Постанова № 6433774, 21.10.2009, Чистяківський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Торезький міський суд Донецької області)

№2-а-3844/09

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2009 року.           Торезький міський суд Донецкой области в складі:

головуючої-судді ОСОБА_1

при секретарі Кононенко Л.І.

за участю: представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Торезі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного Фонду України в м.Торезі про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління пенсійного Фонду України в м.Торезі про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити певні дії. Свої вимоги обґрунтовує тим, що він є інвалідом ІІІ групи внаслідок захворювань, отриманих при виконанні військових обов’язків під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС  1 категорії, інвалідом війни 3 групи. Йому УПФУ в м.Торезі була призначена пенсія розмір якої не відповідає нормам діючого законодавства України. Статтею 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим по 3 групі інвалідності 6 мінімальних пенсій за віком, ст.50 даного Закону  передбачено, що особам, віднесеним до категорії 1,  призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірах: інвалідам 3 групи – 50% мінімальної пенсії за віком. Статтею 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачена виплата додаткової пенсії в  розмірі 30% прожиткового мінімуму.  Згідно із вказаним розмір його пенсії на грудень 2006 р.  повинен був становити 2538 грн. 80 коп.

Він звернувся до УПФУ в м.Торезі з проханням привести розмір його пенсії у відповідність з розмірами пенсії, встановленими чинним законодавством, але УПФУ відмовило у його проханні.

Позивач просить суд визнати дії УПФУ в м.Торезі при здійсненні нарахування та виплати йому пенсії за період з 01.12.2006 р. неправомірними і такими, що не відповідають нормам ст. 50, ч.4ст.54 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Конституції України. Зобов’язати УПФУ в м.Торезі провести перерахунок та виплату йому  пенсії з урахуванням діючого законодавства з 01.12.2006 р.

12.10.2009 р. позивач надав письмову заяву про зміну позовних вимог, в якій просить суд визнати протиправними дії Управління Пенсійного Фонду України в місті Торезі Донецької області щодо нарахування та виплати йому пенсії з 01.12.2006 р. по 31.12.2007 р. у розмірі, який не відповідає  статті 50, частині 4 статті 54, частині 3 статті 67 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в місті Торезі Донецької області здійснити йому нарахування та виплату державної пенсії призначеної згідно ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 01 .12.2006 року по 31.12.2007 р. у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком з урахуванням фактично отриманих ним сум; нарахування та виплату додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю, призначеної згідно ст. 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з 01.12.2006 року по 31.12.2007 р.  у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично отриманих ним сум.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, дав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача - УПФУ в м. Торезі Донецької області ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала, пояснила суду, що позивач знаходиться на обліку з 28.09.1990 р., як одержувач пенсії по 3 групі інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з роботами по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, з 26.04.2007 р. по 3 групі інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Пенсія призначена згідно із ст. 54 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Відповідно до абз.1 ч.1 ст. 28 ЗУ „Про загальнобов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жинок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому ч.3 цієї статті передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений аб.1 ч.1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Ця норма забороняє застосовувати мінімальний розмір пенсії, встановлений цією статтею, для визначення розмірів пенсій, у тому числі відповідно до  ст.ст. 50,54 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. З 01.07.2009 р. розмір пенсії позивача складає 1307,59 грн.,  з яких 889,47 грн.- основний розмір пенсії; 74,70 грн. - додаткова пенсія по 3 групі інвалідності; 149,40 грн. – підвищення інваліду війни,  50 грн. – щомісячна цільова грошова допомога на прожиття інвалідам війни, 105,84 грн. – доплата з урахуванням ст. 67, 23,98 – підвищенння у зв’язку з ростом заробітної плати, 14,20 – доплата по Постанові № 198. У зв’язку з викладеним  просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено, що ОСОБА_2 (віднесений) до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням №034514. Згідно із витягом з акту огляду МСЕК позивачу 01.03.2004 року встановлено при повторному огляді третю  групу інвалідності на строк до 01.04.2007 р. Захворювання пов’язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Згідно із витягом з акту огляду МСЕК позивачу 24.04.2007 року встановлено при повторному огляді третю  групу інвалідності на строк до 01.05.2010 р. Захворювання пов’язане з  виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.7,9-12).

З 28.09.1990 р. позивач знаходився на обліку як одержувач пенсії по 3 групі інвалідності внаслідок професійного захворювання, пов’язаного з роботами по ліквідації наслідків  аварії на ЧАЕС, з 26.04.2007 р. по 3 групі інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Пенсію позивачу призначено згідно ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про приведення його пенсії до розмірів, встановлених відповідно до Законів України, на що отримав відмову з огляду на відсутність підстав для такого перерахунку та правомірність здійснення управлінням розрахунку (а.с.4-5).            

У довідці УПФУ  указано, що позивач знаходиться на обліку в УПФУ в м.Торезі і отримує пенсію, загальний розмір якої складав: з 01.11.2006р.  – 897,78грн., з 01.01.2007р. – 932,12грн., з 01.04.2007р. – 1165,35грн., з 01.10.2007 р. – 1177,91 грн. При цьому, пенсія по інвалідності, призначена відповідно до ст. 54  ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з листопада 2006 р. по  грудень 2007 р. включно складала – 889,47 грн. щомісяця. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, призначена відповідно до ст.. 50 цього Закону за період з листопада 2006 р. по грудень 2007 р. включно складала – 8,31 грн. щомісяця.    

Відповідно до ст.22 «Загальної Декларації прав людини», кожна людина як член суспільства має  право на соціальне забезпечення, здійснення необхідних для підтримки її гідності, вільного розвитку її особистості, прав в економічній, соціальній й культурній сферах за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва і відповідно до структури і ресурсів кожної держави.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй (ст.8). Органи державної влади і місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України (ч.2 ст.19). Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ст.22). Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, в інших випадках, передбачених законом (ст.46). Кожний має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди (ч.1ст.50).

З 1 січня 2004 року набрав чинності ЗУ “ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ” від 9 липня 2003 року №1058-4, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Абзацом 2 преамбули Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов’язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Частиною 3 ст.4 даного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення. Статтею 8 даного Закону визначено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Пунктом 2 ч.1 ст.8 зазначеного Закону таке право закріплене за особами, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення» (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за ЗУ«Про пенсійне забезпечення» - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне утримання) з інших джерел.

Право вибору пенсійних виплат передбачено ст.10 наведеного Закону означає, що особі, яка мала одночасне право на різні види пенсії: за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника, призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Абзацом 1 п.13 Прикінцевих положень ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”  передбачено, у разі, якщо особа має право на отримання пенсії, у тому числі відповідно до ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсі, на яку має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціального захисту потерпілого населення, визначені ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі – спеціальний закон). Розділ 8 даного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а)державної пенсії, б)додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Статтею 50 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у відповідних розмірах, зокрема інвалідам 3 групи – 50% мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до ст.53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії, іншого доходу.

Нормами ст.54 вказаного Закону визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та пенсій у зв’язку з втратою годувальника. Частина 4 ст.54 даного Закону передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути  нижчим по 3 групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за віком.; ч.3 ст.67 даного Закону передбачено підвищення розміру пенсії, визначеної відповідно до ст.5, а тож розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Тобто ч. 4 ст. 54 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачений для даної категорії нижчий розмір державних пенсій. Таким чином, якщо нормами ст.49 спеціального закону передбачений максимальний розмір, то ч.4 ст.54 даного Закону нижчий розмір державної пенсії для інвалідів, віднесених виключно до 1 категорії, та у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Посилання відповідача на частину 5 ст.54 ЗУ„Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” , якою визначено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання , і пенсії у зв’язку з втратою  годувальника в наслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, на підставі чого відповідач керувався розмірами, що визначені ПКМУ «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету” від 03.01.2002 р. №1 (зі змінами, внесеними постановою №894 від 13.07.2004р.), суд не приймає, оскільки вказаною статтею визначено, що КМУ визначає порядок обчислення пенсії, і не вказано, що визначає розмір пенсії; поняття «порядок» означає «як, яким чином», а «розмір» означає «скільки»; ці поняття не можна ототожнювати, вони мають різне правове значення, несуть різне правове навантаження.

Статтею 28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень дає ЗУ «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999р. №966-14, а також ЗУ «Про державні та соціальні стандарти та Державні соціальні гарантії» від 5.10.2000р. №2017-111, згідно із ст.1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком.

ЗУ «Про державні та соціальні стандарти та Державні соціальні гарантії» у ст.17 передбачено, що до числа основних державних соціальних гарантій включаються: мінімальний розмір пенсії за віком; основні соціальні гарантії не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відповідно до ч.3 ст.4 ЗУ «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджуються Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується у офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, затверджений: на 2006 рік відповідно до ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 рік»: з 1 січня – 350грн., з 1 квітня – 359грн., з 1 жовтня – 366грн., на 2007 рік відповідно до ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік» (зі змінами, внесеними ЗУ від 15.03.2007 р. які чинні з 28.03.2007 р.)  : з 1 січня – 380грн., з 1 квітня – 406 грн., з 1 жовтня – 411грн., при цьому ст. 62 цього закону доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу 1 частини 1 ст. 28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” з 01 квітня та 01 жовтня 2007 р. застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 ч.1 цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн.06 коп.; 415 грн.11 коп.

Зазначені норми розповсюджуються на позивача, оскільки він віднесений до 1 категорії як особа, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, йому встановлено другу групу інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.

Фактично загальний розмір пенсії позивача складав: з 01.11.2006р.  – 01.11.2006р.  – 897,78грн., з 01.01.2007р. – 932,12грн., з 01.04.2007р. – 1165,35грн., з 01.10.2007 р. – 1177,91 грн. При цьому, пенсія по інвалідності, призначена відповідно до ст. 54  ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з листопада 2006 р. по  грудень 2007 р. включно складала – 889,47 грн. щомісяця. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, призначена відповідно до ст.. 50 цього Закону за період з листопада 2006 р. по грудень 2007 р. включно складала – 8,31 грн. щомісяця.    

Судом не приймаються посилання УПФУ на постанови КМУ від 03.01.2002р. №1 та від 13.07.2004р. №894 з огляду на положення принципу законності, що визначені п.2-4 ст.9 КАС України, та пунктами 1, 6 статті 92 Конституції України, ст.71 спеціального закону „Про статус і  соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, відповідно до якого дія його положень не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону; а також з огляду на абзац 2 преамбули, частини 3 ст.4, пункту 2 частини 1 ст.8, пункт 13 загального закону ЗУ “ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, якими передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначається виключно законами про пенсійне забезпечення. До приведення законодавства у відповідність до цього закону закони та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Проблему, пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, неодноразово розглядав Конституційний Суд України, що вказано у рішенні від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 по справі 1-21/2005. В ньому Конституційний Суд України сформулював правову позицію, згідно із якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. Для них передбачений особливий порядок пенсійного забезпечення з урахуванням їх правового статусу, професійних обов’язків, підвищених вимог до дисципліни, обмежень та інших особливостей, пов’язаних з ризиком для життя та здоров’я, що й зумовило встановлення додаткових пільг соціального забезпечення таких осіб; обмеження цих гарантій не відповідає статтям 3,22,48 Конституції України. Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається (рішення від 6.07.1999р. №8-рп/99, від 20.03.2002р. №5-рп/2002, від 17.03.2004р. №7-рп/2004, від 1.12.2004рю. №20-рп/2004).

Вирішуючи позовні вимоги позивача за адміністративним позовом до суб’єкта владних повноважень, суд виходить із конституційних принципів, на яких базуються здійснення прав та свобод людини та громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, які передбачені ст.1, 3, ч.2 ст.6, ст.8, ч.2 ст.19, ст.22, 23, ч.1 ст.24, ст.46, ч.1 ст.50 Конституції України, з неможливості скасування та звуження права на пенсійне забезпечення. Правовою гарантією забезпечення державою цього права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, що слідує із положень принципів верховенства права, закріпленого ст.8 Конституцією, ст.8 КАС України.

Суд вважає, що дії УПФ щодо нарахування і виплати пенсій позивачу (державної та додаткової пенсії) за період з 01.12.2006 р. по 31.12.2007 р.  у розмірах, менших шести мінімальних пенсій за віком та 50 % мінімальної пенсії за віком є неправомірними, оскільки не відповідають вимогам ст.50, ч.4 ст.54 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” , що вимоги позивача підлягають задоволенню і відповідача необхідно зобов’язати здійснити нарахування та виплату позивачу недоплаченої пенсії за період з 01.12.2006 р. по 31.12.2007 р. відповідно до вимог вказаного Закону.

Керуючись ст.1, 3, ч.2 ст.6, ст.8, ч.2 ст.19, ст.22, 23, ч.1 ст.24, ст.46, ч.1 ст.50 Конституції України,  Законами України: „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, Рішенням Конституційного Суду України від 11.10.2005 року №8-рп/2005, ст.ст.2,8,9,10,69-71,79,86,87,94,98,99,100,102,104,105,158-163,185,186,254 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Визнати протиправними дії Управління пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області щодо нарахування та виплати ОСОБА_2:

-   державної пенсії, призначеної згідно ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, за період з 01.12.2006 року по 31.12.2007 року;

-   додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю, призначеної згідно ст. 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, за період з 01.12.20006 року по 31.12.2007 року;

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області (86600, Донецька обл., м. Торез, б-р Ілліча, б. 8, код ЄДРПОУ 20395437) здійснити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає за адресою: Донецька обл., м. Торез, вул. Федорова, б. 23,  іпн НОМЕР_1:

-   нарахування та виплату державної пенсії призначеної згідно ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, за період з 01 .12.2006 року по 31.12.2007 року включно у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком з урахуванням фактично отриманих останнім сум;

-   нарахування та виплату додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю, призначеної згідно ст. 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, за період з 01.12.2006 року по 31.12.2007 року включно у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, з урахуванням фактично отриманих останнім сум.

Постанова постановлена в нарадчій кімнаті та проголошено вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 21 жовтня  2009 року.

Постанова буде виготовлена в повному обсязі 26 жовтня  2009 року.

Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення, а у разі складання постанови у повному обсязі – з дня складання у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження. Заяву про апеляційне оскарження рішення та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Торезький міський суд.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

ОСОБА_4ОСОБА_1