаштований, в силу ст.89 КК України не судимий, має постійне місце проживання, за яким характеризується посередньо.

Вивченням особи ОСОБА_2 встановлено, що вона на обліку у лікаря психіатра не перебуває, знаходиться на обліку в КЗОЗ «Обласний наркологічний диспансер» з діагнозом «синдром алкогольної залежності», офіційно не працевлаштована, раніше не судима, має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно.

Обставиною, яка відповідно до ст.66 КК України пом'якшує покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2, є щире каяття у скоєному злочині.

Згідно ст.67 КК України обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2, під час досудового розслідування та судового розгляду не встановлено.

Призначаючи покарання обвинуваченим, суд виходить із положень ст.ст.50, 65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, наявність пом'якшуючої та відсутність обтяжуючих покарання обставин, дані про особу винних, їх відношення до скоєного злочину, той факт, що потерпіла сторона матеріальних претензій не має, у зв'язку з чим суд вважає необхідним і достатнім призначити їм покарання у виді позбавлення волі в межах мінімальної санкції за ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України.

На підставі ст.75 КК України суд вважає можливим звільнити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від реального відбування покарання у виді позбавлення волі, встановивши їм іспитовий строк та поклавши на них обов'язки, передбачені п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України, оскільки виправлення та перевиховання обвинувачених можливо без ізоляції від суспільства.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час досудового розслідування не обирався.

Цивільний позов по кримінальному провадженню не заявлено.

В порядку ст.124 КПК України процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинувачених в дольовому порядку.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст.370, 371, 373, 374, 376, 392 - 395 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.15 - ч.3 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік, якщо він протягом іспитового строку не скоїть нового злочину та виконає покладені на нього судом обов'язки.

На підставі п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов'язки, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

ОСОБА_2 визнати винуватою у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.15 - ч.3 ст.185 КК України, та призначити їй покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік, якщо вона протягом іспитового строку не скоїть нового злочину та виконає покладені на неї судом обов'язки.

На підставі п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обов'язки, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази по кримінальному провадженню, а саме: металеві ворота вагою 108 кг. 300 грам. - повернути ДП «ХПЗ ім. Т.Г.Шевченка» як законному власнику.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у дольовому порядку процесуальні витрати на загальну суму 175,92 грн., із кожного з них по 87,96 грн. (вісімдесят сім гривень 96 коп., шляхом перерахування їх на користь держави (код доходів 24060300, р/р №31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, установа банку УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова).

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 394 КПК України до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя В.О. Курило